Справа № 22ц-1613/11 Номер провадження 22-ц/319/11Головуючий у 1-й інстанції Чабаненко В.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
02 червня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дряниці Ю.В.
Суддів: Карнауха П.М., Прядкіної О.В.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
з участю позивача ОСОБА_2
пр-ка позивача - ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
пр-ка відповідача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2010 року та ухвалу того ж суду від 16 лютого 2011 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів
заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, -
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_6, який народився 02.03.2010 року в м.Лубни Полтавської області.
Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в Локомотивному депо Ромни (м.Ромни вул. Залізнична, 10) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29.07.2010 р. і до досягнення дитиною повноліття .
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 128,50грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць піддано негайному виконанню.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2011 року роз'яснено рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання батьківства та стягнення аліментів.
Другий абзац резолютивної частини рішення визначено розуміти так:
« Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_6, який народився 02.03.2010 року в м.Лубни Полтавської області.Внести такі зміни в актовий запис № 95 від 12.03.2010 року про народження ОСОБА_6:
-в графі «Прізвище дитини» змінити прізвище з ОСОБА_6 та ОСОБА_4;
-в графі «Відомості про батька» попередній запис про батька змінити на «ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець с. Лука Лохвицького району Полтавської області, громадянин України».
Решту відомостей актового запису № 95 від 12.03.2010 року про народження ОСОБА_6 залишено без змін.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 березня 2011 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення та ухвалу районного суду про роз'яснення рішення суду скасувати. При цьому зазначав, що рішення суду винесене без повного, всебічного, обґрунтованого та об'єктивного з'ясування обставин справи. Вважає, що жодних відомостей, які б засвідчували походження неповнолітньої дитини, народженої позивачкою від нього, забраних відповідно до норм ЦПК України - немає. Крім того, районний суд, роз'яснюючи судове рішення, вийшов за межі заявлених позовних вимог та виніс по суті нове рішення, що є істотним порушенням його прав.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач ОСОБА_2 звернулась в суд, посилаючись на те, що 29 березня 2009 року по 7 вересня 2009 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у належному йому будинку №7 по вул. Луговій в с. Лука Лохвицького району Полтавської області. В кінці квітня вона завагітніла від відповідача і 02 березня 2010 року народила сина ОСОБА_6 Сергійвича. Взнавши про те, що позивачка вагітна та має народити дитину сторони спільно у серпні місяці 2009 року подали заяву до Лохвицького РАЦСУ щоб зареєструвати шлюб. Але шлюб вони не зареєстрували так як між ними виникла сварка, після якої позивачка змушена була переїхати проживати до себе додому в м.Лубни. Про те, що позивачка вагітна і повинна народити дитину знало багато спільних знайомих, яким ОСОБА_4 розповідав про це.
У зв'язку з цим при реєстрації дитини у відділі реєстрації актів цивільного стану в м.Лубни його ім'я та по батькові у Книзі реєстрації народжень записано у відповідності з ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України за вказівкою позивачки.
Ухвалюючи рішення про встановлення батьківства та стягнення аліментів, суд першої інстанції, виходив із того, що наданими позивачкою доказами підтверджені ті обставини, що між сторонами існували відносини як між чоловіком і жінкою.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Згідно ст. 128 СК України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі при відсутності спільної заяви батьків, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.
Постановою Пленуму ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по-батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4. про безпідставне визнання батьківства без проведення судової генетичної та імунологічної експертиз на предмет походження дитини, не можуть бути прийняті до уваги так, як висновки експертиз, в тому числі і судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, в результаті оцінки відображає в рішенні з наведення мотивів їх прийняття чи відхилення.
Крім того, відповідно ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 145 ЦПК України визначено, що призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однією із сторін, якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи по суті жодною із сторін не було заявлено клопотання про проведення судово-генетичної чи будь-якої іншої експертизи на предмет встановлення походження дитини.
З врахуванням вищевикладеного, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно з'ясував обставини справи, належним чином перевірив доводи та заперечення сторін, проаналізувавши зібрані дані, що підтверджують заявлені вимоги про встановлення батьківства та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону та обставинам справи, обґрунтовано прийшовши до висновку про задоволення позовних вимог.
Отже рішення суду слід вважати законним, обґрунтованим і таким, що скасуванню не підлягає. Не підлягає скасуванню і ухвала про роз'яснення рішення, оскільки вона постановлена судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2010 року та ухвалу того ж суду від 16 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Судді: