1 інстанція
Код суду 2702
Справа № 2а-947/2007
№ 2а-150/2008
Категорія №13
ІМ«ЯМ УКРАЇНИ
01 квітня 2008 року Гагарінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого-судді Лугвіщик A.M.
при секретарі Клєпцові Є.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної Судової Адміністрації України про стягнення заборгованості по заробітку, вихідної допомоги та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ДСА України про стягнення заробітної плати судді з 1 липня по 23 серпня 2006 року в розмірі 9 112 грн. 75 коп., недоплаченої допомоги при звільненні - 2 615 грн. 74 коп. та моральної шкоди - 100 000 грн., мотивуючи тим, що всупереч Закону України "Про статус суддів", що має вищу юридичну силу ніж застосований у його випадку підзаконнний акт - наказ МО України, йому неправомірно була не виплачена зарплата судді за один місяць і 23 дні в період перебування в штаті військового апеляційного суду Західного регіону. Після виключення його із списків військового апеляційного суду Західного регіону, в період з 23 серпня 2007 року по 11 червня 2008 року він не був зарахований в списки Севстопольского апеляційного адміністративного суду, до якого його було обрано, тому що останій суд не було зареєстровано як юридичну особу до вказаного періоду. На момент виключення зі списків особового складу військового апеляційного суду Західного регіону його вислуга становила 21 рік, а не 20 років, відповідно до яких була виплачена вихідна допомога при звільненні та навіть вирахував і зазначив, що необхідно збільшити видатки для виплати заявнику допомоги при звільненні на суму - 2 165, 75 грн., однак в подальшому безпідставно відмовився виплатити вказану суму.
Наведене підтверджується і практикою відповідача, коли суддям адміністративних суддів виплачувалась зарплата за терміни, коли вони знаходились тривалий час до моменту створення відповідного адміністративного суду в штаті судів на попередній посаді судді, тобто в штаті установ, до яких не мали відношення відповідно до своєї посади - судді адміністративного суду або взагалі поза штатом будь-якого суду чи установи.
Разом з тим, позивач заявив про свої вимоги щодо стягнення з відповідача і моральної шкоди у зв"язку з відмовою останнього виплатити заробітну плату судді за зазначений період, що порушило його права і примушує терпіти значні моральні страждання. За його скаргою відповідач всупереч Закону "Про статус суддів" необгрунтовано дійшов висновку, що він повинен був бути забезпечений зарплатою судді лише по 5 травня 2006 року. Виходячи з данного висновку, відповідач також визначив, що ОСОБА_1 неправомірно після 5 травня 2006 року виплачувалась зарплата судді, що складає сумму - 9 787,07 грн. З метою змусити його повернути данну зарплату судді, на нього здійснювався тиск та розповсюджувалась серед керівництва, колег та друзів інформація щодо неправомірного утримання ним данних грошей. Данні дії відповідача порушили його права, підірвали його професійну та ділову репутацію, примусили і примушують до даного часу нервувати і терпіти значні моральні страждання.
Представники відповідача з позовом не згодні і пояснили суду, що в період перебування позивача в штаті військового суду на нього розповсюджувались військові нормативні акти. Відповідно до вимог п.40.2 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75, які передбачають, що військовослужбовцям, на яких надійшов витяг з наказу про звільнення з військової служби зарплата виплачується не більше двох місяців. Вимоги щодо моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, не співпадають з глибиною, характером та тривалістю душевних страждань перенесених заявником, а тому у відшкодуванні моральної шкоди слід повністю відмовити.
Треті особи - Державне казначейство України та військовий апеляційний суд Центрального регіону - в судове засідання не з»явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи. Причини неявки представника Держказначейства суду невідомі. Від військового апеляційного суду Центрального регіону надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю третіх осіб.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Згідно Постанови Верховної Ради України № 3113 - 4 від 17 листопада 2005 року суддю військового апеляційного суду Західного регіону ОСОБА_1 було обрано безстроково суддею Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Згідно з наказом заступника міністра оборони України від 30.01.2006 року № 9 позивач звільнений у запас. В ході судового слідства встановлено, що позивач з 23.01.2006 року по 06.03.2006 року перебував у черговій відпустці за 2006 рік, з 30.01.2006 року по 18.08.2006 року він знаходився на стацлікуванні у шпиталі, повернувся з лікування до місця служби 22.08.2006 року. Згідно витягу з наказу голови військового апеляційного суду Західного регіону № 118 від 23 серпня 2006 року ОСОБА_1. виключено із списків особового складу військового суду.
І як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і з Акту ДСА України від 05.10.2006 року № 16/10 щодо перевірки правильності нарахування та виплати грошового утримання та допомоги при звільненні колишнього судді військового апеляційного суду Західного регіону ОСОБА_1 останньому фактично виплачено грошове забезпечення за січень-червень 2006 року включно.
Крім цього, із вказаного Акту видно, що на момент виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військового суду його вислуга становила 21 рік 22 дні, а не 20 років, відповідно до яких була виплачена вихідна допомога при звільненні. Тому, позивачу необхідно збільшити видатки для виплати допомоги при звільненні на суму - 2 615,75 грн.
Відповідно до п.3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності суддів, включаючи заходи його матеріального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Вимоги п.2 ст.11 цього ж Закону визначають, що всі державні органи, установи, громадяни зобов"язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї.
Згідно з п.1 ст.11 цього Закону незалежність суддів, окрім інших заходів, передбачених цим Законом, забезпечується особливим порядком фінансування судів та матеріальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
Із ст. 44 данного Закону вбачається, що заробітна плата суддів складається з посадавого окладу, премії, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Як вбачається із ст. 130 Конституції України, ст. 118 Закону України "Про судоустрій України" та ст.3 Закону України "Про статус суддів" держава гарантує та забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
На підставі наведеного, суд вважає, що порушено законне право позивача на незалежність судді, яке поширюється на всіх суддів України, а також відповідно до вимог Конституції і Законів України, гарантовано державою і забезпечується, на рівні з іншими правами і заходами, правом на отримання зарплати судді.
До того ж, сторона відповідача не мотивувала належним чином, тобто не представила аргументів відповідно до Конституції та Законів України, щодо порушення гарантованого державою - Конституцією і Законами України права судді на зарплату.
Тому, виходячи із вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача в частині стягнення заробітку та вихідної допомоги є безперечними і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Із досліджених матеріалів, наданих позивачем в обгрунтування моральної шкоди, листа голови військового апеляційного суду Західного регіону до голови ДСА України № 16/10/2 від 14 грудня 2006 року та листа цього ж голови суду до ОСОБА_1 № 16/10/1 від 30 листопада 2006 року, вбачається, що до позивача ставились, виходячи з висновків ДСА України, різного роду вимоги і здійснювались заходи по поверненню заробітної плати судді за відповідний період.
Наявність відповідних заходів та вимог щодо повернення заробітної плати судді, а також відмова в виплаті зарплати судді за відповідні терміни суперечить вищенаведеним вимогам Конституції і Законів України та підтверджує спричинення моральної шкоди позивачу.
В зв»язку з викладеним та з врахуванням глибини, тривалості та характеру душевних страждань, перенесених позивачем, суд вважає за необхідне задовольнити його вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково та відшкодувати на його користь моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., а в решті вимог відмовити через відсутність підстав.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітку в розмірі 9 112 грн. 75 коп. за період з 01.07.2006 року по 23.08.2006 року, вихідна допомога в розмірі 2 615 грн. 74 коп. та моральна шкода в розмірі 2 000 грн., а всього -13 728 грн. 49 коп.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ст.6 Європейської Конвенції, ст. 130 Конституції України, ст. 104, 105, 185 КАС України, ст. 118 Закону України "Про судоустрій України" та ст. 3,11, 44 Закону України "Про статус суддів" , суд
Адміністративний позов задоволити частково.
Стягнути з Державної Судової Адміністрації України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітку в розмірі 9 112 гривень 75 коп., вихідну допомогу в розмірі 2 615 гривень 74 коп., моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень, а всього - 13 728 гривень 49 коп.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Державної Судової Адміністрації України в дохід держави судовий збір в розмірі 125 грн. 78 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційний суд м. Севастополя через Гагарінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України. Постанова складена власноручно в єдиному екземплярі.