Справа № 541/1227/14-ц
Провадження №2/541/13/2015
Іменем України
06 липня 2015 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Куцин В.М.,
при секретарі Борисенко М. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Миргородського підприємства технічної інвентаризації та експертизи «Інвентаризатор» про стягнення заборгованості по кредитному договору та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Фінанси та Кредит" про визнання договору про мультикредитну лінію недійсним
15 травня 2014 року ПАТ ОСОБА_1 "Фінанси та Кредит" звернувся до суду з вищевказаним позовом, просив стягнути солідарно із ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_2 та солідарно з ФОП ОСОБА_2 та Миргородського підприємства технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» на користь банку заборгованість за кредитним договором №К-134-2007 від 15.10.2007 року станом на 18.04.2014 року в сумі 1334121,92 гривні, з яких сума простроченої заборгованості по кредиту 885962 гривні 42 коп., сума простроченої заборгованості по процентам 371362,81 гривня та пеня 76796,69 грн.
В ході судового розгляду відповідачем ОСОБА_2 пред'явлено зустрічний позов про визнання недійсним Договору про мультивалютну кредитну лінію №К-1343-2007 від 05.05.2008 року, оскільки вказаний договір укладений внаслідок обману, так як ОСОБА_1, являючись професійним учасником на ринку фінансових послуг, свідомо вніс в Договір незаконні умови, отримання щомісячної комісійної винагороди та пені, внаслідок чого розмір неповернутих коштів відповідно до заявлених позовних вимог перевищує розмір неповернутого кредиту на 448159 грн. 11 коп.
Правилами надання Банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту передбачено, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь Банку за дії які ОСОБА_1 здійснює на власну користь (ведення справи, договору, внесення до нього змін, облік заборгованості споживача тощо). Будь-які дії пов'язані з кредитуванням ОСОБА_1 може включити до вартості договору, тобто сформувавши кредитну ставку з урахуванням цих видатків. Банком були порушені вимоги ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», які передбачають право споживача на свободу вибору, оскільки не була надана інформація про наявні форми кредитування з коротким їх описом. Продукція послуг (кредит) є небезпечною для майнових інтересів споживача послуг, так як криє в собі ризик для майна позивача через незаконну комісію та дискримінаційну пеню.
Крім того Банком позивачу ОСОБА_2 була надана інформація щодо умов кредиту в незрозумілій формі, нечіткий та двозначний спосіб, оскільки позика була надана в іноземній валюті, незважаючи на те, що на час видачі кредиту ОСОБА_1 не мав відповідної ліцензії на використання долара США як засобу платежу, що змусило позичальника відкривати валютний рахунок, купувати у відповідача долари США і при цьому сплачувати комісійну винагороду 0,5%, що становить 1200 доларів США.
Збитками в даному випадку є незаконно нараховані відсотки, комісія та пеня, які підлягають зарахування як погашення тіла кредиту.
ОСОБА_1 оспорюваний кредитний договір є недійсним, тому отримане по вказаному договору підлягає поверненню шляхом застосування двосторонньої реституції. В зв'язку з цим просила визнати оспорюваний договір недійсним та стягнути з Банку на свою користь збитки в сумі 1191460 гривень, суму, яка перевищу суму отриманого кредиту.
Ухвалою суду від 06 липня 2015 року позовна заява ПАТ ОСОБА_1 "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Миргородського підприємства технічної інвентаризації та експертизи «Інвентаризатор» про стягнення заборгованості по кредитному договору залишена без розгляду.
В судовому засіданні позивач по зустрічному позову ОСОБА_2 не визнаючи вимоги Банку по первісному позову підтримала вимоги зустрічного позову, просила їх задовольнити. На підтримання позовних вимог суду пояснила, що вона є пересічним громадянином і їй не відомі механізми отримання кредитних договорів. Після укладення договору в 2007 році вона, як законослухняний позичальник, виконувала умови договору, сплачувала суми вказані в договорі в строки передбачені договором.
В травні 2008 року ОСОБА_1, як обов'язкову умову отримання чергового траншу запропонував їй укласти додаткову угоду. ОСОБА_1 на той час вона здійснювала будівництво і була термінова потреба в отриманні коштів, тому погодилася на вимогу банку та уклала спірну угоду: Договір про мультивалютну кредитну лінію №К-134-2007 від 05 травня 2008 року. Лише після його укладення вона змогла отримати черговий транш 06 травня 2008 року в сумі 258500 гривень та 14.05.2008 року в розмірі 209499 гривень 25 коп. Зазначені кошти були перераховані Банком на її рахунок в національній валюті гривні, які вона отримала, що підтверджується чековою книжкою. За час відносин з Банком ніколи не відкривала рахунок в іноземній валюті, ніколи не отримувала іноземну валюту. Всі заяви які вона подавала Банку були написані нею за рекомендацією працівників Банку, які або ж надавали їй бланки таких заяв, або ж диктували текст заяви, наслідки від поданих нею заяв їй не були відомі на час їх написання. Їй не було відомо про необхідність повернення коштів в іноземній валюті, оскільки вона не отримувала долари США, а отримавши кошти в гривнях вважала, що погашення кредиту повинно відбуватися відповідно до умов первісного договору, тобто повернення позики в гривні. Коли ОСОБА_1 пред'явив їй вимогу по поверненню коштів в доларах США, їй стало відомо, що ОСОБА_1 надав позику по спірній угоді в межах кредитної лінії в сумі 91000 доларів США, після чого звернулася до суду з позовом про тлумачення кредиту. Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року визначено, що кредит підлягає поверненню в тій валюті, в якій був отриманий. Сума коштів отримана по кредитному договору складає 1651883 грн. 45 коп. Станом на листопад 2012 року на погашення отриманого кредиту сплачено: тіло кредиту - 1041046 грн. 50 коп., та 14887,87 доларів США, відсотки по кредиту - 1256318,00 грн., 56958,38 долара США., що свідчить про отримання позивачем прибутку в розмірі 102,1 відсотки. ОСОБА_1 при укладенні спірного договору ввів в оману її як позичальника, вніс в Договір незаконні умови, отримання щомісячної комісійної винагороди та пені, внаслідок чого розмір неповернутих коштів відповідно до заявлених позовних вимог перевищує розмір неповернутого кредиту, порушив вимоги ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки не була надана інформація про наявні форми кредитування з коротким їх описом, інформація щодо умов кредиту була надана в незрозумілій формі, нечіткій та двозначний спосіб, позика була надана в іноземній валюті, незважаючи на те, що на час видачі кредиту ОСОБА_1 не мав відповідної ліцензії на використання долара США, як засобу платежу. В зв'язку з цим просила визнати оспорюваний договір недійсним, застосувати двосторонню реституцію та стягнути з Банку на свою користь збитки в сумі 1191460 гривень, суму, яка перевищу суму отриманого кредиту і понесені нею судові витрати.
Представник відповідача по зустрічному позову в направлених на адресу суду запереченнях в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, оскільки позивачем не обґрунтовані заявлені вимоги, так як не викладені обставини та не наведені докази, які свідчать про наявність з боку Банку умислу на введення позичальника в оману під час надання кредиту. Наявність індивідуальної ліцензії про відсутність якої зазначає позивач ОСОБА_2 не є обов'язковою при здійсненні операцій з іноземною валютою, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений ОСОБА_1 у якого наявна генеральна ліцензія на здійснення операцій в іноземній валюті (а.с.140-142 т.1).
В зв'язку з неявкою представника відповідача по зустрічному позову в судове засідання 16.06.2015 року та повторно 06.07.2015 року, після проведення експертизи та відновлення провадження по справі (а.с.136,143т.2), відповідно до вимог ст.ст. 224-228 ЦПК України суд вважає за необхідне постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд встановив.
15.10.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ФОП ОСОБА_2 укладено кредитний договір №К-134-2007 предметом якого було відкриття відновлювальної кредитної лінії на суму 600000 гривень зі сплатою 19 відсотків річних, з кінцевим строком погашення 15.10.2012 року, та додаткова угода до договору від 11.03.2008 року, відповідно до якої змінено розмір коштів, які підлягають наданню позичальником по відкритій кредитній лінії ОСОБА_2, та визначено в сумі 1677000 гривень До договору та додаткової угоди доданий додаток, де викладений графік зниження ліміту по відновлюваній кредитній лінії(а.с. 4-7 т.1).
05.05.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ФОП ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №К-134-2007 до вищевказаного договору: договір про мультивалютну кредитну лінію предметом якої залишалася відновлювальна кредитна лінія на суму 1677000 гривень зі сплатою 18 відсотків річних в доларах США. До договору та додаткової угоди доданий додаток, де викладений графік зниження ліміту в гривнях по відновлюваній кредитній лінії (а.с. 4-7 т.1).
05 липня 2011 року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та позивачем по зустрічному позову фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поруки №П-13/2-2007/1, відповідно до умов якого поручитель відповідає як солідарний боржник по кредитному договору №К-134-2007 в розмірі кредиту 1677000 гривень зі сплатою 21 % річних в гривні та 16% річних в доларах США (а.с.22 т.1).
Після укладення 05.05.2008 року оскаржуваного договору ФОП ОСОБА_2 згідно меморіального валютного ордера №1 від 06.05.2008 року отримала 252500 гривень та на підставі меморіального валютного ордера № 1від 14.05.2008 року отримала 209499,25грн. кредитних коштів (а.с.35 та 35 зворот.т.1).
Підставою для отримання вищевказаного траншу стали заяви ФОП ОСОБА_2 про продаж іноземної валюти від 06.05.2008 року та від 14.05.2008 року, які виготовлені друкарським способом та не містять зразка підпису особи, яка уповноважена вирішувати питання за угодою про продаж іноземної валюти (а.с.175-174 т.1).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.06.2009 року за позовом ФОП ОСОБА_2 до ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» про тлумачення договору про мультивалютну кредитну лінію №К-134-2007 від 05.05.2008 року, між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ФОП ОСОБА_2, яке залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду 15.09.2009 року, встановлено, що позичальник повинен повернути кредит в тій же валюті та сумі в якій був наданий кредит (а.с.74-79 т.1).
Згідно висновку судово-економічної експертизи №9185 від 11.11.2014 року, висновку додаткової судово-економічної експертизи №1607 від 28.04.2015 року та пояснень наданих суду експертом ОСОБА_3, загальна сума отриманих коштів по договору про відновлювальну кредитну лінію №К-134-2007 від 15.10.2007 року ФОП ОСОБА_2 1215000 гривень та 91485 доларів США.
Загальна сума повернутого кредиту та сплачених відсотків за користування кредитом за договором про відновлювальну кредитну лінію №К-134-2007 зі змінами станом на 18.04.2015 року становить 941046.50 гривень - основна сума кредиту та 1285153,06 гривні - погашення процентів за користування кредитними коштами. 91485 доларів США, основної суми кредиту та 56958.38 долара США - проценти за користування кредитними коштами (а.с.2-15, 93-104т.2).
Статтею 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови зокрема: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними в тому числі між зобов'язаннями споживача, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення кредиту, його обслуговуванням та повернення, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У рішенні Конституційного суду України від 10.11.2011 року №15-рц/2011(справа про захист прав споживачів кредитних послуг) Конституційний Суд України вважає, що держава встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт,послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри до суспільства. Разом з тим споживачу, як правило об'єктивно бракує знань необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт,послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які не рідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже для споживача існує ризик помилково чи навіть у наслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Пунктами 1,2 Резолюції генеральної ОСОБА_4 ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року 339/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ОСОБА_4 Європи від 17.05.1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9.13,14 преамбули), директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів та послуг, в тому числі у фінансовій галузі не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Відповідно до положень ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману, щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.
В ході судового розгляду встановлено і дана обставина не спростована відповідачем, що Банком при укладенні спірної угоди позичальнику ФОП ОСОБА_2 не надавалася у письмовій формі інформація про умови кредитування відповідно до вимог ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до змісту угоди з метою введення в оману позичальника ОСОБА_1 визначає валютою кредитування національну валюту гривню, про що вказує в п.1.1. договору від 05.05.2008 року, графіком зниження ліміту по відновлюваній кредитній лінії вказану умову підтверджує зазначивши суму кредиту до погашення та суму ліміту в гривнях відповідно до додатку №1, видає всі грошові кошти в національній валюті - гривня, в тому числі і після укладення спірного договору згідно меморіальних валютних ордерів від 06.05.2008 року та від 14.05.2008 року. Разом з тим оскаржуваним договором визначає відсоткову ставку за користування кредитом 18 % річних в доларах США за певних умов які пересічному громадянину є явно не зрозумілими (п1.2. 1 спірного договору).
При цьому суд звертає увагу на той факт, що спірний договір, заяви про продаж нібито отриманих ФОП ОСОБА_2 кошів в доларах США готувалися банком та надавалися на підпис позичальнику в приміщенні банківської установи, тому жодної можливості вплинути на порядок та спосіб готування їх у позичальника не було.
Крім того в супереч вимог ст.ст.10,60 ЦПК України відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують право Банку на проведення банківських операцій з іноземною валютою, оскільки не надана суду відповідна ліцензія та дозвіл які передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Оскільки судом встановлено порушення вищевказаних вимог діючого законодавства України на момент укладення договору про мультивалютну кредитну лінію №К-134-2007 від 05 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та враховуючи що права позивача фізичної особи ОСОБА_2 яка є поручителем та являється позичальником як ФОП ОСОБА_2 порушені, тому з метою захисту порушених прав, враховуючи що заявлені вимоги ґрунтуються на законі, заявлений позов в частині визнання недійсним договору підлягає до задоволення.
Разом з тим, оскільки позивачем фізичною особою ОСОБА_2С, в підтвердження позовних вимог про відшкодування збитків в сумі 1191460 гривень, яка перевищує суму отриманого кредиту, не надано будь-яких об'єктивних належних та допустимих доказів що підтверджують факт заподіяння збитків на вказану суму саме позивачу, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення вказаної суми збитків на користь позивача необхідно відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В ході судового розгляду позивачем ОСОБА_2 не були документально підтверджені судові витрати на проведення додаткової судової експертизи, оскільки не надано оригінал квитанції про оплату витрат на проведення експертизи (а.с.87), а докази на підтвердження оплати цих витрат позивачем направлені на адресу суду після проголошення рішення, тому суд не має підстав для стягнення зазначених судових витрат. Разом з тим роз'яснює позивачу його право на звернення до суду із заявою про постановлення додаткового рішення з цього питання в порядку ст.220 ЦПК України.
Згідно ст.88 ч.3 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Фінанси та Кредит"на користь держави необхідно стягнути 243 гривні 60 копійок судового збору від сплати якого був звільнений позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.10, 11,81, 88, 224-228, 294 ЦПК України, ст. ст. 203, 230 ЦК України, Рішення Конституційного суду України від 10.11.2011року №15-рп/2011,
Позовні вимоги ОСОБА_2, задовольнити частково .
Визнати недійсним з моменту укладення договір про мультивалютну кредитну лінію №К-134-2007 від 05 травня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5.
В задоволені позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Фінанси та Кредит"на користь ОСОБА_2 збитків в сумі 1 191 460 гривень-відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Фінанси та Кредит"на користь держави 243 гривні 60 копійок судового збору від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 10 днів з часу отримання копії рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного судуПолтавської області, через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: ОСОБА_6