Єдиний унікальний номер 234/2350/15-ц Номер провадження 22-ц/775/24/2015
Головуючий в 1 інстанції Заборський В.О.
Доповідач Азевич В.Б.
17 червня 2015 року апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Азевича В.Б.,
суддів Гапонова А.В., Краснощокової Н.С.,
при секретарі Парфенюк Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2015 року,-
ОСОБА_1В звернувся до суду з позовом, який в подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою №11 у будинку №26 по вул. Ювілейній у м. Краматорську Донецької області шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 04 жовтня 2011 року його батька ОСОБА_5 В даній квартирі батько за життя зареєстрував жінку, свою подругу ОСОБА_2 Після смерті батька ОСОБА_2 в квартирі не проживає, оплату комунальних послуг не здійснює, посилаючись на те, що вона квартирою не користується і фактично проживає за іншою адресою понад три роки. Відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї власника квартири, тому позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні правом власності.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
На вказане рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування свої вимог посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що судом першої інстанції неправильно досліджено і оцінено докази, а саме, заява представника позивача ОСОБА_4 від 09 квітня 2015 року та заява про додаткові пояснення від 06 травня 2015 року.
Звертає увагу на те, що пояснення осіб, які приймали участь у справі, а також письмові докази не містять відомостей про те, що він не має потреби у проживанні в даній квартирі, оскільки має своє інше житло, проте, вказує, що це не відповідає дійсним обставинам.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку відносно того, що у відповідача ОСОБА_2 відсутнє інше житло, яка підтвердила, що на теперішній час проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, а також має у власності квартиру у м. Балаклея Харківської області.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи не з'явилися.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_6 п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки третя особа - ОСОБА_3 не заперечує проти проживання відповідачки у спірній квартирі, яка зареєстрована в квартирі на підставі безстрокового договору найму і у якої відсутнє інше житло, а позивач та третя особа не мають потреби проживання даній квартирі.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Краматорською державною нотаріальною конторою 07 квітня 2012 року ОСОБА_1 є власником 2/3 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, який помер 04.10.2011 року. ОСОБА_1 проживає і зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
За життя колишнього власника квартири ОСОБА_5 в якості члена сім'ї останнього вселилася та з 12.12.2003 року зареєстрована у спірній квартирі АДРЕСА_2 відповідачка ОСОБА_2
ОСОБА_6 про непроживання від 18 січня 2015 року затвердженого головою ЖБК "Жовтень-26" ОСОБА_2 зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_3, але з жовтня 2011 року у ній не проживає.
Спадкоємцем 1/3 частки спірної квартири є ОСОБА_3, який своєчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво про право на спадщину ще не отримав. Постановою державного нотаріуса Першої краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 28.03.2015 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 відмовлено у зв'язку з відсутністю у останнього правовстановлюючих документів на квартиру. Третя особа ОСОБА_3 зареєстрований і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
ОСОБА_6 частині 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 статті 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
ОСОБА_6 ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Оскільки відповідачка була зареєстрована у спірній квартирі як член сім'ї спадкодавця, тому, у разі переходу права власності до спадкоємців, вона втрачає право користування жилим приміщенням у квартирі.
Таким чином, права члена сім'ї власника квартири щодо користування спірним житлом, якою є відповідачка, на об'єкт власності є похідними від прав самого власника - ОСОБА_5, який помер 04.10.2011 року, а квартира перейшла у власність позивача у порядку спадкування.
Суд першої інстанції не врахував зазначених положень закону та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
З огляду на викладене, позов про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням підлягає задоволенню.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
З відповідачки слід стягнути на користь позивача понесені втирати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 травня 2015 року скасувати.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщення у квартири АДРЕСА_3.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втирати по сплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: