25 березня 2009 р.
№ 08/142-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвська Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Волік І.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 18.11.2008 року
у справі № 08/142-08
господарського суду Харківської області
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
до Акціонерної компанії "Харківобленерго"
про спонукання укласти додаткову угоду
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2.
відповідача - Бєлої І.М.
У серпні 2008 року Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про зобов'язання останню укласти додаткову угоду на продовження строку дії договору про постачання електричної енергії №011701 від 16.01.2008 року наступного змісту: «цей договір укладається на строк до 15 серпня 2009 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України".
Також позивач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам припиняти подачу електричної енергії на об'єкт позивача, розташований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2008 року (суддя Ковальчук Л.В.) клопотання позивача про забезпечення позову задоволено та заборонено АК "Харківобленерго" до вирішення спору по суті вчиняти певні дії щодо припинення електричної енергії на об'єкт СПД ФО ОСОБА_1, розташований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Сіверін В.І.) ухвалу господарського суду першої інстанції від 22.09.2008 року скасовано, в задоволенні заяви Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.01.2008 року між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії, строк дії якого встановлено до 15.08.2008 року.
Пунктом 9.4 цього договору передбачено, що у разі продовження дії цього договору між сторонами укладається додаткова угода.
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду на продовження строку дії договору про постачання електричної енергії №011701 від 16.01.2008 року наступного змісту: «цей договір укладається на строк до 15 серпня 2009 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України".
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про належне виконання ним умов договору, закінчення строку дії договору та ухилення відповідача від укладання додаткової угоди на продовження договору, що передбачено пунктом 9.4.
Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.
В ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд не обґрунтував яким чином заборона на припинення постачання електричної енергії може утруднити виконання рішення про зобов"язання укласти додаткову угоду про продовження строку дії договору на постачання цієї ж енергії.
Крім того, вживаючи заходи до забезпечення позову, місцевий господарський суд не звернув уваги на відсутність доказів, підтверджуючих необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони АК "Харківобленерго" вчиняти певні дії щодо припинення електричної енергії за договором №011701 від 16.01.2008 р., який припинив свою дію 15 серпня 2008 року. Тобто на момент винесення ухвали суду першої інстанції (22.09.2008 р.) договірні зобов'язання між позивачем та відповідачем щодо постачання електричної енергії вже припинили свою дію.
Проте, апеляційна інстанція, перевіряючи обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, наявності зв"язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, дійшла вірного висновку про неправомірність такої заборони, оскільки суд першої інстанції, таким способом заборонивши АК "Харківобленерго" вчиняти певні дії щодо припинення електричної енергії на об'єкт СПД ФО ОСОБА_1 розташований за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, фактично зобов'язав відповідача продовжити постачання електричної енергії позивачу без договору, що є позовною вимогою СПД ФО ОСОБА_1, заявленою у позовній заяві.
Доводи касаційної скарги про те, що невжиття заходів до забезпечення позову спричинить негативні наслідки для позивача, не спростовують правильності висновків апеляційного господарського суду про неможливість вчинення таких заходів забезпечення позову, як заборона вчиняти дії по припиненню електричної енергії на об'єкт СПД ФО ОСОБА_1.
Враховуючи зазначене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року грунтується на вимогах закону, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року у справі № 08/142-08 залишити без змін.
Головуючий суддя
Н.Г. Дунаєвська
Судді
Н.І. Мележик
І.М. Волік