Справа: № 826/6364/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
07 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Губської Л.В. та Оксененка О.М.,
за участю секретаря Полякової А.О.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про визнання дії державного виконавця Козиревої Т.І., спрямовані на оголошення розшуку майна боржника, неправомірними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про розшук майна боржника № 46316763 від 30.03.2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 02.02.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві за зверненням Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46316763 про стягнення з ОСОБА_2 8 604,61 грн.
Також 02.02.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, яка мотивована наявністю заяви стягувача для забезпечення виконання виконавчого документа. Арешт накладено в межах суми звернення стягнення: 8604,61 грн.
30.03.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про розшук майна боржника, яка мотивована необхідністю забезпечення виконання виконавчого документа у зв'язку з чим виникла необхідність у розшуку майна боржника.
Постанова прийнята з посиланням на ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою вирішено: оголосити розшук майна, затримати та направити на штрафмайданчик тимчасового затримання транспортний засіб: SKODA RAPID 2013 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1, що належить божнику ОСОБА_2.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень вимог законодавства при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 ст. 25 зазначеного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.
Частина 2 ст. 40 Закону передбачає, що розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Відповідно до п. 3.12. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мінюсту України від 02.04.2012 р. № 512/5, організацію розшуку майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).
Судом першої інстанції вірно зауважено, що наведеними нормами не встановлено конкретний строк вчинення вказаних дій державним виконавцем. Розшук майна є засобом забезпечення виконання відповідного рішення та не є заходом звернення стягнення на майно, заходом по реалізації майна. Вказані заходи забезпечення вживаються державним виконавцем у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження, прийняттям заходів щодо арешту майна, дії та рішення щодо чого в даному випадку не є предметом оскарження у даній справі.
Водночас, враховуючи, що на час прийняття спірного рішення були чинними і не скасованні постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав про порушення відповідачем вимог законодавства при прийнятті постанови про розшук майна боржника.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Оксененко О.М.
Ісаєнко Ю.А.