ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.07.2015Справа №910/12641/15
За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
про зобов'язання виконати умови договору
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Колосюк О.П. - представник (дов. № 01-20-08/847 від 03.06.2015 р.)
від відповідача не з'явився
Сумське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання виконати умови договору № 04/2011/30383869 банківського рахунку від 21.10.2011 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2015 р. порушено провадження у справі №910/12641/15 та призначено справу до розгляду на 16.06.2015 р.
У судове засідання 16.06.2015 р. представники позивача та відповідача не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
16.06.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про розгляд справи без участі представника.
16.06.2015 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позов із викладеними запереченнями проти позову з підстав запровадження у банку тимчасової адміністрації. При цьому відповідач просить суд розглядати справу без участі представників відповідача.
За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 06.07.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.
03.07.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про розгляд справи без участі представника.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.07.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 06.07.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
21.10.2011 року між Сумським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (банк, відповідач) було укладено договір банківського рахунку №04/2011/30383869, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок: №25600030383001, №25609030383002, №25608030383003 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.
Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.3 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг.
Відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.
Пунктом 2.1.10 договору сторони погодили, що банк має право здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта за умови надання клієнтом до банку належним чином оформленого розпорядження на списання коштів чи у випадку, якщо право на таке списання передбачене іншими договорами про надання банківських послуг,згідно чинного законодавства України.
Згідно п. 4.1 договору банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня.
Операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час (до 17:30 год.) виконуються банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу відмічаються штампом "Вечірня" та "післяопераційний час" та проводяться банком до 12:00 год. наступного робочого дня (п.4.2).
Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було ініційовано списання грошових коштів з рахунку №25600030383001 на суму 10 988, 68 грн., а саме: подані в операційний час 03.02.2015 р. до відповідача платіжні доручення № 13, № 14; з рахунку №25609030383002 на суму 2397,31 грн., а саме: подані в операційний час 29.01.2015 р. та 02.02.2015 р. до відповідача платіжні доручення № 502, № 600, з рахунку №25608030383003 на суму 4570, 80 грн., а саме: подані в операційний час 02.02.2015 р. та 04.02.2015 р. до відповідача платіжні доручення № 181496646, № 181642188.
Вказані платіжні доручення були проведені відповідачем. Однак з наявної у справі виписки по рахунку позивача вбачається, що 06.02.2015 р. кошти загальною сумою 17 956, 79 грн. були повернуті відповідачем на рахунок позивача.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" строком на три місяці з 05.02.2015 року по 05.05.2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року № 85 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра" продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра" по 05.06.2015 року (включно).
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.
Пунктом 7.1.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Даний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, враховуючи наведені вище положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо виконання платіжних доручень є майновим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".
З огляду на викладене, враховуючи, що вимоги позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунках у відповідача є саме вимогами кредитора банку, в силу імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на позивача не поширюються виключення, встановлені п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання виконати платіжні документи задоволенню не підлягають.
Окрім того, згідно з ч.1 ст.44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (ч.4 ст.44 Закону).
Постановою Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відкликано банківську ліцензію ПАТ «КБ «Надра».
05.06.2015 Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочата процедура ліквідації ПАТ «КБ «Надра», призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку на період з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно.
Порядок ліквідації банків врегульований розділом VIII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з ч. 4 ст. 45 якого протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом на день прийняття постанови про ліквідацію банку) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону.
Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
При цьому в п. 4.27 глави 4 розділу V рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 за №2 передбачено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.
Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у ч. 1 ст. 52 цього Закону.
Відтак, встановлений наведеними нормами спеціальний порядок здійснення ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами унеможливлює задоволення вимог кредиторів такого банку поза межами ліквідаційної процедури та визначеної черговості.
Згідно зі ст.ст. 47, 51 «Про банки і банківську діяльність» відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах та відповідно здійснення розрахункових банківських операцій є банківською послугою.
Відповідно до ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг виключно на підставі банківської ліцензії.
Отже, зважаючи на відкликання у ПАТ «КБ «Надра» 04.06.2015 банківської ліцензії, останній в будь-якому випадку ані права, ані можливості виконувати розрахункові документи, в тому числі на рахунках позивача, не має.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, позовні вимоги суперечать приписам вищенаведеного законодавства, у зв'язку з чим в задоволенні позову судом відмовлено.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 13.07.2015 р.
Суддя Ю.В. Картавцева