09 липня 2015 року Справа № 876/12728/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 року №0000272202, яким визначено до сплати 34977 грн. податку на додану вартість та 8745 грн. штрафної санкції та №0000262202, яким зменшено на 48 243 грн. від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року.
Позивач посилався на те, що відповідач прийшов до безпідставного висновку про заниження товариством сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет та про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у зв'язку з тим, що вони є членом державної програми будівництва доступного житла та звільнене від сплати ПДВ. Також зазначав, що ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» є повіреним згідно договору доручення з житлово-будівельним кооперативом «Академмістечко УЖНУ» на будівництво квартир, а тому не має жодного зобов'язання із сплати ПДВ від реалізації майнових прав на ці квартири.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4.07.2013 року позивачу у задоволенні позову відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету», подавши на неї апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що правовідносини між довірителем (ЖБК «Академмістечко УжНУ») та повіреним (ТзОВ «ЖК УжНУ») регулюються договором доручення від 27.04.2009 року та покладають на повіреного виключно організаційні питання з будівництва житла та господарських приміщень за рахунок довірителя, а тому посилання суду першої інстанції на норми, за якими оподатковуються операції з постачання товарів, яких позивач не здійснював, є помилковими. Суд не врахував, що позивач був залучений до участі в державній програмі «Доступне житло», в якості продавця передав майнові права на квартири чотирьом фізичним особам, в зв'язку з чим операції з постачання доступного житла, зокрема 2-х квартир, що будується за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування. Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми, що регулюють договір комісії, порушив норми матеріального та процесуального права та безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позову.
Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
У справі встановлено, що відповідачем проведено позапланову перевірку ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2009 року по 30.09.2012 року за результатами якої складно акт від 26.02.2013 року № 1/22-00/35866061.
Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог до п. 4.7 ст. 4 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», п. 189.4 ст.189, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 34 977 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 48 243 грн.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0000272202, яким позивачу визначено до сплати 34977 грн. податку на додану вартість та 8745 грн. штрафних санкцій, та № 0000262202, яким позивачу зменшено на 48 243 грн. від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року.
За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено законність прийнятих рішень, а тому підстав для їх скасування немає.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Пунктом (е) даної статті постачанням товарів вважаються передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Відповідно до ст. 164.2.2 Податкового кодексу України, доходи, отримані платником податку у вигляді винагороди чи інших виплат, які нараховуються або сплачуються відповідно до умов цивільно-правових договорів, тобто суми, нараховані як плата за послуги за договором доручення, підлягають оподаткуванню.
Як видно з матеріалів справи, між житлово-будівельним кооперативом «Академмістечко УжНУ» (довіритель) та позивачем (повірений) укладено договір доручення від 27.04.2009 року. Згідно даного договору повірений зобов'язується в строки та на умовах, визначених цим договором, за погодженням із довірителем виконати функцію замовника будівництва, організувати будівництво та введення в експлуатацію комплексу з чотирьох 5-ти поверхових житлових будинків з вбудованим господарськими приміщеннями на вул. Університетській у м. Ужгороді.
Позивачем надано договір від 27.04.2009 року (зі змінами та в новій редакції згідно додаткового договору № 1 від 4.06.2010 року), який укладений між житлово-будівельним кооперативом «Академмістечко УжНУ» (сторона 1) та позивачем (сторона 2).
Згідно пп. 1.1 даного договору сторона 1 доручає, а сторона 2 зобов'язується за винагороду за рахунок сторони 1 вчинити дії по організації будівництва квартир та нежитлових приміщень згідно додатків № 1, № 2 та № 3 до даного договору (далі - об'єкти), що розташовані в житловому комплексі, який складається з двох п'ятиповерхових житлових будинків з вбудованими нежитловими господарськими приміщеннями по вул. Університетській у м. Ужгороді та після введення в експлуатацію житлових будинків оформити право власності на об'єкти згідно даних, наданих стороною 1.
Як видно з матеріалів справи, операції по організації будівництва квартир та нежитлових приміщень відображені позивачем в податковому та бухгалтерському обліку як операції з приводу виконання договорів купівлі-продажу.
У зв'язку з наведеним, податковим органом на підставі поданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі, актів виконаних робіт, головної та касової книги, банківських документів та ін.) та з урахуванням договору доручення від 27.04.2009 року самостійно виведено доходи та витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а також податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податку на додану вартість.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відображав суми ПДВ по наступних операціях:
по організації будівництва квартир та нежитлових приміщень від ЖБК «Академмістечко УжНУ» (отримання коштів - винагороди);
по отриманих від ЖБК «Академмістечко УжНУ» авансах для організації будівництва;
по відшкодуванню витрат, пов'язаних з організацією будівництва об'єктів отриманих від ЗАТ «Електро»;
по реалізації квартир фізичним та юридичним особам.
Основними покупцями позивача за перевірений період були: Житлово-будівельний кооператив «Академмістечко УжНУ»; ЗАТ «Електро»; фізичні особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Пунктом п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону. При цьому, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.
Згідно п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 Кодексу.
Дата збільшення податкових зобов'язань платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст. 187 і ст. 198 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Враховуючи те, що позивач операції по будівництву квартир та нежитлових приміщень, що розташовані в житловому комплексі, який складається з двох п'ятиповерхових житлових будинків з вбудованими нежитловими господарськими приміщеннями по вул. Університетській в м. Ужгороді, здійснював згідно договору доручення від 27.04.2009 року, тому дані операції підлягають оподаткуванню за правилами, визначеними п.4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України.
За таких обставин, перевіркою вірно, на підставі первинних бухгалтерських документів (накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних) касових та банківських документів позивача, самостійно визначено податкові зобов'язання з ПДВ, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податку на додану вартість - у розмірі 542 240 грн. та які складаються з операцій:
сума ПДВ від отримання коштів - винагороди по організації будівництва квартир та нежитлових приміщень від ЖБК «Академмістечко УжНУ» 16681 грн.;
сума ПДВ від відшкодування витрат, пов'язаних з організацією будівництва об'єктів, отриманих від ЗАТ «Електро» у розмірі 28892 грн.;
сума ПДВ від реалізації 4-ох квартир фізичним особам (ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.) та продажу (передачі) 2-ох квартир та цокольного приміщення загальною площею 112,6 м2 ЖБК «Академмістечко УжНУ» у розмірі 496 667 грн.
Тому відповідно до п.4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 189.4 ст. 189, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, сума в розмірі 83220 грн. (різниця між задекларованим показником у ряд.1 Декларації 459020 грн. та даними, як встановлені перевіркою - 542240 грн.) підлягає включенню до складу податкових зобов'язань, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на додану вартість. Таким чином, перевіркою збільшено податкові зобов'язання з ПДВ що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податку на додану вартість на загальну суму 83 220 грн.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Оскільки позивачем операції з організації будівництва квартир та нежитлових приміщень здійснювались згідно договору доручення від 27.04.2009 року, тому дані операції підлягають оподаткуванню за правилами, визначеними п.4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України.
У зв'язку з цим, перевіркою на підставі первинних бухгалтерських документів (накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних) касових та банківських документів позивача, самостійно визначено податковий кредит з ПДВ, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податку на додану вартість у розмірі 762646 грн. та який формуються із сум ПДВ по наступних операціях:
суми ПДВ по послугах (будівельно-монтажні роботи) отриманих від ЗАТ «Електро», яке виконує функції підрядника 15-ти квартирного житлового будинку (ІІІ секція, IV секція), що знаходиться по вул. Університетській в м. Ужгороді;
суми ПДВ по послугах пов'язаних з організацією будівництва (постачання електричної енергії, газу, води та ін.).
Крім того, судом першої інстанції не було встановлено факту надходження (залучення) з державного бюджету коштів на користь позивача для будівництва житла, що спростовує доводи позивача про те, що ТОВ «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» звільнене від сплати ПДВ при першому постачанні доступного житла .
Відповідно до п.1 Порядку забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 р. N 140 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. N 568), забезпечення громадян доступним житлом здійснюється шляхом надання державної підтримки, яка полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або надання пільгового іпотечного житлового кредиту.
Згідно з п. 4 цього ж Порядку державна підтримка надається шляхом сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30 відсотків вартості нормативної площі доступного житла. При цьому громадянин вносить на свій поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, кошти в обсязі 70 відсотків вартості нормативної площі доступного житла.
Позивач не довів доказами розміру державної підтримки у встановленому законом порядку, що свідчить про будівництво житла та його продаж не в порядку реалізації державної програми щодо забезпечення доступним житлом, а за рахунок коштів фізичних осіб, яким були продані збудовані квартири.
Враховуючи вищенаведене, є підстави для висновку, що порушення позивачем вимог до п.4.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та п. 189.4 ст. 189, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 ПК України мали місце, тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та не можуть бути скасовані.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс Ужгородського національного університету» залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М.Старунський