24.03.09
Справа № 13/741-08.
за позовом: малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ»
до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 16100 грн. 00 коп. та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Лиховид Б.І.
Представники:
Від позивача: Остра Н.Є., довіреність від 04.06.2008 року
Від відповідача: ОСОБА_2
В судовому засіданні 16.02.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 23.02.2009 року.
В судовому засіданні 19.03.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 24.03.2009 року.
СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд: 1) стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 16100 грн. 00 коп., в тому числі: 5060 грн. 00 коп. збитків, 11040 грн. 00 коп. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць; 2) зобов'язати відповідача повернути позивачу торгівельні місця № 4 та № 9 в стані, в якому було одержано в оренду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та у доповненнях до відзиву, вимоги позивача не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
30.12.2006 року між позивачем - малим приватним виробничо-торгівельним підприємством «ВМ» та відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договори № 4 та № 9.
Відповідно до умов зазначених договорів, позивач зобов'язувався передати, а відповідач - прийняти у платне строкове користування торгівельні місця № 4 та № 9 на території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, розмір яких складає 5,0 кв. м. та 3,7 кв. м. відповідно для торгівлі продовольчими товарами.
Зазначені договори припинили дію 26.12.2007 року.
Відповідно до ст. 785 ЦК України, відповідач має повернути позивачу торгівельні місця № 4 та № 9.
Як зазначив позивач, до теперішнього часу відповідачем не виконані вказані обов'язки та не повернуто торгівельні місця № 4 та № 9 позивачу. Відповідач продовжує утримувати і використовувати на свій розсуд торгівельні місця та при цьому не сплачує відповідної плати.
Відповідачем не подано до суду доказів повернення торгівельних місць № 4 та № 9, тому вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути торгівельні місця № 4 та № 9 в стані, в якому їх було одержано, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5060 грн. 00 коп. збитків, позивач посилається на те, що протягом 12 місяців 2008 року відповідач перешкоджає йому отримувати доходи від використання торгівельних місць, які відповідач не повернув після закінчення строку дії договорів.
Але, як вбачається з матеріалів справи, суму в розмірі 5060 грн. 00 коп. позивач вважає як мінімальний розмір доходу, який він втратив виходячи із розміру місячної оплати за користування торгівельними місцями, яка була встановлена сторонами на час дії договорів № 4 та № 9 від 30.12.2006 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, відповідно до листа № 46 від 17.03.2008 року (в справі) та пояснень позивача, він не мав намірів продовжувати надавати вищевказані торгівельні місця, у зв'язку з плановим закриттям ринку на реконструкцію та проведення будівельних робіт.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає прямого зв'язку між діями відповідача та заявленими позивачем збитками в сумі 5060 грн. 00 коп. як неотриманого прибутку, тому позовні вимоги в частині стягнення 5060 грн. 00 коп. збитків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 11040 грн. 00 коп. неустойки за 12 місяців з дня з дня припинення договірних відносин, посилаючись на ч. 2 ст. 785 ЦК України, якою передбачено наступне: якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до вимог ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З договорів, укладених між сторонами 30.12.2006 року не вбачається щоб позивач передав відповідачу (орендарю) будь-яке майно, а лише надав торгівельні місця.
Відносини стосовно діяльності на ринках регулюються Правилами торгівлі на ринках, затверджених Наказом Мінекономіки з питань європейської інтеграції України, Міністерством Внутрішніх справ України, Державної податкової інспекції України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року.
Відповідно до п. 13 Правил, торговельне місце це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто торговельне місце це не майно, а частина земельної ділянки.
Таким чином, господарський суд не може вважати правомірним посилання позивача на те, що торговельне місце було надано ним відповідачу по договору оренди, оскільки за таким договором могло бути переданим майно, що належить позивачу, а не земельна ділянка, яку він сам орендує. Вважати зазначений договір договором суборенди також немає підстав, тому-що відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у суборенду, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця, а в даному випадку договір оренди такої умови не містить, а доказів звернення позивача до Сумської міськради на отримання такого дозволу він не подав.
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Відносно діяльності ринків, в тому числі стосовно продавців, законодавець використовує термін «надання послуг», крім того, в самому тексті договорів № 4, № 9 від 30.12.2006 року (розділ 4), сторони зазначили термін «плата за послуги», тому враховуючи, що між позивачем і відповідачем існували договірні стосунки за плату, господарський суд вважає обґрунтованим твердження відповідача, про те, що фактично у нього з позивачем існували договірні відносини з надання послуг, оскільки сам текст договору не містить зазначення його виду, там є посилання як на оренду, так і на надання послуг, але під поняття договору оренди його не можна віднести через зазначені вище обставини, а за своїм змістом він не суперечить нормам глави 63 «Послуги» ЦК України.
Посилання позивача в обґрунтування спростування позиції відповідача на п. 16 Правил торгівлі на ринках, що передбачає використання торговельного місця на умовах саме оренди, господарський суд не може прийняти до уваги, оскільки цим же пунктом передбачене використання його і на умовах суборенди, що в даній ситуації більше б відповідало фактичним обставинам, які склалися, але позивач укладаючи договір з відповідачем за його змістом сам зробив неможливим вважати його саме договором найму (оренди).
Отже, на укладені між сторонами по справі 30.12.2006 року договори не розповсюджуються норми, що регулюють договори найму, за своєю природою ці договори є договорами про надання послуг, так як за цими договорами майно не передається, як в договорі найму, а лише надається торгове місце на ринку, що не передбачає надання продавцю права на земельну ділянку під цим місцем.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11040 грн. 00 коп. неустойки за 12 місяців з дня припинення договірних відносин є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути малому приватному виробничо-торгівельному підприємству «ВМ» (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код 14001718) торгівельні місця № 4 та № 9 в стані, в якому їх було одержано.
3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ» (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код 14001718) 85 грн. 00 коп. державного мита, 40 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 345 грн. 53 коп. витрат на послуги адвоката.
4. В іншій частині позову - відмовити.
СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД