Справа № 1-171/11
Номер провадження 11/786/352/2013
Категорія: ч.1 ст.122 с.т.
Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк Ігор Степанович
Доповідач Лісіченко Л. М.
18 квітня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі
головуючого - судді Лісіченко Л.М.
суддів: Юренко Л.А., Томилка В.П.
при секретарі - Журі Н.Л.
за участю прокурора - Бутка Ю.В.
потерпілого - ОСОБА_1
захисників - адвоката Євдокименко А.Д., ОСОБА_3
засудженого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальну справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2011 року,-
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ст.76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 815, 49 грн. витрат на лікування, 6 086, 40 грн. витрат на правову допомогу, 3 000, 00 грн. моральної шкоди, а всього 9 901, 89 грн.
За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що він 14 лютого 2011 року близько 21.50 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у пасажирському дизелі-потязі №6806 сполученням „Кобеляки-Полтава", під час руху від станції „Терешки" Полтавського району до станції „Полтава-Південна", з хуліганських спонукань, не зважаючи на оточуючих осіб, які в той момент знаходились поруч, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи елементарні правила поведінки в суспільстві, виражаючись нецензурно, безпричинно наніс ОСОБА_1 декілька ударів руками по тулубу та голові, чим спричинив йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_1 просить вирок скасувати в частині застосування ст. 75 КК України та постановити новий, яким призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі, оскільки суд виніс незаконний та необґрунтований вирок, в якому порушено кримінальний та кримінально-процесуальний закон, а в частині призначеного покарання вирок не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_5, який апеляцію свого представника підтримав частково, просив постановити новий вирок, призначивши покарання ОСОБА_4 без застосування ст.75 КК України, в частині необхідності притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та непрвильного застосування правил підслідності потерпілий апеляцію свого представника не підтримав; міркування засудженого та його захисника, а також прокурора, які просили залишити вирок суду без зміни, колегія суддів, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінальної справи, провівши часткове судове слідство приходить до висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.
Його дії правильно кваліфіковані судом за вказаними статтями і в апеляції кваліфікація також не оскаржується.
Разом з тим, згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання засудженому суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів справи суд першої інстанції формально пославшись на ступінь тяжкості вчинених злочинів та обтяжуючу покарання обставину, фактично врахував їх не в повній мірі, а дані про особу винного помилково визнав пом'якшуючими покарання обставинами, тому безпідставно застосував ст.75 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням, тобто прийняв явно несправедливе в силу м'якості рішення, у зв'язку з чим постановлений по справі вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 378 КПК України (в редакції 1960 року).
Так, по справі повністю доведено, що ОСОБА_4 вчинив злочини, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і саме ця обставина стала головним чинником протиправної поведінки засудженого, на що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_4, безпідставно не звернув уваги.
Також, будучи допитаним в ході часткового судового слідства потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що протягом тривалого часу з моменту вчинення злочину ОСОБА_4 не намагався перед ним вибачитися, відшкодувати заподіяну у зв'язку з цим моральну та матеріальну шкоду, що свідчить про відсутність у засудженого розкаяння за скоєне та усвідомлення неправомірності своїх дій.
За таких обставин доводи апеляції представника потерпілого про безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України колегія суддів вважає слушними.
Разом з тим, визначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_4 виходячи з вимог ст.65 КК України колегія суддів вважає за необхідне урахувати тяжкість вчинених злочинів, один з яких є нетяжким, а інший - середньої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий та не притягувався до будь-якої відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має молодий вік, у зв'язку з чим обрати покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі.
Крім цього, призначаючи покарання за сукупністю злочинів суд припустився помилки пославшись на ч.4 ст.70 КК України, оскільки ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч.1 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України, що утворюють реальну сукупність і покарання йому слід призначати на підставі ч.1 ст.70 КК України.
Твердження апелянта про безпідставне неврахування судом обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку, яка була вказана в обвинувальному висновку, не заслуговують на увагу.
З матеріалів справи видно, що потерпілий народився 17.07.1954 року, тобто на момент вчинення злочину йому виповнилося 57 років і, відповідно, він не досяг пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Перебування потерпілого на пенсії за вислугою років не є підставою для визнання ОСОБА_1 особою похилого віку і про цю обставину ніяким чином не було відомо ОСОБА_4, який раніше не був знайомий з потерпілим.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для визнання обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
З огляду наведеного апеляція представника потерпілого підлягає частковому задоволенню, а вирок суду в частині призначення покарання - скасуванню.
В іншій частині вирок суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366, п. 4 ч. 1 ст. 378 КПК України ( в редакції 1960 року) п.п.11,15, розділу ХІ Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію представника потерпілого ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України у виді 3 років обмеження волі.
Вважати засудженим ОСОБА_4 за ч.1 ст.296 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років обмеження волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд з місця проживання.
В іншій частині вирок Полтавського районного суду залишити без зміни.
Вирок колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд Полтавської області протягом місяця з моменту його проголошення.
Лісіченко Л.М. Юренко Л.А. Томилко В.П.