Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
08 липня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження №12014180040000178 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, за апеляційною скаргою заступника Дубенського міжрайонного прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року,
з участю прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого адвоката - ОСОБА_8 ,
Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю вчинених кримінальних правопорушень за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України.
Судом вирішено питання щодо речових доказів у справі.
За обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут психотропних речовин, діючи всупереч ст.ст. 6, 12 Закону України від 15 лютого 1995 року "'Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" та ст. 2 Закону України від 15 лютого 1995 року "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними", при невстановлених слідством обставинах, незаконно придбав психотропну речовину амфетамін та почав незаконно зберігати його при собі з метою подальшого незаконного збуту.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут психотропної речовини, ОСОБА_5 , перебуваючи по місцю свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , 28 березня 2014 року близько 14-ої години незаконно збув за гроші в сумі 175 гривень психотропну речовину амфетамін (фенамін) вагою 0,0129 г. ОСОБА_9 , який діяв у відповідності до ст. 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 року. Крім того, ОСОБА_5 , вчинивши 28 березня 2014 року збут психотропної речовини, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут психотропних речовин, діючи всупереч ст.ст. 6, 12 Закону України від 15 лютого 1995 року "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" та ст. 2 Закону України від 15 лютого 1995 року "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними", при невстановлених слідством обставинах, повторно незаконно придбав психотропну речовину амфетамін та почав незаконно зберігати його при собі з метою подальшого незаконного збуту.
19 квітня 2014 року близько 20-ої години обвинувачений, перебуваючи у власному автомобілі марки ВАЗ 2106 р.н. НОМЕР_1 поблизу Дубенського медичного коледжу, що по вул. К.Острозького в м. Дубно Рівненської області, повторно незаконно збув за 175 гривень психотропну речовину амфетамін (фенамін) масою 0,0131 гр. ОСОБА_9 , який діяв у відповідності до ст. 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 року. В подальшому ОСОБА_5 , вчинивши у березні та квітні 2014 року збут психотропної речовини, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, збут психотропних речовин, при невстановлених слідством обставинах, повторно, незаконно придбав психотропну речовину амфетамін та незаконно зберігав його при собі з метою подальшого незаконного збуту.
18 травня 2014 року близько 17 години ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу автобусної зупинки "П'ята школа" по вул. Грушевського в м. Дубно Рівненської області, повторно, незаконно збув за 200 гривень психотропну речовину амфетамін (фемін) масою 0,119 г. ОСОБА_9 , який діяв у відповідності до ст. 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 року. Крім цього, ОСОБА_5 , вчинивши з березня по травень 2014 року збути психотропної речовини, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання збут психотропних речовин, при невстановлених слідством обставинах повторно незаконно придбав психотропну речовину амфетамін та почав незаконно зберігати його при собі з метою подальшого незаконного збуту.
21 серпня 2014 року близько 16 години ОСОБА_5 , перебуваючи по вул. Стара в м. Дубно Рівненської області, повторно незаконно збув за 200 гривень психотропну речовину амфетамін (фемін) масою 0,130 г. ОСОБА_9 , який діяв у відповідності до ст. 5 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 року.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст. 307 та ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинений повторно.
В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Судом при постановленні вироку не враховано, що працівники Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 заперечили показання свідка ОСОБА_13 про участь останнього у закупівлі наркотичної речовини. Винуватість ОСОБА_5 доводить протокол проведення відео контролю особи. Судом залишено поза увагою показання свідків, яких було залучено понятими при проведенні закупок наркотичної речовини. Також судом не взято до уваги докази, які здобуті в результаті затримання та обшуку ОСОБА_5 , вилучено помічені грошові кошти, які вручались покупцю. Висновок суду про те, що стосовно ОСОБА_5 мала місце провокація з боку працівників міліції є невірним, що доводиться показаннями обвинуваченого. Крім того, судом у вироку не вказано про недопустимість такої негласної слідчої (розшукової) дії як відео контроль особи, яка проведена на підставі відповідного рішення суду. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_7 щодо задоволення апеляційної скарги, скасування вироку місцевого суду та постановлення обвинувального вироку з визнанням винуватим ОСОБА_5 за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України з призначенням йому покарання, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_8 щодо залишення апеляційної скарги без задоволення, а вироку суду без змін, дослідивши характеризуючі особу обвинуваченого матеріали, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.3 ст.373 КПК України та п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що виходячи із засад судочинства, визначених ст.129 Конституції України про забезпечення доведеності вини, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши докази обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд прийшов до обгрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку, яким ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю вчинених кримінальних правопорушень за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України.
Висновок суду першої інстанції про те, що органом досудового розслідування та державним обвинуваченням не доведена винуватість ОСОБА_5 за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду та встановленими обставинами справи.
Так, судом першої інстанції встановлено, що в березні 2014 року працівники міліції відділення боротьби з незаконним обігом наркотиків Дубенського МВ УМВС ОСОБА_11 , ОСОБА_14 схилили до співпраці з ними ОСОБА_13 , який раніше неодноразово судимий і перебував на іспитовому терміні за останнім вироком суду, та поставили йому неправомірну вимогу про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності будь-якої особи за незаконний збут наркотичної сировини шляхом схиляння цієї особи до продажу наркотиків. За це пообіцяли ОСОБА_13 грошову винагороду в сумі 300 гривень за кожну закупівлю наркотичної сировини, і що він офіційно фігурувати у цих закупках не буде. Останній, побоюючись можливого переслідування працівниками міліції, керуючись корисливими мотивами, погодився на вимогу працівників міліції. З цією метою він попросив ОСОБА_5 , з яким перебував у дружніх стосунках, під приводом крайньої необхідності придбати для власного вживання амфетамін, на що останній погодився. Про дану домовленість ОСОБА_13 повідомив працівників міліції, які вказали йому про необхідність проведення декількох закупок наркотичної сировини у ОСОБА_5 , і для цього йому будуть надані кошти та технічні засоби фіксування, буде повідомлено про день та час проведення закупок, а також отримання грошової винагороди за дану його діяльність.
Виконуючи незаконні вимоги працівників міліції та їх вказівки ОСОБА_13 , попередньо домовляючись з ОСОБА_5 про реалізацію наркотичної сировини для власного споживання, чотири рази придбавав у останнього амфетамін, а саме: 28 березня 2014 року 0,0129 грама за 175 гривень, 19 квітня 2014 року 0,0131 грама за 175 гривень, 18 травня 2014 року 0,119 грама за 200 гривень та 21 серпня 2014 року 0,130 грама за 200 гривень. При цьому будь-які процесуальні документи в присутності понятих не складались, та ОСОБА_13 не підписувались.
В подальшому, з метою легалізації незаконної оперативної діяльності по закупівлі наркотичної сировини у ОСОБА_5 , з порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, працівниками міліції в приміщенні Дубенського МВ УМВС були складені процесуальні документи із залученням понятих про проведення оперативних закупок наркотичної сировини у громадянина ОСОБА_5 28.03.2014 року, 19.04.2014 року, 18.05.2014 року та 21.08.2014 року легендованою особою на прізвище ОСОБА_9 , жителем м.Рівне, якою насправді згідно розтаємнених матеріалів оперативної справи був ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с.Дмитрівка Гощанського району Рівненської області, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно актового запису про смерть №96 від 15.01.2015 року.
Така діяльність працівників міліції по проведенню закупівлі наркотичної сировини у ОСОБА_5 потягла за собою незаконне притягнення останнього до кримінального переслідування та висунення обвинувачення.
Дані висновки суду грунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів по матеріалах кримінального провадження та встановлених обставин справи при судовому розгляді.
Обвинувачений ОСОБА_5 в суді першої інстанції показав, що в кінці березня 2014 року до нього зателефонував знайомий ОСОБА_13 , який попросив придбати для нього амфетамін на суму 750 гривень. Він погодився та придбав для нього психотропну речовину, один пакетик якої передав ОСОБА_13 за 175 гривень, а інші три пакетики останній мав придбати, коли у нього будуть кошти, і які він зберігав у власному автомобілі. 19 квітня, 18 травня та 21 серпня 2014 року він зустрічався з ОСОБА_13 , і той купував у нього за 175-200 гривень придбаний амфетамін. Категорично ствердив, що будь-яка особа на прізвище ОСОБА_16 чи ОСОБА_17 йому не відома, наркотичні засоби у нього купував виключно ОСОБА_13 .
Допитаний у якості свідка у суді першої інстанції ОСОБА_13 дав показання про те, що у березні місяці 2014 року працівник Дубенського МВ УМВС України ОСОБА_10 привів до нього додому працівників БНОН ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , які запропонували йому знайти особу та схилити її до реалізації наркотичної сировини, а за це обіцяли йому грошову винагороду. Зателефонувавши ОСОБА_5 , який є його другом, попросив його придбати наркотик для власного споживання. Про домовленість, яка відбулася з ОСОБА_5 , повідомив працівників міліції. Зустрівшись з ОСОБА_5 у нього вдома по АДРЕСА_1 , дав йому гроші, а він йому наркотики. Наркотики закупляв у ОСОБА_5 декілька разів. Один раз працівники міліції дали йому з собою диктофон, а другий раз - камеру. Жодних документів при цьому не оформлялося, свого підпису ніде не ставив. Всього закупок у обвинуваченого проводив 5 разів, понятих не було жодного разу. Діяв він за вказівкою працівників міліції, які платили йому по 300 гривень за кожну закупку. Саме ОСОБА_11 та ОСОБА_14 надавали йому кошти на закупку наркотиків у ОСОБА_5 Категорично стверджує, що голос на відео та аудіо записах дій по закупівлі наркотиків належить йому.
В подальшому у судовому засіданні ОСОБА_13 при відтворенні відео та аудіо записів негласних слідчих дій чітко та в деталях розповів про обставини їх проведення та власну участь у них.
З показань свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні вбачається, що він був запрошений в райвідділ міліції понятим при огляді покупця. Зайшов хлопець, якому працівники міліції дали 170 грн., помітили їх, записали номера, сфотографували на фоні його обличчя, сфотографували кожну купюру. Потім покупець пішов за наркотиками, прийшов без грошей з наркотиками. Був маленький пакетик з білою речовиною. Коли проводилася оперативна закупка, він знаходився в кабінеті, закупник пояснив, що він заздалегідь домовився з продавцем і в нього купив, коли він приніс цей пакет, його ніби-то послали на експертизу, фотографували, ставили пломбу, протоколи він читав і підписував.
У судовому засіданні в присутності свідка ОСОБА_13 свідок ОСОБА_18 заявив, що ОСОБА_13 не є тією особою, яку він бачив в райвідділі міліції, коли був там присутнім в якості понятого, і на якого вказували працівники міліції як на закупника наркотиків.
Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 в судовому засіданні дали показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_18 .
За встановлених судом в судовому засіданні обставин, колегія суддів погоджується з тим, що докази, на які зазначала сторона обвинувачення щодо винуватості ОСОБА_5 , а саме зазначених у процесуальних документах слідчо-оперативних дій по виявленню, викриттю та фіксації злочинної діяльності, руху наркотичної сировини у справі, здобуті з грубим порушенням вимог кримінального процесуального законодавства та є недопустимими.
Зважаючи на встановлені обставини справи, судом першої інстанції правомірно та обгрунтовано визнано недопустимими доказами відомості, зазначені у заяві від 11.03.2014 року (а.к.п.13); протоколі допиту ОСОБА_9 (а.к.п.14-15); протоколі огляду та помітки грошей від 28.03.2014 року (а.к.п.19-20); протоколі огляду покупця від 28.03.2014 року (а.к.п.21-22); протоколі про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 28.03.2014 року (а.к.п.23-25); висновку експерта №257 від 10.04.2014 року (а.к.п.30-32); протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 29.03.2014 року (а.к.п.35-36); протоколі огляду та помітки грошей від 19.04.2014 року (а.к.п.47-48); протоколі огляду покупця від 19.04.2014 року (а.к.п.49-50); протоколі про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 19.04.2014 року (а.к.п.51-53); висновку експерта №308 від 08.05.2014 року (а.к.п.60-62); протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 20.04.2014 року (а.к.п.65-66); протоколі огляду та помітки грошей від 18.05.2014 року (а.к.п.108-109); протоколі огляду покупця від 18.05.2014 року (а.к.п.110-111); протоколі про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 18.05.2014 року (а.к.п.112-114); висновку експерта №434 від 04.06.2014 року (а.к.п.119-121); протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 19.05.2014 року (а.к.п.124-125); протоколі огляду та помітки грошей від 21.08.2014 року (а.к.п.164-165); протоколі огляду покупця від 21.08.2014 року (а.к.п.166-167); протоколі про результати вчинення злочину в формі оперативної закупки від 21.08.2014 року (а.к.п.168-170); висновку експерта №792 від 26.09.2014 року (а.к.п.175-179); протоколі допиту свідка ОСОБА_9 від 22.08.2014 року (а.к.п.183-184).
Згідно ч.2 ст.86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Поряд з вищевказаними недопустимими доказами судом встановлено і ряд інших грубих порушень закону, а саме використання працівниками міліції коштів для проведення оперативної закупки наркотичної сировини з невстановленого джерела, їх документування, залучення особи до придбання наркотичної сировини без передбаченої законом легалізації у протоколах негласних оперативних дій.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вчинення обвинуваченим дій по продажу амфетаміну, які кваліфіковані за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, та подальше кримінальне переслідування обвинуваченого ОСОБА_5 мало місце у зв'язку з вчиненням провокації працівниками правоохоронного органу, оскільки такий висновок суду повністю підтвердився дослідженими під час судового розгляду доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Принцип верховенства права у кримінальному проваджені застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» позиція вказаного суду є обов'язковою для виконання судами України при розгляді судових справ.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року зазначив, що використання негласних агентів має бути обмеженим і забезпеченим гарантіями навіть у справах, пов'язаних із боротьбою з торгівлею наркотиками. Суспільним інтересам неможна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку працівників міліції. Враховуючи викладене, а також обов'язковість застосування судової практики Європейського суду з прав людини при проведенні досудового слідства, необхідно перевіряти, чи не було з боку працівників міліції та їх довірених осіб підбурювання та організації придбання і збуту наркотичного засобу.
Судом береться до уваги практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, під час розгляду справ українськими судами повинна використовуватись як джерело права. Зокрема, Суд визнав, що не дивлячись на те, що органам влади необхідно використовувати особливі слідчі методи (особливо, агентурні методи), вони повинні бути обмежені чіткими рамками, оскільки існує ризик підбурювання з боку працівників поліції (Раманаускас проти Литви [БП] (Ramanauskas v. Lithuania [GC]), § 51). Суд підкреслив, що поліція вправі діяти під прикриттям, але не підбурювати до вчинення злочину. Більше того, подібні заходи боротьби зі злочинністю протирічать положенню ст. 1 Конституції України, згідно з якою Україна є демократичною, правовою державою. Правова держава не може здійснювати боротьбу зі злочинністю шляхом провокаційного підбурювання морально нестійких людей. Боротьба зі злочинністю за визначенням не повинна збільшувати кількість вчинюваних злочинів.
Вимоги справедливого судового розгляду у кримінальних справах, що містяться в статті 6 Конвенції, на думку Європейського Суду, ведуть до того, що публічні інтереси у сфері боротьби з обігом наркотичних засобів не можуть бути підставою для використання доказів, отриманих в результаті провокації зі сторони міліції. Якщо злочин був спровокований діями таємного агента і ніщо не вказує на те, що він був би вчинений і без будь-якого втручання, то ці дії агента вже є підбурюванням до вчинення злочину.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що працівники правоохоронного органу вчинили підбурювання обвинуваченого ОСОБА_5 до вчинення злочину з метою його викриття.
Провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину.
Таким чином, провокація злочину в сенсі, в якому вона заборонена пунктом 1 статті 6 Європейської Конвенції, має місце, коли відсутні підстави для проведення відповідних заходів, співробітники правоохоронних органів не обмежуються пасивним розслідуванням.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції про скасування виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів ретельно перевірила та вважає їх безпідставними.
Зокрема, як неповноту судового розгляду прокурор в апеляційній скарзі зазначає відхилення судом клопотання про проведення судової фоноскопічної експертизи голосу покупця на звукозаписі із голосом ОСОБА_13 . Колегія суддів вважає це твердження прокурора безпідставним, оскільки судом по даному клопотанню прийнята обгрунтована та вмотивована ухвала, і в задоволенні даного клопотання прокурору було відмовлено з наведенням відповідних мотивів та підстав (т.1, а.к.п.153). Також колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення та орган досудового розслідування мали можливість провести зазначену експертизу під час досудового розслідування у відповідності до статей 242, 243 КПК України. Разом з тим, суд дав відповідну оцінку показанням свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є працівниками міліції та зацікавленими особами по справі.
Суд відповідно до вимог ст.94 КПК України, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Крім того, прокурор в апеляційній скарзі покликається на те, що судом залишено поза увагою зізнавальні показання ОСОБА_5 про те, що він продавав амфетамін своєму знайомому на ім'я ОСОБА_24 , визнає збут амфетаміну, проте не згідний з кваліфікацією його дій за ознакою повторність. Колегія суддів не погоджується з даним доводом прокурора, оскільки з вироку суду вбачається, що судом враховані показання ОСОБА_5 , зокрема, з них вбачається, що ОСОБА_5 продавав амфетамін саме своєму знайомому ОСОБА_24 на прізвище ОСОБА_25 , а не легендованій особі ОСОБА_9 , чим підтверджується фальсифікація матеріалів працівниками міліції.
Колегія суддів вважає необгрунтованими покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що винуватість ОСОБА_5 доводить протокол проведення відео контролю особи, оскільки з відеозапису оперативних закупок не вбачається, що ОСОБА_5 зустрічався з легендованою особою ОСОБА_9 , як те стверджує сторона обвинувачення. При судовому розгляді встановлено, що цією особою був ОСОБА_13 , що дає підстави вважати даний доказ недопустимим. З аналогічних міркувань колегія суддів не погоджується з твердженням прокурора в апеляційній скарзі про те, що судом залишено поза увагою показання свідків, яких було залучено понятими при проведенні закупок психотропної речовини, оскільки вони формально підтверджують факти проведення закупок легендованою особою ОСОБА_9 , яка в дійсності цих закупок не проводила.
Безпідставними вважає колегія суддів покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що судом не взято до уваги докази, які здобуті в результаті затримання та обшуку ОСОБА_5 , зокрема, грошових коштів, які були помічені, оскільки, як стверджує сторона обвинувачення, дані кошти були помічені і вручались для закупки легендованій особі ОСОБА_9 , який фактично закупки не проводив, у зв'язку з чим дані докази є недопустимими. З аналогічних підстав колегія суддів не погоджується з покликанням прокурора в апеляційній скарзі і щодо доказів, які стосуються проведення НСРД та їх результатів.
Також не погоджується колегія суддів і з твердженням прокурора в апеляційній скарзі про те, що не було провокації з боку працівників міліції щодо ОСОБА_5 , так як це спростовується показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_13 та здобутими під час судового розгляду доказами.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що органом досудового розслідування не представлено належних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_5 за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства, обставини справи досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог КПК України та закону про кримінальну відповідальність, які могли б вплинути на правильність висновків суду першої інстанції, не встановлено.
Доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_5 та давали підстави для скасування вироку суду, при апеляційному розгляді не здобуто.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції з наведенням у вироку переконливих мотивів дійшов обгрунтованого висновку про ухвалення виправдувального вироку, яким ОСОБА_5 виправдано за недоведеністю вчинених кримінальних правопорушень за ч.1 та ч.2 ст.307 КК України.
Дане судове рішення в повній мірі відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального законів, практиці Європейського Суду з прав людини, є законним, обґрунтованим, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника Дубенського міжрайонного прокурора ОСОБА_6 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя: ___________________ ОСОБА_1
Судді: _________________ ОСОБА_2 _________________ ОСОБА_3