Справа: № 823/1220/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
09 липня 2015 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просить:
- визнати незаконними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та зобов'язати скасувати наказ УМВС України в Черкаській області №669 від 03.04.2015 року за поданням Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2;
- визнати незаконними дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та зобов'язати скасувати наказ УМВС України в Черкаській області №89о/с від 03.04.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ;
- зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області поновити ОСОБА_2 на посаді дільничного інспектора міліції Соснівського районного відділу УМВС України в Черкаській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області 30000,00 грн. завданої моральної шкоди.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі п.9 ч. 1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 03.09.2012 року.
Наказом УМВС України в Черкаській області №669 від 03.04.2015 року за поданням Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення.
Наказом УМВС України в Черкаській області №89о/с від 03.04.2015 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Не погоджуючись з вказаними вище наказами позивач 25.05.2015 року звернувся до суду з вимогою їх скасувати.
Суд першої інстанції під час прийняття ухвали про залишення позовних вимог без розгляду прийшов до висновку, що позивачем пропущено процесуальні строки звернення з адміністративним позовом до суду та законних підстав поновлення строку звернення з адміністративним позовом немає.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:
Згідно приписів статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за нормами частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Разом з тим, для встановлення чи пропущено позивачем строк звернення до суду необхідно встановити дату з якої особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, що про своє звільнення з посади дільничного інспектора міліції Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС йому стало відомо 06.04.2015 року - в судовому засіданні у кримінальній справі під час обрання запобіжного заходу для ОСОБА_2
При цьому, 12.05.2015 року колегою позивача ОСОБА_4 отримано в службовому кабінеті сектору кадрового забезпечення Соснівського РВ в м. Черкаси трудову книжку, військовий квиток ОСОБА_2; на прохання працівника кадрової служби, в розписці про отримання вказаних документів ОСОБА_4 зазначено дату 03.04.2015 року (замість 12.05.2015 року) (а.с.35).
При цьому, судом першої інстанції з пояснень свідка начальника сектору кадрового забезпечення Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС ОСОБА_5 встановлено, що про звільнення окремих працівників органів внутрішніх справ (в т.ч. ОСОБА_2) сектору кадрового забезпечення Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС було відомо ще 02.04.2015 року (під час відбирання пояснень в рамках службового розслідування та складання висновку за його наслідками).
Також, 03.04.2015 року весь пакет документів на звільнення вказаних працівників був переданий з управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області до сектору кадрового забезпечення Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС для їх передачі звільненим працівникам та своєчасного проведення з ними остаточних розрахунків по оплаті праці.
Крім того, 03.04.2015 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці, оскільки напередодні (02.04.2015 року) був попереджений про заплановане звільнення з підстав порушення службової дисципліни.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2015 року на адресу ОСОБА_2 було направлено поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання особистих документів (трудової книжки); у вказаному повідомленні також повідомляється, що наказом УМВС України в Черкаській області №89 о/с від 03.04.2015 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішні справ (а.с.34).
Крім того, в своїй позовній заяві позивач вказує, що 04.04.2015 року йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про своє звільнення (а.с.4), відносно якого також проводилося службове розслідування, і який був звільнений за його наслідками (за порушення службової дисципліни)..
Разом з тим, з пояснень позивача, наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції, у період з 06.04.2015 року по 12.05.2015 року він не звертався до Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС для отримання необхідних документів; на робоче місце не виходив.
Враховуючи вказані докази, суд першої інстанції обґрунтовано вважає встановленим той факт, що про звільнення з органів внутрішніх справ позивачу стало відомо саме 03.04.2015 року.
Так як, про обізнаність позивача з підставами звільнення (за порушення службової дисципліни) свідчить участь позивача у службовому розслідуванні (відмова у наданні пояснень), його участь у судовому процесі під час обрання міри запобіжного заходу в кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 365 КК України; вищезазначені пояснення свідка начальника сектору кадрового забезпечення Соснівського РВ в м. Черкаси УМВС стосовно направлення на адресу позивача поштового повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки та неодноразового повідомлення позивача в телефонному режимі про його звільнення і необхідність отримання особистих документів.
Також, суд першої інстанції вірно зазначає, що про обізнаність позивача з підставами звільнення (за порушення службової дисципліни) свідчать пояснення позивача про підтримання спілкування зі своїми колегами (ОСОБА_4, ОСОБА_6.), відносно яких також проводилося вищезгадане службове розслідування, і які також були звільнені за його наслідками (за порушення службової дисципліни).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на обізнаність позивача з підставами звільнення, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2014 року, де вказано, що така причина, як незнання певних етапів процедури звільнення не дає підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Під час судового розгляду справи в якості доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач наводить: необхідність догляду разом з матір'ю за хворим дідом (з 07.04.2015 року по 15.04.2015 року) та свою участь у судовому процесі в кримінальній справі під час обрання для нього міри запобіжного заходу (23.04.2015 року), та, обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені позивачем обставини не є непереборними та поважними, відтак, не перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Отже, суд колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки позивач звернувся до суду із позовною заявою із пропуском місячного строку.
Крім того, суд першої інстанції правомірно не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: М.В. Межевич
Є.О. Сорочко
Повний текст виготовлено 09 липня 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Межевич М.В.
Сорочко Є.О.