Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
07 липня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальне провадження №12013190150000833 від 26.11.2013 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 07 травня 2015 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, освіта середня, незаміжня, непрацююча, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше не судима, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
з участю прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 510 (п'ятсот десять) гривень.
ОСОБА_6 визнана винною і засуджена за те, що 23 листопада 2013 року близько 07 год. 30 хв., перебуваючи на подвір'ї будинку за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки з сусідкою ОСОБА_8 , на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно вдарила останню один раз долонею лівої руки в ділянку правого вуха, чим завдала фізичного болю ОСОБА_8 і не спричинила тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції не встановлено достатніх та допустимих доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КК України. Вказує, що обвинувальний акт, в порушення вимог ч.5 ст.291 КПК України не містить формулювання обвинувачення, тобто короткого опису кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 із зазначенням часу, місця, способу, мотивів його скоєння. Звертає увагу, що суд критично розцінив покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в зв'язку з родинними стосунками з обвинуваченою, водночас посилається як на доказ на показання близьких родичів потерпілої, а також суд мав право віднестись критично до показань свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які є працівниками міліції та є зацікавленими особами у постановлені судом обвинувального вироку. Просить обвинувальний вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Покликання адвоката ОСОБА_5 на порушення вимог ч.5 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не заслуговують на увагу, оскільки призначаючи справу до судового розгляду судом першої інстанції було винесено ухвалу, в якій зазначено, що обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, підстав для повернення кримінального провадження прокурору чи закриття провадження немає (арк. к./п.№13).
Дії обвинуваченої ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 , вину не визнала та пояснила, що вона не наносила ударів ОСОБА_8 , а лише відштовхнула останню від себе.
Згідно показань потерпілої ОСОБА_8 обвинувачена ОСОБА_6 , в ході словесної суперечки нанесла їй удар лівою рукою, а саме долонею по обличчю в ділянку правого вуха.
Під ударом слід розуміти одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю.
Удари, побої та інші насильницькі дії не становлять особливого виду ушкоджень, тому не спричинення тілесних ушкоджень є умовою їх кваліфікації за ст.126 КК України.
А тому доводи захисника ОСОБА_5 , про відсутність підтверджуючих документів про нанесення потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень є безпідставними, оскільки сама потерпіла ОСОБА_8 зазначає про нанесення їй удару, а не тілесних ушкоджень.
Вина обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується:
- показами свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які вказали, що 23.11.2013 року близько 07:30 год. ОСОБА_8 повернулась з двору, та плачучи розповіла, що її вдарила сусідка ОСОБА_20 , на обличчі потерпілої з лівої сторони було почервоніння, схоже на слід від удару долонею руки (арк. к./п. № 7-9).
- показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які зазначили, що перебували на подвір'ї за адресою АДРЕСА_2 , під час того як виникла суперечка між сусідами, в ході якої вони почули характерний звук удару (ляпасу) рукою по обличчю. Бачили, як потерпіла ОСОБА_8 закрила руками обличчя і почала плакати, бачили почервоніння шкіри обличчя з правого боку. ОСОБА_8 сказала, що ОСОБА_6 її вдарила (арк. к./п. № 15,16,18).
- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.09.2014 року (арк. к./п.№ 24-26).
Окрім цього, незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 в судовому засіданні, в своїх поясненнях від 08.07.2014 року вона вказала, що розізлилась та один раз долонею руки вдарила потерпілу по обличчю, та це могли бачити працівники міліції (арк. к./п.№14).
Також суд першої інстанції прийшов до вірної думки про критичне оцінення показів свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , оскільки
вони перебувають в родинних стосунках із обвинуваченою, не були присутні під час конфлікту та не бачили потерпілу після нього.
Підстав зацікавленості свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 в постановлені обвинувального вироку, адвокатом ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_6 суду апеляційної інстанції не наведено.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку.
Керуючись ст.405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 07 травня 2015 року щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3