19.03.09
Справа № 13/739-08.
за позовом: малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ»
до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 8750 грн. 00 коп. та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Лиховид Б.І.
Представники:
Від позивача: Остра Н.Є., довіреність від 04.06.2008 року
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд: 1) стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 8750 грн. 00 коп., в тому числі: 2750 грн. 00 коп. збитків, 6000 грн. 00 коп. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць; 2) зобов'язати відповідача повернути позивачу торгівельне місце № 104 в стані, в якому було одержано в оренду.
24.02.2009 року представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 8750 грн. 00 коп., в тому числі: 2750 грн. 00 коп. збитків, 6000 грн. 00 коп. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць; зобов'язати відповідача повернути позивачу торгівельне місце № 34 в стані, в якому було одержано в оренду, та стягнути судові витрати.
Відповідач в судове засідання 19.03.2009 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву вимоги позивача не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
29.12.2006 року між позивачем - малим приватним виробничо-торгівельним підприємством «ВМ» та відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір № 34.
Відповідно до умов зазначеного договору позивач зобов'язувався передати, а відповідач - прийняти у платне строкове користування торгівельне місце № 34 на території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, розмір якого складає 4,0 кв. м., для торгівлі продовольчими товарами.
Зазначений договір припинив дію 26.12.2007 року.
Відповідно до ст. 785 ЦК України, відповідач має повернути позивачу торгівельне місце № 34.
Як зазначив позивач, до теперішнього часу відповідачем не виконані вказані обов'язки та не повернуто торгівельне місце № 34 позивачу. Відповідач продовжує утримувати і використовувати на свій розсуд торгівельне місце та при цьому не сплачує відповідної плати.
Відповідачем не подано до суду доказів повернення торгівельного місця № 34, тому вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача повернути торгівельне місце № 34 в стані, в якому його було одержано, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2750 грн. 00 коп. збитків, позивач посилається на те, що протягом 12 місяців відповідач перешкоджає йому отримувати доходи від використання торгівельного місця, яке відповідач не повернув після закінчення строку дії договору.
Але, як вбачається з матеріалів справи, суму в розмірі 2750 грн. 00 коп. позивач вважає як мінімальний розмір доходу, який він втратив виходячи із розміру місячної орендної плати за користування торгівельними місцями, яка була встановлена сторонами на час дії договору № 34 від 29.12.2006 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, відповідно до листа № 46 від 17.03.2008 року (в справі) та пояснень позивача, він не мав намірів продовжувати здавати в оренду вищевказані вище торгівельні місця, у зв'язку з плановим закриттям ринку на реконструкцію та проведення будівельних робіт.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає прямого зв'язку між діями відповідача та заявленими позивачем збитками в сумі 2750 грн. 00 коп. як неотриманого прибутку, тому позовні вимоги в частині стягнення 2750 грн. 00 коп. збитків є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6000 грн. 00 коп. неустойки за 12 місяців з дня з дня припинення договірних відносин, посилаючись на ч. 2 ст. 785 ЦК України, якою передбачено наступне: якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до вимог ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З договору, укладеного між сторонами 29.12.2006 року не вбачається щоб позивач передав відповідачу будь-яке майно, а лише надав торгівельні місця.
Відносини стосовно діяльності на ринках регулюються Правилами торгівлі на ринках, затверджених Наказом Мінекономіки з питань європейської інтеграції України, Міністерством Внутрішніх справ України, Державної податкової інспекції України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року.
Відповідно до п. 13 Правил, торговельне місце це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто торговельне місце це не майно, а частина земельної ділянки.
Таким чином, господарський суд не може вважати правомірним посилання позивача на те, що торговельне місце було надано ним відповідачу по договору оренди, оскільки за таким договором могло бути переданим майно, що належить позивачу, а не земельна ділянка, яку він сам орендує. Вважати зазначений договір договором суборенди також немає підстав, тому-що відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у суборенду, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця, а в даному випадку договір оренди такої умови не містить, а доказів звернення позивача до Сумської міськради на отримання такого дозволу він не подав.
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Відносно діяльності ринків, в тому числі стосовно продавців, законодавець використовує термін «надання послуг», крім того, в самому тексті договору № 34 від 29.12.2006 року (розділ 4), сторони зазначили термін «плата за послуги», тому враховуючи, що між позивачем і відповідачем існували договірні стосунки за плату, господарський суд вважає обґрунтованим твердження відповідача, про те, що фактично у нього з позивачем існували договірні відносини з надання послуг, оскільки сам текст договору не містить зазначення його виду, там є посилання як на оренду, так і на надання послуг, але під поняття договору оренди його не можна віднести через зазначені вище обставини, а за своїм змістом він не суперечить нормам глави 63 «Послуги» ЦК України.
Посилання позивача в обґрунтування спростування позиції відповідача на п. 16 Правил торгівлі на ринках, що передбачає використання торговельного місця на умовах саме оренди, господарський суд не може прийняти до уваги, оскільки цим же пунктом передбачене використання його і на умовах суборенди, що в даній ситуації більше б відповідало фактичним обставинам, які склалися, але позивач укладаючи договір з відповідачем за його змістом сам зробив неможливим вважати його саме договором найму (оренди).
Отже, на укладений між сторонами по справі 29.12.2006 року договір не розповсюджуються норми, що регулюють договори найму, за своєю природою ці договори є договорами про надання послуг, так як за цими договорами майно не передається, як в договорі найму, а лише надається торгове місце на ринку, що не передбачає надання продавцю права на земельну ділянку під цим місцем.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6000 грн. 00 коп. неустойки за 12 місяців з дня припинення договірних відносин є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути малому приватному виробничо-торгівельному підприємству «ВМ» (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код 14001718) торгівельне місце № 34 в стані, в якому його було одержано.
3. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ» (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код 14001718) 85 грн. 00 коп. державного мита, 53 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 454 грн. 54 коп. витрат на послуги адвоката.
4. В іншій частині позову - відмовити.
СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД
Повний текст рішення підписано 24.03.2009 року.