Справа: № 372/1965/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Мора О.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
08 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративного суд у складі колегії:
головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області на постанову Обухівського районного суду Київської області від 19 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо скасування протоколу № 2583 від 04.12.2013 року про призначення позивачу пенсії та припинення її виплати з 01.04.2015 року; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, відповідно ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 04.12.2013 року та відновити її виплату з 01.04.2015 року.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 19 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову Обухівського районного суду Київської області від 19 травня 2015 року та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно посвідчення серії НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно поданої позивачем заяви, відповідач призначив йому пенсію з 04.12.2013 року відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку отримував по квітень 2015 року.
Відповідач своїм рішенням від 23 березня 2015 року скасував протокол № 2583 від 04.12.2013 року про призначення позивачу пенсії та припинив її виплату з 01.04.2015 року.
Підставою для скасування протоколу слугував той факт, що до заяви про призначення пенсії позивач не подав первинні документи, які б підтверджували його перебування на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі дії відповідача протиправними з огляду на наступне.
Так, в матеріалах справи міститься рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року по цивільній справі № 372/4846/13-ц за заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області про встановлення факту перебування на ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Даним рішенням був встановлений факт перебування позивача на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження 08 травня 1986 року. Рішення набрало законної сили.
З даного рішення вбачається, що заявник працював водієм у колгоспі «Вітчизна» в селі Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області. Після аварії на ЧАЕС, 08 травня 1986 року був направлений на роботу по ліквідації її наслідків. Дані обставини підтверджуються шляховим листом № 873855, який був виданий колгоспом «Вітчизна» на ім'я заявника для перевезення сільськогосподарської техніки.
Також факт перебування ОСОБА_2 в 30-ти кілометровій від Чорнобильської АЕС підтверджується довідками за № 276 (а) та за № 218, виданими відповідно 19 вересня 1991 року та 28 вересня 1991 року колгоспом «Вітчизна».
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, дане рішення суду підтверджує законність вимог позивача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно їх задоволення.
Що стосується доводів апелянта про те, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року не є первинним документом, який підтверджує факт перебування ОСОБА_2 в зоні відчуження на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 08 травня 1986 року, колегія суддів звертає увагу пенсійного фонду на наступне.
Відповідно до частини четвертої ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає у вжитті судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з частиною другою ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до частин першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частинами другою, третьою ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач повинен був взяти до уваги рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії, у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Обухові та Обухівському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Обухівського районного суду Київської області від 19 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Старова Н.Е.