Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.
08 липня 2015 року Справа: № 826/20427/14
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Жигіля Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Житлоінбуд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Житлоінбуд» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014 р. № 0050991503 та № 0051001503.
Постановою Окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як, на його думку, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Житлоінбуд» ( далі - ДП «Житлоінбуд» ) перебуває на податковому обліку ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником орендної плати за землю.
Рішенням ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07.04.2014 р. № 13 вирішено надати ДП «Житлоінбуд» розстрочення податкового боргу у розмірі 258 119,13 грн. терміном з 07.04.2014 р. по 15.12.2014р. із визначенням відповідного графіку ( строків і сум ) сплати його частин.
Цього ж дня на підставі зазначеного рішення між позивачем і відповідачем було укладено договір про розстрочення податкового боргу від 07.04.2015 р. № 15.
На виконання вказаного договору позивач сплачував розстрочену суму податкового боргу у відповідності до погодженого графіку, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Відповідачем було проведено перевірку дотримання позивачем податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку за період з 2013-2014 роки, за результатами якої складено акт від 28.10.2014 р. № 1126/26-57-15-03-09.
Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем строків сплати податкових зобов'язань по орендній платі за землю, передбачених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки від 28.10.2014 р. № 1126/26-57-15-03-09 відповідачем прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення від 28.10.2014 р. № 0050991503 та № 0051001503, якими до ДП «Житлоінбуд» застосовані штрафні санкції за порушення строків сплати орендної плати за землю в розмірі 26581,48 грн. (за ставкою 20 % від суми прострочення ) та 8499,40 грн. ( за ставкою 10 % від суми прострочення ).
Судова колегія встановила, що задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем граничних строків сплати сум податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб не підтверджуються жодними доказами, а підприємством доведено своєчасність виконання його податкових зобов'язань.
Дослідивши обставини справи колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України ( далі - ПК України ).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У пп. 19-1.1.24 п. 19-1.1 ст. 19-1 визначено, що контролюючі органи здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Згідно з п. 100.2, 100.6, 100.7 ст. 100 ПК України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Відстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
У п. 287.3 ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, законодавством регламентовано порядок і строки сплати суб'єктами господарювання плати за землю - щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем податкового звітнього періоду, а у випадку виникнення податкового боргу та укладання з контролюючим органом договору про його розстрочення у порядку ст. 100 КАС України - відповідно до погодженого графіку здійснення платежів.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07.04.2014 р. № 13 і укладеним на його підставі договором від 07.04.2014 р. № 15 позивачу було розстрочено сплату податкового боргу з орендної плати за землю та погоджено відповідний графік здійснення платежів, у відповідності з яким ДП «Житлоінбуд» здійснювало погашення своєї заборгованості.
При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, граничні строки сплати податкового боргу, визначені ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у розрахунку, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не узгоджуються з графіком погашення заборгованості, що був визначений ДП «Житлоінбуд» у вказаному рішенні від 07.04.2014 р. № 13 і договорі про розстрочення боргу від 07.04.2014 р. № 15. Так, зокрема, у вказаному рішенні і договорі взагалі не установлено таких строків сплати позивачем заборгованості як 31.12.2013 р., 31.01.2014 р., 24.03.2014р.
Більш того, колегія суддів відзначає й те, що ані на вимогу суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження апелянт не надав суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували несвоєчасну сплату ДП «Житлоінбуд» самостійно узгоджених податкових зобов'язань зі сплати орендної плати за землю та/або невиконання підприємством умов договору про розстрочення податкового боргу від 07.04.2015р. № 15.
Окрім зазначеного, апеляційний суд також зауважує, що розмір штрафних санкцій - 10 %, який ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було застосовано до позивача у податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2014 р. № 0051001503, не відповідає вимогам п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки як вбачається з розрахунків податкового органу, ним встановлено прострочення позивачем виконання податкових зобов'язань більше, ніж на 30 днів, а отже, сума штрафних санкцій повинна складати 20 % погашеної суми податкового боргу, а не 10 %.
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення і акт, на підставі якого вони були винесені, прийняті в один день та до отримання позивачем самого акту перевірки, що суперечить приписам п. 86.8 ст. 86 ПК України та фактично призвело до позбавлення підприємства можливості подати в адміністративному досудовому порядку заперечення на такий акт.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.10.2014 р. № 0050991503 та № 0051001503.
Доводи апелянта про те, що позивачем несвоєчасно сплачувались суми процентів за розстрочку податкового боргу та по узгодженим податковим зобов'язанням, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованим і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Карпушова О.В.