Справа № 22ц-10300/10* 22ц-17/11 Головуючий у 1-й інстанції Сімонова С.Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
28 січня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - Дряниці Ю.В.
Суддів: Пилипчук Л.І., Прядкіної О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовлено.
Не погодившись з даною постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції повністю та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, оскільки висновки суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивачка зазначила, що має доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" має право на отримання державної допомоги у випадках та умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, що з'явились в судове засідання приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову про перерахунок та виплату державної допомоги за 2007 рік, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідач протиправно проводив виплату даної допомоги у розмірі, що не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., проте відповідно до ст. 99 КАС України, позивачкою пропущений річний строк звернення до суду з вказаним позовом.
З висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Пирятинського районного управління юстиції Полтавської області від 19.03.2007 року, актовий запис № 32 ОСОБА_3 народилася 08 березня 2007 року, в графі батько записаний - ОСОБА_4, в графі мати записана - ОСОБА_2 (а.с.14).
Відповідно до довідки № 393 від 17 червня 2009 року, видану Управлінням праці та соціального захисту населення Пирятинської РДА ОСОБА_2 дійсно перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Пирятинської РДА та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений у ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму(в редакції Закону з 01.01.07 року).
Згідно п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до абз. З ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/07 від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою пропущений річний строк звернення до суду.
Так, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивачка звернулася до суду з позовом 21.10.2009 року, про що свідчить відповідний штамп реєстрації вхідної кореспонденції суду першої інстанції.
При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дане порушення не характеризується безперервним здійсненням єдиного діяння, а має характер окремих протиправних дій, що полягають у не нарахуванні та не виплаті позивачці відповідної допомоги у законодавчо встановленому розмірі кожного місяця окремо.
Судом першої інстанції вірно не враховано посилання позивача на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, бо доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася позивачу щомісячно. Тобто позивач мала можливість дізнатися про відповідність отриманого розміру допомоги вимогам діючого законодавства України в кожному окремому випадку отримання суми допомоги за певний місяць.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною за 2008 та 2009 роки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зазначена виплата здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до п.п.8 п.23 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення"Закону України "Про державну допомогу з дітьми" викладено у такій редакції: "допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".
На час виплати позивачці у 2008 році допомоги по догляду за дитиною вказана норма закону не була змінена і не скасована, а також не визнана Конституційним Судом України неконституційною.
Згідно ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що виплата відповідачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протягом 2008 та 2009 років здійснювалася в розмірі 130.00 грн. щомісяця.
Тому у 2008 та 2009 роках Управління праці та соціального захисту населення Пирятинської РДА Полтавської області діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, і його дії є правомірними.
Отже рішення суду слід вважати законними, обґрунтованими і таким, що скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ: / підписи /
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області ОСОБА_1