07 липня 2015 р.Справа № 539/1479/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Іващенко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИМУЛ" на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.05.2015р. по справі № 539/1479/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Лубенської міської ради Полтавської області третя особа Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання нечинним та скасування рішення,
18 травня 2015 року постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_1 до Лубенської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Лубенської міської ради від 14.01.2015 року « Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» в частині пп.1-4, та про визнання нечинним та скасування рішення Лубенської міської ради від 10.04.2015 року « Про внесення змін до рішення міської ради від 14.01.2015 року « Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки» залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначив, що суд дійшов до неправильного висновку про те. що оскаржувані рішення відповідача не порушують його інтересів, оскільки останній є співвласником ТОВ «Базис Надія», яке має у власності нерухоме майно. Вказане питання взагалі судом першої інстанції не з'ясовувалось. Також вважає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.. 57 Конституції України , взагалі не надав оцінки законності оскаржуваних рішень. Так, судом безпідставно не взято до уваги доводи позивача, що в п. 4 Закону України № 71-У111 від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України, щодо податкової реформи» який набув чинності з 01.01.2015 р. лише рекомендовано , а не зобов'язано органи місцевого самоврядування переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на нерухоме майно , відмінне від земельної ділянки. Судом не було належно досліджено, що Законом України від 28.12.2014 р. № 71-У111 або іншим законодавчим актом , не змінений та не зупинений порядок прийняття та набрання чинності рішень про встановлення місцевих податків визначений в п.4.1.9, п. 12.3.4, п.12.5 Податкового кодексу України. Суд не прийняв до уваги, що на момент прийняття « оскаржуваних рішень» дані норми Закону є чинними і обов'язковими для виконання. Позивач також вважає, що судом, в порушення ч.5 ст. 171 КАС України не було опубліковано оголошення про слухання справи 18 травня 2015 року, а оголошення суду про слухання справи 6 травня 2015 року опубліковано лише 02 травня 2015 року, тобто менш ніж за 7 днів до слухання справи.
До апеляційної скарги позивача ОСОБА_1, відповідно до ч. 1 ст..192 КАС України, приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Стимул», як особа, яка вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його обов'язок щодо сплати податків.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач Лубенська міська рада Полтавської області та третя особа Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фінансової служби у Полтавській області просять постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 14.01.2015 року Лубенська міська рада (далі відповідач ) прийняла рішення «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки », в пунктах 1-4 якого зазначено:
- встановити на 2015 рік ставку податку для об'єктів житлової нерухомості , що перебувають у власності фізичних осіб , на рівні 1% мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового ) року , за 1 кв. метр бази оподаткування ;
- встановити на 2015 рік ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості , що перебувають у власності фізичних осіб , на рівні 1% мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового ) року , за 1 кв. метр бази оподаткування ;
- встановити на 2015 рік ставку податку для об'єктів житлової нерухомості , що перебувають у власності юридичних осіб , на рівні 1% мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового ) року , за 1 кв. метр бази оподаткування ;
- встановити на 2015 рік ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості , що перебувають у власності юридичних осіб , на рівні 1% мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового ) року , за 1 кв. метр бази оподаткування ;
Вищезазначене рішення відповідача оприлюднено в газеті « Лубенщина» від 24 січня 2015 року, сторінка 3 (а.с.42).
10.04.2015 року Лубенська міська рада прийняла рішення «Про внесення змін до рішення міської ради від 14.01.2015 року « Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки »:
- внести зміни до рішення Лубенської міської ради від 14.01.2015 року «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», встановивши ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості , що перебувають у власності юридичних осіб на друге півріччя 2015 року на рівні 0,5 % мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового ) року , за 1 кв. метр бази оподаткування ;
- звільнити від сплати податку об'єкти нежитлової забудови, які мають спортивне та фізкультурно - оздоровче призначення, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, якщо вони не використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку , використовуються у підприємницькій діяльності ).;
Вищезазначене рішення відповідача опубліковано в газеті «Лубенщина» від 25 квітня 2015 року, сторінка 2 (а.с.43).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач Лубенська міська рада, приймаючи 14.01.2015 року рішення «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки », діяла в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України при вирішенні адміністративного позову суд має виходити з наступного: 1) чи прийнято оскаржуване рішення відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 2) чи прийнято це рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття; 3) чи дотримано при його ухваленні принцип рівності перед законом, запобігання несправедливій дискримінації; 4) чи прийняте воно пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, а згідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року N 1160-IV регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, а згідно до ст. 12 Закону України від 11 вересня 2003 року N 1160-IV регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Підпунктом .12.3.4. п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, передбачене, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності 01.01.2015 року рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що Лубенська міська рада, приймаючи 14.01.2015 року рішення «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки », діяла в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який не тільки доручив органам місцевого самоврядування в місячний строк переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік розміру податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно, а й встановив що до таких рішень органів місцевого самоврядування не застосовуються вимоги, встановлені "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» .
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також, особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Оскаржуючи рішення Лубенської міської ради від 10.04.2015 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 14.01.2015 року « Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки » позивачем не надано доказів того, що він є особою до якої цей акт безпосередньо застосовано, а також, що він є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано відповідний акт. Дане рішення органу місцевого самоврядування стосується виключно встановлення ставок податку для об'єктів нежитлової нерухомості , що перебувають у власності юридичних осіб на друге півріччя 2015 року на рівні 0,5 % мінімальної заробітної плати , встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового ) року , за 1 кв. метр бази оподаткування .
Позивач звернувся як фізична особа, довіреності від юридичної особи ТОВ «Базис Надія» співвласником якої він є до суду першої інстанції не надав та не посилався в суді першої інстанції на той факт, що оскаржувані рішення порушують його права та обов'язки як співвласника юридичної особи.
Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що він є співзасновником товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Надія «, яке має у власності нерухоме майно ( частину нежитлового приміщення), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як в адміністративному позові так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, останній не зазначав, що він є співзасновником ТОВ «Базис Надія», а також не надав доказів наявності у останнього нерухомого майна . Крім того, в разі порушення оскаржуваними рішеннями прав ТОВ «Базис Надія» , останній як юридична особа до суду з адміністративним позовом не зверталась, а позивач довіреності на здійснення повноважень від імені ТОВ «Базис Надія» до суду не надавав.
Колегія суддів також не погоджується з доводами позивача в апеляційній скарзі про те, що у відповідача відсутнє право на прийняття оскаржуваних рішень, оскільки пункт 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України Закону України № 71-У111 від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України, щодо податкової реформи», який набув чинності з 01.01.2015 року має рекомендаційний характер, оскільки право органів місцевого самоврядування на ухвалення таких рішень передбачено статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР .
Таким чином, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИМУЛ" - залишити без задоволення.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.05.2015р. по справі № 539/1479/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.
Судді(підпис) (підпис) Спаскін О.А. Любчич Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 09.07.2015 р.