Справа: № 823/1217/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
09 липня 2015 року м. Київ
.колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішень,-
Позивач, ОСОБА_2, 21.05.2015 року вдруге звернулася до суду з адміністративним позовом до Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, в якому просить поновити строк звернення до суду; визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області від 23.02.2015 №15-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2." та від 24.02.2015 №17-к "Про зняття надбавки ОСОБА_2."
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року позовну заяву повторно залишено без розгляду на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. При цьому, апелянт посилається на ст.233 Кодексу Законів про працю, якою встановлено тримісячний строк для звернення до суду.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №82-к від 27.09.2007 року ОСОБА_2 з 01.10.2007 року призначена на посаду начальника відділу ведення Державного реєстру виборців Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, на якій перебуває по даний час.
Розпорядження Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №15-к від 23 лютого 2015 року ОСОБА_2 притягнено до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани за порушення трудової дисципліни.
Розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області №17-к від 24.02.2015 року з позивача знято виплату надбавки за високі досягнення у праці з 24 лютого 2015 року.
Не погоджуючись з вказаними розпорядженнями позивач 28.04.2015 року вперше та 25.05.2015 року вдруге звертається до суду з вимогою про їх скасування.
При цьому, позивач зазначає, що вказані вище розпорядження від 23.02.2015 року та 24.02.2015 року вона отримала 11 березня 2015 року (а.с.2). Вказана обставина в порядку ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню, оскільки визнається сторонами.
Суд першої інстанції під час прийняття ухвали про залишення позовних вимог без розгляду прийшов до висновку, що позивачем пропущено процесуальний місячний строк звернення з адміністративним позовом до суду та законних підстав поновлення строку звернення з адміністративним позовом немає.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:
Згідно приписів статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за нормами частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Разом з тим, для встановлення чи пропущено позивачем строк звернення до суду необхідно встановити дату з якої особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, що остання отримала оскаржувані розпорядження 11.03.2015 року.
Судом першої інстанції також встановлено, позивач 28.04.2015 року вперше звернулась до суду з позовною заявою про скасування оскаржуваних розпоряджень.
При цьому, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 р. у справі № 823/1088/15, яка набрала законної сили 19.05.2015 позовну заяву залишено без розгляду через пропуск місячного строку на звернення до суду з позовом та відсутні підстави для поновлення пропущеного строку.
Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що з 28.04.2015 строк на звернення до суду був перерваний у відповідності до ст. 103 КАС України.
Однак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що з 11.03.2015 року, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, пов'язаних з проходженням публічної служби, а позовну заяву подано до Черкаського окружного адміністративного суду лише 28 квітня 2015 р., тобто поза межами передбаченого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду, який закінчився - 14.04.2015 р.
Будь-які поважні причини неможливості подання позовної заяви у строк, встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем зазначені не були, як і не були надані докази на обґрунтування останніх.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про неможливість вчасно звернутися до суду у зв'язку з перебуванням останньої на лікарняному з 02.03.2015 по 13.03.2015 року, оскільки з дати отримання наказу до виходу з лікарняного пройшло фактично 2 дні, однак, позивач мала один місяць на звернення до суду з даним позовом починаючи з 11.03.2015 року (тобто, моменту коли вона дізналась про оскаржуваний наказ), а останньою датою звернення до суду з даним позовом є 11.04.2015 року, та оскільки це субота, то в порядку ч.6 ст.103 КАС України, останнім днем строку подачі позовної заяви є 13.04.2015 року. При цьому, позивач не надає обґрунтованих причин неможливості звернення до суду за період з 13.04.2015 року ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.
Також не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на ту обставину, що відповідачі не надали на запит позивача необхідних документів для організації подання позову, так як позивач мала право в своїй позовній заяві в порядку ст.71 КАС України просити суд витребувати необхідні докази у відповідача.
При цьому, слід зазначити, що аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 року, де вказано, що така причина, як незнання певних етапів процедури звільнення не дає підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на ст.233 Кодексу законів про працю України, якою передбачено тримісячний строк для звернення до суду, оскільки згідно з ст. 1 ЗУ «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
При цьому, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
В свою чергу, частиною 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено спеціальний місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, що притягнення працівника до адміністративної відповідальності не підпадає під поняття «проходження публічної служби» зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.2003 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ст. 2 Закону №3723-XII посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Виходячи з системного аналізу вказаним норм права можна прийти до висновку, що поняття «проходження публічної служби» включає в себе належного виконання особою своїх посадових обов'язків та притягнення її до дисциплінарної відповідальності у разі їх невиконання.
Отже, суд колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою із пропуском місячного строку.
При цьому, слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Крім того, суд першої інстанції правомірно не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст виготовлено 10 липня 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Сорочко Є.О.
Межевич М.В.