08 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а/489/159/2015
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Тихонова Н.С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обгрунтування позову зазначено, що 07.07.2014 року помер чоловік позивачки - ОСОБА_2, який отримував довічне грошове утримання судді у відставці. У серпні 2014 р. позивачка звернулась до УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва з заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Відповідачем була призначена та виплачувалась відповідна пенсія в розмірі 4 026 грн. 19 коп. з серпня 2014 року, що не відповідає 70% суми заробітної плати померлого годувальника. Крім того, в січні 2015 р. з невідомих причин виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника в нарахованому розмірі позивачці була припинена з невідомих причин та зроблено перерахунок, через що розмір пенсії позивачки на цей час становить 1633 грн. 31 коп. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила визнати протиправним рішення від 01.04.2015 р. (викладене в листі вих. № 6294/02 від 01.04.2015 р.) Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про відмову їй у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», після смерті чоловіка - ОСОБА_2 та скасувати його, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва призначити їй пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2, з часу звернення з заявою про призначення такої пенсії (08 серпня 2014 року) у відповідності до вимог Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про державну службу».
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, з 08.08.2014 року, не в повному обсязі - протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, на підставі довідки від 11.04.2013 року № 7/1 - 435/13, виданої Державною судовою адміністрацією України Управлінням державної судової адміністрації Миколаївської області та Постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-а/489/451/13 від 23.11.2013 року, рішення Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а/489/451/2013 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.07.2014 року К/800/40793/14 - починаючи з 07.10.2014 року, з урахуванням вже виплачених сум, але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що зазначених клопотань не надходило, справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2, який помер 07.07.2014 року, працював на посаді судді, загальний стаж роботи на посаді судді складає 47 років 6 місяця 0 днів. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі та отримує пенсію за втратою годувальника з липня 2014 року відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
Згідно повідомлення УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва та відповідно до архівної пенсійної справи, ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Одночасно ОСОБА_2 мав право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Станом на липень 2014 року розмір пенсії померлого складав - 19 917 грн.38 коп. При цьому перерахунок та виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 було здійснено на підставі довідки від 11.04.2013 року № 7/1 - 435/13, виданої Державною судовою адміністрацією України Управлінням державної судової адміністрації Миколаївської області та Постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-а/489/451/13 від 23.11.2013 року, рішення Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 2-а/489/451/2013 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.07.2014 року К/800/40793/14.
08.08.2014 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідачем було призначено пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, що складає 4026 грн.19 коп.
Але, відповідачем було обрано посадовий оклад померлого у розмірі 5751 грн.70 коп., станом на 01.03.2007 року, відповідно до довідок від 30.07.2014 р. № 7/1 - 960/14; від 07.08.2014 р. № 431; від 30.07.2014 р.; № 7/1-961/14 р. з грошового забезпечення судді у відставці на час призначення пенсії.
Судом першої інстанції було зазначено, що при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника відповідач неправомірно обрав для розрахунку розмір заробітної плати померлого станом на 01.03.2007 року, відповідно до довідок від 30.07.2014 р. № 7/1 - 960/14; від 07.08.2014 р. № 431; від 30.07.2014 р.; № 7/1-961/14 р., оскільки вона повинна, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» складати 70% суми заробітної плати померлого годувальника.
В подальшому, а саме з 01.01.2015 року відповідач взагалі припинив виплату пенсії позивачу навіть у зазначеному розмірі, неправомірно перерахувавши її відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтоді пенсія позивача склала 1633 грн. 31 коп. При цьому рішення щодо цих дій, за твердженням представника відповідача, не приймалось, лише було повідомлено позивача щодо цього листом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вказані дії відповідача є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.
Відповідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.
Пенсія в разі втрати годувальника, який помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, не пов'язаного з роботою, призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності.
Стаття 44 наведеного Закону встановлює, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
Згідно ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Виходячи з викладеного, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті ( заробітну плату, чи пенсію).
Застосування у спірних правовідносинах ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є безпідставним, оскільки ст. 129 наведеного Закону визначає складові частини грошової винагороди працюючого судді. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Наведені законодавчі норми стосуються права призначення пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання саме судді.
Позивачу призначена пенсія по втраті годувальника, яка визначена у відповідності із Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої залежить від заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо розміру нарахованої позивачу пенсії, призначеної у 2014 році, по втраті годувальника - ОСОБА_2, який був суддею у відставці. Позивач вважає, що розмір її пенсії повинен перераховуватися в залежності від суддівської винагороди діючого судді, яку б отримував її померлий чоловік ОСОБА_2. Тобто, позивач ставить питання про перерахунок її пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
В даних спірних правовідносинах до позивача не можуть застосовуватися норм ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає грошову винагороду працюючого судді, оскільки ОСОБА_1 призначена пенсія по втраті годувальника, яка визначається у відповідності із Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої залежить від заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Отже, постановляючи рішення суд першої інстанції зробив неправильний висновок про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність дій відповідача, оскільки відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку розміру пенсії відповідачем не було порушено вимоги законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.
Відтак, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва - задовольнити повністю.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов