Справа: № 826/936/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
30 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шостака О.О.,
суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
при секретарі Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ведмеді" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ведмеді" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2015 року позов було задоволено частково. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду від 30.04.2015 року та прийняте нове рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ведмеді" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2015 року - без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Три Ведмеді» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 28.11.2014 року № 9749/26-51-22-01/31450478.
За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Три Ведмеді» перевіряючі дійшли висновків про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 54 816 грн. (в тому числі у 1-му кварталі 2012 року в сумі 24 852 грн., в 2-му кварталі 2012 року - 3 785 грн., в 3-му кварталі 2012 року - 12 169 грн., у 2013 році - 13 290 грн.), заниження податку додану вартість на загальну суму 65 244,00 грн. (в тому числі по звітних періодах лютий 2012 року - 3 617 грн., березень 2012 року - 6 958 грн., квітень 2012 року - 4 768 грн., червень 2012 року - 5 417 грн., липень 2012 року - 9 307 грн., серпень 2012 року - 2 283 грн., листопад 2012 року - 2 542 грн., січень 2013 року - 12 917 грн., лютий 2013 року - 1 735 грн., травень 2013 року - 3 305 грн., серпень 2013 року - 2 833 грн., вересень 2013 року - 9 562 грн.) та про заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 3 292,44 грн. В результаті чого, 12.01.2015 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві підставі вказаного акта перевірки було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»): - за № 0000032201, яким визначила ТОВ «Три Ведмеді» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97 866 грн., в т.ч. 65 244 грн. за основним платежем, 32 622 грн. - штрафні (фінансові) санкції. До цього податкового повідомлення-рішення відповідачем до матеріалів даної справи був доданий розрахунок основного платежу податку в розрізі по епізодах податкових правопорушень; - за № 0000042201, яким визначила ТОВ «Три Ведмеді» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 82 224 грн., в т.ч. 54 816 грн. за основним платежем, 27 408 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Розрахунок сум основного платежу з названого податку та штрафних санкцій в розрізі по епізодах податкових правопорушень відповідач суду не пред'явив; - № 0000052206, яким визначила ТОВ «Три Ведмеді» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4 115,55 грн., в т.ч. 3 292,44 грн. за основним платежем, 823,11 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2015 року позов буо задоволено частково. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.10.2011 рок між ТОВ «Три Ведмеді» (Покупець) та компанією «UGUR Sogutma Makinalari Tekstil Serigrafi Baski Maden Ve Mermer» San. VE TIC. A.S. (Туреччина) (Продавець) був укладений контракт поставки за № 02. За умовами цього Контракту Продавець продає, а Покупець придбаває торгові морозильні лари виробництва турецької фірми «UGUR», моделі: UDD 400 SCEB та UDD 300 SCEB з визначеною комплектацією. Загальна вартість Контракту та вартість за одиницю товару наведена у п. 3 цього Контракту. Продавець поставляє товар на умовах СІР Київ, Україна, у відповідності до Інкотермс-2000. Право власності на товар і ризики випадкової втрати та пошкодження товару (партії товару) переходять від Продавця до Покупця в момент передачі товару перевізнику. При цьому, на товар, що поставляється за даним Контрактом гарантія Продавця не поширюється. У зв'язку з цим в якості компенсації відсутності гарантії на товар Продавець поставляє Покупцю запчастини на товар вартістю 2% від вартості фактично замовленого і оплаченого товару за даним Контрактом. Такі запчастини поставляються безкоштовно, без комерційної вартості, але із зазначенням вартості лише з метою митного оформлення. Відповідно до укладеної між вказаними сторонами Додаткової угоди від 07.11.2011 року за № 1 до зазначеного Контракту, сторони домовилися між собою про те, що Продавець може передавати (поставляти) Покупцю додатково стікери на безоплатній основі без комерційної вартості, але із зазначенням вартості для цілей митного оформлення. Строк дії Контракту продовжений до кінця 2012 року. В січні 2012 року на митну територію України від імпортера-компанії «UGUR Sogutma Makinalari Tekstil Serigrafi Baski Maden Ve Mermer» San. VE TIC. A.S. (Туреччина) на адресу позивача надійшов товар - самоклеючі наклейки із полімерних матеріалів, нарізані на прямокутні форми, із зображенням логотипа ТОВ «Три Ведмеді» для морозильних ларей, в кількості 2050 штук, - про що оформлені вантажну митну декларацію № 100190000/2012/367943 від 14.01.2012 року та міжнародну товарно-транспортну накладну № 120101 від 04.01.2012 року. Вартість цього товару для митного оформлення імпортної операції за даними комерційного інвойсу продавця-нерезидента від 19.12.2011 року № Е 467896 становить 7 890 євро, а при митному оформлені 14.01.2012 року у перерахунку на національну валюту за курсом НБУ - 80 287,13 грн. (ряд. 22 ВМД). Факт отримання цього товару на безоплатній основі та подальше використання його визнається позивачем, про що останній надав до матеріалів справи акт списання № СБФнц-1288 від 31.01.2012 року. За результатами дослідження перелічених вище документів судом вбачається наявність законодавчо визначених умов вважати додаткову угоду від 07.11.2011 року за № 1 до контракту поставки від 26.10.2011 року № 02, які були укладені між позивачем та контрагентом-нерезидентом такою, що підпадає під ознаки безоплатно наданих товарів у зв'язку з наступним. Так, у відповідності до норми пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно абз. 1 пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. В свою чергу, положеннями пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. При цьому, відповідно до норм пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, під «безоплатно наданими товарами, роботами, послугами» розуміються: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею. У силу норм п. 135.1 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Відповідно до вимог п. 137.1. п. 137.4 ст. 137 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу. Згідно з п. 135.2 ст. 135 цього Кодексу, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Разом з тим, у матеріалах справи відсутній розрахунок суми основного платежу податку на прибуток за перевіряємий період (в тому числі в розрізі по епізодах правопорушень та контрагентах) у розмірі 54 816 грн., що унеможливлює в даному випадку перевірку правильності обрахунку відповідачем спірної суми грошового зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Три Ведмеді» здійснювало господарську діяльність з реалізації продуктів харчування власного виробництва (морозива, інших морожених напівфабрикатів), у зв'язку з чим придбавало сировину (овочі, м'ясо) та запчастини для проведення ремонту виробничого і торгового обладнання, що використовується для виробництва вказаної продукції, у підприємств-постачальників (в тому числі у ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Аларіт-Агро», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ «Профі-Пак» і ТОВ «Білдінг Груп Плюс»). Результати господарських операцій із названими підприємствами позивач відобразив у бухгалтерському та податковому обліку, задекларувавши показники валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах. В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України. Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу. Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин). Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України). Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Аларіт-Агро», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ «Профі-Пак» і ТОВ «Білдінг Груп Плюс», а також постачальника комп'ютерної техніки і мобільних телефонів ТОВ «Техно-Торг», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, матеріали справи свідчать: - між позивачем (Покупець) та ТОВ «Акватрейдінг» (Постачальник) укладено усні угоди з поставки запчастин - рейка зубчата (10 шт.), втулка бронзова (12 шт.), лапка велика права та ліва (по 12 шт. кожної), всього на загальну суму 27 459,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 576,60 грн.). На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Акватрейдінг» поставок товарів на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: накладних від 23.02.2012 року № 89, від 29.02.2012 року № 174, від 18.07.2012 року № 55, від 25.07.2012 року № 89 (в ході огляду яких судом першої інстанції було виявлено, що в них відсутні відомості про П.І.П. осіб, що підписали такі документи з боку постачальника); податкових накладних від 14.02.2012 року № 89, від 24.02.2012 року № 174, від 10.07.2012 року № 55, від 17.07.2012 року № 75, від 25.07.2012 року № 89 (з тексту яких вбачається, що вони були виписані на підставі договорів від 26.01.2012 року № 2601, від 12.07.2012 року № 1207, від 10.05.2012 року № 1005/6 та від 02.02.2012 року № 0202/1); подорожніх листів вантажного автомобіля від 23.02.2012 року № 334, від 29.02.2012 року № 370, від 18.07.2012 року № 1689, від 25.07.2012 року № 1757; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за відповідні запчастини на користь ТОВ «Акватрейдінг» на підставі рахунків від 26.01.2012 року № 2601, від 02.02.2012 року № 202/1, від 10.05.2012 року № 1005/6 та від 12.07.2012 року № 1207 в повному обсязі; актів списання від 29.02.2012 року № СБФнц_2466, від 31.03.2012 року № СБФнц_3804, від 31.07.2012 року № СБФнц_0009; - 26.04.2012 року між позивачем (Покупець), в особі директора Сейранова О.Д., та ТОВ «Аларіт-Агро» (Продавець), в особі директора Чуприни А.М., був укладений письмовий договір поставки за № 05/2012, за умовами якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця товар партіями, згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець, в свою чергу, проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору (п. 1.1). Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент і ціна товару (п. 1.2 цього Договору). Також, п. 2.1 зазначеного Договору передбачено, що зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення Покупця (Додаток № 1 до Договору), де зазначаються кількість, асортимент і ціна товару, адреса та умови поставки, дата (строк) здійснення поставки. Крім того, відповідно до п. 3.1 Договору якість товару, що відпускається повинна бути підтверджена сертифікатом якості з обов'язковим повним описом складу товару, в тому числі складу харчових добавок, сертифікатом відповідності, висновком санепідемслужби та іншими документами, необхідними для даного виду товару, які передаються Покупцю разом з товаром. На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Аларіт-Агро» поставок товару (м'ясо яловиче, свинина) на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 15.01.2013 року № 53, від 28.01.2013 року № 205 та від 22.01.2013 року № 135 (в ході огляду яких судом першої інстанції було виявлено, що в них відсутні відомості про П.І.П. осіб, що підписали такі документи з боку обох сторін. Крім того в цих видаткових накладних зазначено відомості про склад - «склад Іськова»), всього на загальну суму 77 504,05 грн. (з ПДВ); податкових накладних від 15.01.2013 року № 25/4, від 28.01.2013 року № 88/4 та від 22.01.2013 року № 68/4, підписаних ОСОБА_6 та скріплених печаткою ТОВ «Аларіт-Агро», всього на загальну суму ПДВ 12 917,34 грн.; товарно-транспортних накладних від 15.01.2013 року, від 22.01.2013 року, від 28.01.2013 року, згідно яких в якості перевізника виступало ТОВ «Аларіт-Агро», із товаросупровідних документів з вантажем йшли лише видаткові накладні за №№ 205, 53 і 135, пунктом навантаження визначено - Житомирська обл., Андрушівський район, с. Івниця, вул. Лісова, 46, а пунктом розвантаження - Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Володарського, 65. Підписи водія (ОСОБА_7.) про прийняття вантажу до перевезення у цих ТТН відсутні; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; калькуляцій вартості виробництва продукції (морожених напівфабрикатів за певними найменуваннями). - 01.03.2012 року між позивачем (Покупець), в особі директора Сейранова О.Д., та ТОВ «Галлія Світ» (Продавець), в особі директора Степанової І.А., був укладений письмовий договір поставки за № 151, аналогічний за змістом договору поставки від 26.04.2012 року № 05/2012 з ТОВ «Аларіт-Агро». На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Галлія Світ» поставок товару на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 19.03.2012 року № 362, від 21.03.2012 року № 382/2, від 24.03.2012 року № 411/1, від 26.03.2012 року № 422, від 06.04.2012 року № 527, від 10.04.2012 року № 562, від 17.04.2012 року № 627, від 19.04.2012 року № 647, від 22.05.2012 року № 915 (в ході огляду яких судом виявлено, що в них відсутні відомості про П.І.П. осіб, що підписали такі документи з боку покупця. Крім того дані видаткові накладні були складені на підставі певних замовлень покупця, оригінали або копії яких позивачем в суді не пред'явлені), всього на загальну суму 45 449,52 грн. (з ПДВ); податкових накладних від 19.03.2012 року № 159, від 21.03.2012 року № 182, від 24.03.2012 року № 216, від 26.03.2012 року № 229, від 06.04.2012 року № 58, від 10.04.2012 року № 93, від 17.04.2012 року № 155, від 19.04.2012 року № 173, від 22.05.2012 року № 211, всього на загальну суму ПДВ 7 574,91 грн.; подорожніх листів вантажного автомобіля від 19.03.2012 року № 474, від 21.03.2012 року № 505, від 26.03.2012 року № 538, від 06.04.2012 року № 639, від 10.04.2012 року № 668, від 17.04.2012 року № 723 та від 19.04.2012 року; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за овочі на користь ТОВ «Галлія Світ» на підставі договору від 01.03.2012 року № 151 в повному обсязі; калькуляцій вартості виробництва продукції (морожених напівфабрикатів за певними найменуваннями). - 29.11.2012 року між позивачем (Покупець), в особі директора Сейранова О.Д., та ТОВ «Профі-Пак» (Продавець), в особі директора Лавріненка Т.В., був укладений письмовий договір поставки за № 255, аналогічний за змістом договору поставки від 26.04.2012 року № 05/2012 з ТОВ «Аларіт-Агро». На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Профі-Пак» поставки товару (кришка прозора) на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткової накладної від 13.07.2012 року № РН-0000125 на суму 18 079,20 грн. (з ПДВ) (в ході огляду цієї видаткової накладної судом виявлено, що в ній відсутні відомості про П.І.П. особи, що підписала такий документ з боку покупця); податкової накладної від 13.07.2012 року № 15 на суму ПДВ 3 013,20 грн.; подорожнього листа вантажного автомобіля від 18.07.2012 року № 1689; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; калькуляцій вартості виробництва продукції (морозива за певними найменуваннями). - між позивачем (Покупець) та ТОВ «Білдінг Груп Плюс» (Постачальник) укладено усні угоди з поставки запчастин - плунжер (6 шт.), манжет (100 шт.), втулка (12 шт.), клапан (2 шт.), сідло клапана (2 шт.), комплект резин (1 шт.), всього на загальну суму 10 409,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 734,86 грн.). На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Білдінг Груп Плюс» поставок товарів на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 04.02.2013 року № РН-0000001, від 04.02.2013 року № РН-0000002, від 18.02.2013 року № РН-0000005, що були складені на підставі рахунків-фактур від 29.01.2013 року та 07.02.2013 року; податкових накладних від 01.02.2013 року № 1, від 01.02.2013 року № 2, від 15.02.2013 року № 17 (з тексту яких вбачається, що вони були виписані на підставі договорів від 29.01.2013 року та від 07.02.2013 року); подорожніх листів вантажного автомобіля від 04.02.2013 року № 247 та 18.02.2013 року № 315; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за відповідні запчастини на користь ТОВ «Білдінг Груп Плюс» на підставі рахунків-фактур від 29.01.2013 року та від 07.02.2013 року в повному обсязі; акта списання від 28.02.2013 року № СБФнц_00498. На підтвердження фактів здійснення ТОВ «Техно-Торг» поставок зазначених товарів на користь ТОВ «Три Ведмеді», проведення розрахунків за отримані товари та їх подальше використання позивач надав до суду копії наступних документів: видаткових накладних від 21.03.2012 року № 7634, від 17.07.2012 року № 18730, від 15.08.2012 року № 21456, від 30.08.2012 року № 24416, що були оформлені на підставі рахунків-фактур від 19.03.2012 року, від 06.07.2012 року, від 10.08.2012 року та від 28.08.2012 року; податкових накладних від 20.03.2012 року № 973, від 10.07.2012 року № 1234, від 14.08.2012 року № 1839, від 29.08.2012 року № 3813; виписок банку по особовому рахунку позивача, де зафіксовано перерахування ним коштів за відповідну техніку на користь ТОВ «Техно-Торг» на підставі рахунків-фактур від 19.03.2012 року, від 06.07.2012 року, від 10.08.2012 року та від 28.08.2012 року в повному обсязі; актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форми № ОЗ-1). При цьому, в матеріалах справи відсутні оригінали та/або завірені копії рахунків-фактур, виставлених названими контрагентами на підставі описаних вище правочинів, з причин незбереження таких документів. Також, з причини ведення протягом перевіряємого періоду обліку первинних документів на підприємстві в електронному вигляді із застосуванням програмного комплексу « 1-С» журнал реєстрації довіреностей всупереч вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 та діяв до 01.01.2015 року) ввівся позивачем, також, в електронному вигляді (на що позивачем були надані виписки (реєстри), сформовані за допомогою програмного забезпечення). Натомість, наявними матеріалами справи валові витрати позивача за перевіряємий період підтверджуються лише в частині фактично сплаченої суми в розмірі 108 063,55 грн. (тобто, витрати понесені за наслідками господарських операцій з ТОВ «Акватрейдінг», ТОВ «Галлія Світ», ТОВ Білдінг Груп Плюс» і ТОВ «Техно Торг»). З огляду на те, що позивачем не підтверджено понесення ним суми витрат на придбання товарів у підприємств ТОВ «Профі-Пак» (у розмірі 15 066,30 грн.) і ТОВ «Аларіт-Агро» (у розмірі 64 586,70 грн.) належними розрахунковими документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності у позивача правових підстав для віднесення таких сум коштів до складу валових витрат за 3-ій квартал 2012 року та 1-ий квартал 2013 року і, відповідно, для зменшення оподатковуваного доходу за ці самі періоди на аналогічні суми. Як наслідок, суд, також, приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ «Профі-Пак» (в сумі 3 013,20 грн.) і ТОВ «Аларіт-Агро» (в сумі 12 917,34 грн.). Відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зведені результати такого обліку операцій оподатковуваних податком на додану вартість відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Форми та порядок ведення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в період виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1402/18697 та втратив чинність 01.03.2013 року) та Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1340 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.02.2013 року за № 201/22733та діяв до в період до 01.01.2014 року). Так, згідно п. 1, 7, 10 і 12 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002, Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних. Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Зокрема, у розділі II Реєстру відображаються отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), ВМД, а також інші документи, на підставі яких здійснюється облік операцій з придбання товарів/послуг. Платники податку за звітний (податковий) період визначають підсумки щоденно зареєстрованих операцій та окремо визначають підсумки для уточнюючих розрахунків. Схожі за змістом норми містилися у Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим Наказом ДПА України від 17.12.2012 року № 1340. Як вбачається зі змісту акта перевірки, в ході проведення документальної перевірки позивача працівниками ДПІ при опрацюванні результатів відхилень встановлені розбіжності по податковому кредиту на суму 27 699,96 грн. за рахунок подвійного включення податкових накладних по контрагентах - ПП «Фірма «Аріс» (звітний період повторного включення листопад 2012 року на суму ПДВ 2 541,67 грн., згідно податкової накладної від 06.11.2012 року № 11), ПрАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» (звітний період повторного включення березень 2012 року на суми ПДВ 943,79 грн. і 250,00 грн., згідно податкових накладних від 29.02.2012 року № 1349 та від 29.02.2012 року № 1078), ТОВ «Евроднепр» (звітний період повторного включення лютий 2012 року на суму ПДВ 1 067,00 грн., згідно податкової накладної від 27.01.2012 року № 2599), ТОВ «Агрокомплект» (звітний період повторного включення квітень 2012 року на суму ПДВ 1 078,17 грн., згідно податкової накладної від 12.03.2012 року № 5), ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (звітний період повторного включення червень 2012 року на суму ПДВ 5 416,67 грн., згідно податкової накладної від 31.05.2012 року № 110735), ТОВ «Ей Джі Ес» (звітний період повторного включення серпень 2013 року на суму ПДВ 2 833,00 грн., згідно податкової накладної від 09.07.2013 року № 4), ДП «Фуршет Центр» (звітний період повторного включення травень 2013 року на суму ПДВ 3 304,9 грн., згідно податкової накладної від 31.05.2013 року № 1065), ПП «Р.К. Майстер-принт» (звітний період повторного включення вересень 2013 року на суму ПДВ 2 624,00 грн., згідно податкової накладної від 04.06.2013 року № 11), ТОВ «Автомагія» (звітний період повторного включення вересень 2013 року на суми ПДВ 2 500,00 грн., 833,33 грн., 1 104,42 грн., 2 500,00 грн., згідно податкових накладних від 04.06.2013 року № 2, від 12.06.2013 року № 18, від 18.06.2013 року № 32 і від 25.06.2013 року № 41), що відображено в реєстрах отриманих податкових накладних ТОВ «Три Ведмеді» та було задекларовано у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Факт подвійного включення до складу податкового кредиту податкових накладних позивачем заперечувався у тексті поданого позову. На спростування висновків акта перевірки в матеріалах справи наявні: копії електронних податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди січень-грудень 2012 року, січень-грудень 2013 року без жодних додатків до них (зокрема, додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)») та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2012 і 2013 років у неповному обсязі, що відповідно не дає змоги перевірити обставини простого та/або арифметичного дублювання сум податку по певним податковим накладним у підсумку таких реєстрів за відповідні звітні періоди; податкової накладної ПП «Фірма «Аріс» від 06.11.2012 року № 11 на суму ПДВ 2 541,67 грн.; податкової накладної ПП «Фірма «Аріс» від 30.11.2012 року № 11 на суму ПДВ 2 541,67 грн., податкової накладної ПП «Р.К. Майстер-принт» від 04.06.2013 року № 11 на суму ПДВ 2 624,00 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 04.06.2013 року № 2 на суму ПДВ 2 500,00 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 12.06.2013 року № 18 на суму ПДВ 833,33 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 18.06.2013 року № 32 на суму ПДВ 1 104,42 грн., податкової накладної ТОВ «Автомагія» від 25.06.2013 року № 41 на суму ПДВ 2 500,00 грн., податкової накладної ТОВ «Ей Джі Ес» від 09.07.2013 року № 4 на суму ПДВ 2 833,00 грн., податкової накладної ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» від 29.02.2012 року № 1349 на суму ПДВ 943,79 грн., податкової накладної ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна» від 29.02.2012 року № 1078 на суму ПДВ 250,00 грн., податкової накладної ТОВ «Евроднепр» від 27.01.2012 року № 2599 на суму ПДВ 1 770,00 грн., податкової накладної ТОВ «Агрокомплект» від 12.03.2012 року № 5 на суму ПДВ 1 078,17 грн., податкової накладної ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» від 31.05.2012 року № 110735 на суму ПДВ 5 416,67 грн. Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012 року позивачем на виконання умов договору позики від 15.06.2012 року № 2, укладеного з компанією «Straim Capital LTD» (Кіпр) здійснювалася виплата коштів (відсотків за користування позиковими коштами) в сумі 2 151,78 євро (що в еквіваленті у національній валюті України становила суму 21 949,59 грн.). Нарахування та сплата податку з доходів, джерелом їх походження з України, ТОВ «Три Ведмеді» при виплаті коштів не здійснювалася. За загальним правилом п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст. 134 розділу III ПК України, об'єктом оподаткування платників податку є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 розділу III Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного (податкового) періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 розділу III Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 розділу III Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 розділу III Кодексу. Податковою базою для цілей розділу III Кодексу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 розділу III Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 розділу III Кодексу. В розумінні норми пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «дохід з джерелом їх походження з України» - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, зокрема, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України. В свою чергу визначення «процентів» міститься у нормі пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу, як дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. Згідно п. 160.1 ст. 160 цього Кодексу, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом. У відповідності до норм п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Проаналізувавши зміст договору позики від 15.06.2012 року № 2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата ТОВ «Три Ведмеді» на користь нерезидента суми коштів у розмірі 2 151,78 євро, згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 63 від 20.11.2012 року, відповідає визначенню, наведеному в пп. «а» п. 160.1 ст. 160 ПК України, а тому відповідно є доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України. Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. Так, у відповідності до п. 1 ст. 8 Угоди між Урядом Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, підписаної 29.10.1982 року та ратифікованої 04.07.1983 року (що втратила чинність лише 08.11.2013 року), встановлено, що проценти, отримані з джерел в одній договірній Державі особою з постійним місцезнаходженням в іншій договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій договірній Державі. При цьому термін «проценти» у даній статі означає доходи від позик, банківських вкладів, державних займів, боргових зобов'язань, а також будь-які інші види доходів, які, для цілей оподаткування, підлягають такому ж режиму, як проценти, у відповідності із законодавством тієї договірної Держави, в якій особою, що виплачує такі доходи, має постійне місцезнаходження (п. 2 ст. 8 цієї Угоди). В силу норм ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно з положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. У силу п. 103.2 ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 цього Кодексу). Нормами п. 103.5 ст. 103 ПК України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів (п. 103.6 ст. 103 ПК України). З процитованих вище норм ПК України вбачається, що на момент вимкнення та існування спірних правовідносин українським законодавцем не була затверджена типова уніфікована форма довідки, відповідно до якої нерезидент повинен підтверджувати свій статус податкового резидента іншої країни. Натомість така довідка видається виключно за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни. Як вбачається зі змісту акта перевірки ТОВ «Три Ведмеді», довідку, яка підтверджує, що нерезидент компанія «Straim Capital LTD» є резидентом Республіки Кіпр, з якою укладено міжнародний договір України, під час перевірки надано не було. З огляду на викладене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність донарахування позивачу суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2015 року № 0000052206. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ведмеді" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2015 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Три ведмеді" та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "30" квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді І.Л. Желтобрюх
Я.С. Мамчур
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.