09 липня 2015 року Справа № 876/6131/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді - Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку про визнання неправомірним рішення,-
В січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку, в якому просив визнати дії відповідача щодо повернення виконавчого листа по справі №161/3042/13-а про стягнення в його користь з Державного бюджету 493 грн. 41 коп. як такі, що суперечать чинному законодавству та є неправомірними; зобов'язати відповідача прийняти виконавчий лист та стягнути в його користь з Державного бюджету згідно виконавчого листа по справі №161/3042/13-а 493грн. 41 коп.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано дії Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку в частині повернення виконавчого листа - неправомірними і зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку прийняти виконавчий лист до виконання та вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету 493 грн. 41 коп. згідно виконавчого листа по справі № 161/3042/13-а.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим просить таку скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Управлінням було повернуто документи без виконання листом №03-13/3304 від 16.12.2014 року на підставі п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, оскільки в заяві позивача були відсутні реквізити банківського рахунку: МФО та ЗКПО банку, а також ідентифікаційний код платника податку, а також оригінал або копія квитанції або платіжного доручення, які підтверджували б перерахування коштів до відповідного бюджету. Також у листі було зазначено, що управління не повертає понесені витрати за надання правової допомоги ,тому позивачу було рекомендовано в заяві вказати лише суму для повернення судового збору. При цьому Управлінням в листі було зазначено, що при наданні документів згідно вимог чинного законодавства Управлінням буде здійснено повернення коштів.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 року позивач подав заяву до Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку про прийняття до виконання виконавчого листа по справі № 161/304/13-а, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення на його користь з Державного бюджету України 493,41 грн. судового збору та понесених витрат.
24 грудня 2014 року позивачем було отримано лист УДКСУ у м. Луцьку за №05-13/3304 від 16.12.2014 року, яким було відмовлено у виконанні і повернуто виконавчий лист. Відмовляючи у прийнятті виконавчого документа відповідач виходив з того, що до заяви від 10.12.2014 року не приєднано оригінал або квитанція платіжного доручення, як це передбачено п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України у встановлений Кабінетом Міністрів України порядку .
Відповідно до п.41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконного прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади ,їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Пунктом 42 цього Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 41 Порядку стягувані подають документи, зазначені у п. 7 до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду, а саме: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документу; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
Згідно наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 при поданні заяви про прийняття до виконання виконавчого листа дотримано вимоги, визначені Порядком, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо неправомірності дій Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку з приводу повернення позивачу виконавчого листа та необхідності задоволення заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 березня 2015 року у справі №161/396/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська