09 липня 2015 р. Справа № 876/6420/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано - Франківській області на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у адміністративній справі №809/1313/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано - Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення за вимушений прогул,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління МВС України в Івано - Франківській області, та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати накази №192 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УМВС України в Івано-Франківській області» та №65о/с «По особовому складу» від 13.02.2015 року щодо його звільнення, поновити на посаді та зобов'язати нарахувати і виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області №192 від 13.02.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УМВС України в Івано-Франківській області» щодо звільнення із займаної посади ОСОБА_1 Визнано протиправним і скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області № 65 о/с від 13.02.2015 року «По особовому складу» щодо звільнення із займаної посади ОСОБА_1 Поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу дільничних інспекторів міліції управління громадської безпеки УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 з 13.02.2015 року. Зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за вимушений прогул, починаючи з 13.02.2015 року до набрання рішенням законної сили. Постанову в частині поновлення на посаді допустити до негайного виконання.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції, є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на норми статті 8 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», затверджену Наказом МВС України №141 від 27.03.2008р. Інструкцію із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею і прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ, відповідно до п.п.2.1.-2.4. якої чітко визначено, що відповідальність за організацію зберігання та обліку озброєння й спецзасобів покладається на керівника підрозділу. Факт грубого порушення позивачем службової дисципліни виразився у проявленні безконтрольності, невжиття жодних заходів щодо забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й прийманням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів підлеглими працівниками, а також в прихованні даного факту від керівництва УМВС, що доведено висновком службової перевірки від 15.01.2015 року. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Крім того позивач зазначив, що поновлений на посаді та йому виплачене грошове утримання.
Відповідач в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника УМВС України в Івано - Франківській області. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не піддягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Наказом начальника УМВС України в Івано - Франківській області №192 від 13.02.2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УМВС України в Івано - Франківській області» позивача звільнено з посади. Доказів щодо вручення позивачу наказу суду подано не було.
Даний дисциплінарний наказ було виконано шляхом видачі наказу по особовому складу №65 о/с від 13.02.2015 року.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскаржені накази про звільнення позивача винесені відповідачем безпідставно та передчасно, а звільнення проведено у період тимчасової непрацездатності позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно оскарженого наказу №192 підставою звільнення позивача стало неналежне ставлення до виконання службових обов'язків, низькі морально-ділові якості, грубе порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, положень Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 15.06.1999 №495, наказів МВС України від 27.03.2008 №141 «Про забезпечення контролю за обліком, збереженням, видачею і прийманням зброї, боєприпасів і спеціальних засобів у чергових частинах ОВС України», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155, та виразилось у неналежному контролі за обліком, збереженням, видачею боєприпасів і спеціальних засобів.
Проте з такими висновками відповідача погодитися не можна з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 цього Закону, дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», в обов'язки осіб рядового і начальницького складу входить дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, дотримуватися норм професійної та службової етики, берегти державну таємницю, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.
Висновок відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтується на результатах проведеної службової перевірки від 15.01.2015 року, якою було встановлено що згідно п. 1.1. наказу УМВС України в Івано - Франківській області №531 о/с дек від 10.10.2014 року «Про відрядження працівників батальйону БПСМОП «Івано - Франківськ» з 12.10.2014 працівників батальйону було відряджено в Донецьку область для участі у проведенні АТО.
У відповідності до наказу УМВС України в Івано - Франківській області №531 о/с дек від 10.10.2014 року «Про відрядження працівників батальйону БПСМОП «Івано - Франківськ» старшим зведеного загону УМВС був призначений полковник міліції ОСОБА_1, заступник начальника УГБ - начальник відділу дільничних інспекторів міліції УГБ УМВС України в Івано - Франківській області, заступником - полковник міліції ОСОБА_4, командир батальйону БПСМОП «Івано - Франківськ». Відповідальний за предмети озброєння відповідно до п.1.3 даного наказу закріплений майор міліції ОСОБА_5, командир роти №1 БПСМОП «Івано - Франківськ».
18.11.2014 року зведений загін повернувся на місце дислокації в УМВС України в Івано - Франківській області.
01.12.2014 року на адресу керівництва УМВС надійшла доповідна записка начальника УМЗ УМВС ОСОБА_6 «Про установлення місця знаходження предметів озброєння БПСМОП «Івано - Франківськ», у якій зазначено, що при поверненні 18.11.2014 року в місце постійної дислокації гарнізону УМВС України в Івано - Франківській області із зони проведення антитерористичної операції на сході України, особовим складом батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано - Франківськ» на склад озброєння ВРЗ УМЗ УМВС не здано ряд предметів озброєння, зокрема: патрони різних калібрів в загальній кількості близько 22 000 шт., гранати РГД-5 - 21 шт. та постріли до підствольного гранатомета (ГП-25)-3 шт.
Згідно висновку було зазначено, що з метою упорядкування фактів використання боєприпасів керівництвом заведеного загону було надано ряд службових документів (роздавально-здавальних відомостей), якими нібито підтверджувалися факти використання боєприпасів на тренувально-навчальних стрільбах та під час несення служби, однак дані документи явно оформлялися задніми числами і відповідно до пояснень працівників які заперечували факти тренувальних стрільб, не відповідають дійсності, у зв'язку з чим на даний час прокуратурою Івано-Франківської області за даним фактом проводиться досудове слідство в межах кримінального провадження.
На підставі даного відповідачем прийнято висновок, що командир зведеного загону - начальник ВДІМ УГБ УМВС полковник міліції ОСОБА_7 самоусунувся від контролю за діяльністю ввіреного особового складу, що виразилось у неналежному контролі за обліком, збереженням, видачею боєприпасів і спеціальних засобів.
Оригінал висновку службового розслідування було оглянуто в судовому засіданні суду першої інстанції та повернуто відповідачу у зв'язку з наявністю в тексті конфіденційної інформації.
Згідно даних прокуратури Івано - Франківської області від 22.04.2015 року, станом на 22.04.2015 року у матеріалах розслідування немає достатніх даних про причетність заступника начальника управління-начальника відділу дільничних інспекторів міліції УГБ УМВС України в Івано-Франківській області, полковника міліції ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 264 КК України.
Аналогічну відповідь прокуратури представлено позивачем суду апеляційної інстанції станом на 07.07.2015р.
Таким чином, наведене свідчить про те, що висновок відповідачем зроблено передчасно, в той час, коли ще проводиться досудове слідство щодо фактів недбалого зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів прокуратурою Івано - Франківської області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 264 КК України та на даний час рішення не прийнято,
Крім того, судом першої інстанції також вірно встановлено, що звільнення позивача - 13.02.2015 року було проведено з порушенням процедури звільнення, в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується медичною довідкою, виданою 26.02.2015 року Калуською районною лікарнею Івано - Франківської області про його перебування на лікуванні (денному стаціонарі) з 12.02.2015 року по 16.02.2015 року, що є неприпустимим при проведенні процедури звільнення .
Згідно довідки УМВС в Івано - Франківській області від 12.05.2015 року №20 станом на 12.02.2015 року полковник міліції ОСОБА_1 діючих дисциплінарних стягнень не мав.
Що стосується оскарженого наказу, то він містить лише перелік нормативно-правових актів без відповідного обґрунтування суті і змісту порушення, конкретної норми (пункту, підпункту, статті) правового акту, доказів, якими підтверджується факт кожного із порушень наведених вище правових актів.
Наказ МВС України від 22.02.2013р. №155, яким затверджено Правила поведінки та професійної етики рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає наявність 7 (семи розділів), в яких містяться відповідні норми, яких слід притримуватися.
Однак, які саме норми порушено позивачем в оскаржуваному наказі відповідачем не відображено, посилання на докази, якими підтверджуються факти порушення позивачем, не зазначено, що свідчить про недотримання порядку та способу притягнення до відповідальності позивача.
Аналогічно і щодо інших нормативно-правових актів, зокрема, положень Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 15.06.1999 №495, наказу МВС України від 27.03.2008 № 141 «Про забезпечення контролю за обліком, збереженням, видачею і прийманням зброї, боєприпасів і спеціальних засобів у чергових частинах ОВС України», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 №155.
Крім того, згідно матеріалів службового розслідування (висновку) зазначено, що, провівши звірку за поданими документами про використання боєприпасів та боєприпасами, які були здані на склад озброєння ВРЗ УМЗ УМВС, розбіжностей не виявлено та втрат боєприпасів не вбачається.
У наказі від 13.02.2015р. №192 відсутні посилання на висновки службового розслідування, а саме, не зазначено, які саме приписи ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України порушено позивачем.
Як встановлено судом та видно з матеріалів справи до позивача систематично застосовувалися і заходи заохочення, зокрема: вручено грамоту за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, особисту мужність і героїзм, вірність присязі та незламність духу, також нагороджений відзнакою «За відвагу та мужність» 05.12.2014 року, тощо. Стягнення відсутні.
Однак відповідачем на надано доказів того, чому саме на позивача накладено найсуворіший вид стягнення з урахуванням його систематичних заохочень та окрім цього, з урахуванням врученої подяки від ГУМВСУ в Донецькій області за вагомий внесок у протидію злочинності, високий професіоналізм, самовіддану плідну працю, сумлінне несення служби, наполегливість у зміцненні правопорядку на території проведення АТО та активне сприяння роботи ОВС Донецької області.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржені позивачем накази, колегія суддів вважає, що такі не відповідають вказаним вище критеріям, що є підставою для їх скасування та поновлення позивача на займаній посаді та виплати у зв'язку з цим грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано - Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у адміністративній справі №809/1313/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс
Повний текст ухвали складено 10.07.2015р.