Справа № 569/6740/15-ц
10 липня 2015 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Сидорука Є.І.,
при секретарі Патій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суддею Рівненського міського суду Гордійчук І.О., було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на їхніх спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З моменту видачі судового наказу її колишній чоловік жодного разу не сплатив аліменти, діти знаходяться на її утриманні та утриманні її мами. Неодноразові звернення державного виконавця до боржника результату не дали.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Заяви про відкладення розгляду справи не подав, заперечень проти позову до суду не надходило.
Дослідивши докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявності матеріалів, з винесенням заочного рішення.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Згідно п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих положень Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованність утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
На підставі змісту зазначених норм та положень ст.ст. 214-215 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення повинен встановити факт заборгованності за аліментами, вину платника в її виникненні, період часу, за який виникла ця заборгованність, час її погашення та період, на який було прострочено сплату аліментів з моменту виникнення до її погашення.
Судом встановлено, що згідно виконавчого листа №569/2949/13-ц від 16 вересня 2014 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 15.02.2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
З розрахунку заборгованості по аліментах державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_5 вбачається, що заборгованість з виплати аліментів за період з 15 березня 2013 року по 07 травня 2015 року становить 18 345,30 гривень.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, та доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Відповідач, не з»явившись до суду не надав жодних доказів, які б підтверджували відсутність його вини у несплаті аліментів на дитину та того, що заборгованність утворилася з незалежних від нього причин. Розрахунку неустойки, що поданий позивачем, з якою погоджується і суд за прострочення сплати аліментів відповідач також не оспорив.
Виходячи із вище наведеного суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягнення з відповідача на користь держави судовий бір в розмірі 243,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 294, 296, 297 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 67 553,20 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 15 березня 2013 року по 07 травня 2015 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 676 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_6