ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
11.08.2009 р. № 2а-1389/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кочана В.М., суддів Кротюка О.В. Арсірія Р.О. ,
секретаря судового засідання Іщук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
Приватного підприємства "Туристична компанія "Ост-Вест Тур"
до Міністерства транспорту та зв'язку України, Державної авіаційної адміністрації
провизнання протиправним та скасування наказу № 255 від 30.12.2004р.,
відсутність компетенції здійснювати сертитифікацію,
Приватне підприємство "Туристична компанія "Ост-Вест Тур" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати Наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30 грудня 2004 року №255 "Про затвердження Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України", встановити відсутність компетенції Державної авіаційної адміністрації здійснювати сертифікацію суб'єктів, які надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав і пояснив, що позивач зареєстрований як юридична особа 11 листопада 2008 року та має намір займатися, в тому числі, агентською діяльністю з продажу авіаційних перевезень на території України. Відповідно до пункту 3 статті 4 Статуту Позивача, одним з видів його діяльності є бронювання та продаж авіаційних перевезень. Крім того, відповідно до Довідки АБ № 173222 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), одним з видів діяльності Компанії "Ост-Вест Тур" за КВЕД є надання послуг з організації подорожувань.
Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30 грудня 2004 року №255 затверджено Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України".
На переконання позивача, Державіаслужба прийняла Наказ №255 з перевищенням своїх повноважень, встановлених Указом Президента України від 15 липня 2004 року №803/2004.
Крім того, порядок сертифікації, який визначений Наказом №255, фактично є ліцензуванням господарської діяльності з продажу авіаперевезень, що не відповідає вимогам Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Позивач також вважає, що до суб'єктів комерційного обслуговування авіаційних перевезень не належать суб'єкти, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень.
Позивач також вважає, що Державіаадміністрація відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1526 не має повноважень здійснювати сертифікацію суб"єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, оскільки вважають, що оскаржуваний наказ було видано відповідачем в межах наданих йому повноважень та у відповідності до національного та міжнародного законодавства, що регулює безпеку польотів.
Крім того, на думку представників відповідачів, права на звернення до суду з позовом про визнання нормативно-правового акту нечинним позивач не має, оскільки позивач не є особою, до якої такий акт було застосовано, а також не є суб"єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30 грудня 2004 року №255 затверджено Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України. Положення поширюється на юридичних осіб незалежно від форм власності, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України.
Дане положення встановлює порядок сертифікації суб'єктів, які надають на території України агентські послуги з продажу авіаційних перевезень, обов"язки агентства, порядок здійснення перевірок агентства, умови анулювання сертифіката на право продажу авіаційних перевезень, а також умови продажу авіаційних перевезень на території України для авіаперевізників, які здійснюють авіаційні перевезення в Україну або з України.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа 11 листопада 2008 року.
Відповідно до пункту 3 статті 4 Статуту позивача, одним з видів його діяльності є бронювання та продаж авіаційних перевезень. Крім того, відповідно до Довідки АБ №173222 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), одним з видів діяльності Компанії "Ост-Вест Тур" за КВЕД є надання послуг з організації подорожувань.
Однак, представники позивача не надали суду жодного доказу, який би підтвердив факт здійснення позивачем підприємницької діяльності взагалі та діяльності з надання послуг з організації подорожувань зокрема.
Як слідує з інформації Державної служби туризму і курортів Міністерства культури і туризму України, викладеної в листі від 11.06.2009 року, за даними Ліцензійного реєстру суб"єктів туроператорської та турагентської діяльності приватне підприємство "Туристична компанія "Ост-Вест Тур (код ЄДРПОУ36203811) ліцензії на туроператорську/турагентську діяльність не має і з заявою про її видачу до Держкомтуризмкурортів не зверталось.
Відповідно до ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб"єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Зібрані та перевірені по справі докази свідчать, що до позивача оскаржуваний нормативно-правовий акт не застосовувався і позивач станом на час звернення з позовом до суду не був суб"єктом правовідносин, у який оскаржуваний акт буде застосовано.
Сам факт звернення позивача з листом від 19 листопада 2008 року до Державної авіаційної адміністрації з проханням повідомити, чи відноситься агентська діяльність до діяльності з комерційного обслуговування авіаційних перевезень, сертифікація якої проводиться Державною авіаційною адміністрацією відповідно до її повноважень, визначених п. 4 ч. 11 Положення про Державну авіаційну адміністрацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1526 від 02.11.2006 року, жодним чином не свідчить про те, що до позивача оскаржуваний нормативно-правовий акт застосовувався і позивач станом на час звернення з позовом до суду був суб"єктом правовідносин, у який оскаржуваний акт буде застосовано.
Крім того, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Повітряного кодексу України встановлено, що держава здійснює регулювання діяльності цивільної авіації через Міністерство транспорту, відповідні органи авіаційного транспорту України шляхом здійснення сертифікації, реєстрації та ліцензування. Відповідно до статті 60 Повітряного кодексу України агентства з продажу авіаційних перевезень є суб'єктами ринку авіаційних перевезень і тому підпадають під процедури регулювання їх діяльності.
Приєднання України до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію вимагає від держави виконання, без яких би то не було виключень, вимог статей Конвенції і відповідних Додатків при виконанні міжнародних польотів. Додаток 18 до Конвенції вимагає від держави встановити процедури перевірки з метою забезпечення виконання правил, що стосуються небезпечних вантажів. Норми ІКАО встановлюють вимоги щодо кваліфікації персоналу експлуатантів та агентів з обробки вантажів, наявності регламентуючих документів ІКАО/ІАТА, керівництва з виконання робіт та інших розпоряджень персоналу, проведення перевірок таких суб'єктів з метою забезпечення вимог ІКАО з безпеки польотів.
Сертифікат на право продажу авіаційних перевезень, що надається Державіаадміністрацією відповідно до наказу Державіаслужби від 30.12.2004 №255 визнаний Міжнародною асоціацією перевізників повітряного транспорту (ІАТА) та його наявність є одним із основних критеріїв, які застосовуються при акредитації українських агентств в ІАТА.
Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" в галузі цивільної авіації ліцензії видаються на такі види господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом та виконання авіаційно-хімічних робіт. Інші види авіаційної діяльності згідно вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) сертифікуються на відповідність Стандартам ІКАО.
Сертифікацію суб'єктів комерційного обслуговування авіаційних перевезень згідно Положення здійснює Державіаадміністрація. Згідно Положення основним завданням Державіаадміістрації є здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації та сертифікація і реєстрація об'єктів і суб'єктів цивільної авіації та ліцензування їх діяльності. Сертифікат засвідчує спроможність об'єкта чи суб'єкта здійснювати авіаційну діяльність відповідно встановленим Стандартам ІКАО.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1526 Державну авіаційну адміністрацію утворено як урядовий орган державного управління у складі Міністерства транспорту та зв'язку України.
Зазначеною постановою затверджено Положення про Державіаадміністрацію.
Підпунктом 11 пункту 4 Положення визначено, що Державіаадміністрація проводить сертифікацію технічних засобів, що застосовуються під час використання повітряного простору, суб'єктів та об'єктів аеронавігації, сертифікацію експлуатантів, розробників та виробників авіаційної техніки, а також організацій з її технічного обслуговування і суб'єктів комерційного обслуговування авіаційних перевезень.
Таким чином, функції з сертифікації суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень, відповідно до законодавства віднесено до повноважень Державної авіаційної адміністрації як урядового органу державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Головуючий - суддя Кочан В.М.
судді Арсірій Р.О.
Кротюк О.В.
Дата складення постанови у повному обсязі 19.08.2009 р.