Справа: № 810/1225/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
07 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П,
суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря: Савін І.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2014/00424 та рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2014 року №125000011/2014/000805/1.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до контракту від 01.10.2014 року №UZ-01-і 0/14, декларантом позивача 08.12.2014 року заявлено до митного оформлення митну декларацію типу ІМ 40 АА №125110011/2014/021757 на товар «вугілля кам'яне бітумінозне марки «ДР» (0-300 мм)» в кількості 874900 кг. Торгівельна марка відсутня, виробник - ООО «Разрез Задубровский».
Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, як імпортуються, а саме, заявлена вартість одного кілограму товару складає 0,065 дол. США.
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до відповідача електронну митну декларацію та документи, що перелічені ним у графі 44 поданої декларації.
У подальшому митним органом при проведенні консультації із декларантом зазначено про необхідність надати протягом 10 календарних днів наступні документи:
- договір з третіми особами;
- рахунки третіх осіб, що пов'язані з договором;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій.
22.12.2014 року декларантом позивача надано документи, перелік яких зазначено ним власноручно на зворотньому боці ДМВ до МД від 08.12.2014 року№ 1 251 1001 1/2014/021757, а саме:
- висновок Держзовнішінформ від 16.12.2014 року №10/729;
- контракт від 07.10.2014 року №RCT 2014.01.132.01;
- додаткова угода від 09.12.2014 року №1;
- контракт від 11.12.2012 року №880068-011/10 12-1613.
На підставі опрацювання наданих додатково документів, в тому числі у їх сукупності з обов'язковими документами встановлено, що вони не спростовують виявлених розбіжностей, не підтверджують заявлену митну вартість та не містять повних відомостей щодо складових митної вартості та митної вартості в цілому.
На підставі вищевикладеного, Київською митницею Міндоходів було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2014/00424 та винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2014 року № 125000011/2014/000805/1.
Оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів від 24.12.2014 року митним органом здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення за резервним (шостим) методом та встановлено, що митна вартість товару «вугілля кам'яне бітумінозне марки «ДР» (0-300 мм)» становить 0,0790 дол. США за один кілограм.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, ТОВ «Західна нафтогазова компанія» звернулось до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне
Статтею 246 Митного кодексу України, встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).
За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
У силу приписів частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За правилами частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).
За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Статтею 58 Митного кодексу України закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленої декларантом, необхідність перевірки її дійсності, віднесена до обов'язків митного органу.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.
Згідно вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу.
У разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.
Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом вказаними законодавчими нормами не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Київської митниці Міндоходів було проведено перевірку числових значень заявленого декларантом рівня митної вартості товару, наявності в поданих декларантом документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за імпортовані товари.
Так, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки митницею під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містили розбіжності, а саме: п.2.2 п.2 контракту від 01.10.2014 року №UZ-01 -10/14 передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах поставки DAF згідно Інкотерімс. Такі ж умови поставки визначені п.2 Специфікації №2 від 05.11.2014 року до контракту та інвойсом №2 від 05.11.2014 року до Специфікації.
Відповідно до Інкотермс, за умовами поставки DAF до ціни товару має включатися вартість транспортування таких товарів до митного кордону України.
Однак, згідно із п.п.4.3 п.4 контракту від 01.10.2014 року №UZ-01-10/14 в ціну товару включено лише вартість упаковки, вартість маркування, митні витрати.
Витрати, понесені на транспортування вантажу визначено безпосередньо на зворотньому боці залізничних накладних.
Загальний порядок розрахунків за спірний товар передбачено п.5 контракту від 01.10.2014 року №UZ-01-10/I4. При цьому, п.п. 5.2 цього контракту визначено, що умови оплати конкретної партії товару визначаються у відповідних Специфікаціях до даного контракту чи у інвойсах.
Пунктом 6 Специфікації №2 від 05.11.2014 року на поставку спірної партії товару встановлено, що 100% оплачуються Покупцем за кожну відвантажену партію товару протягом 15-ти календарних днів з дати поставки відповідної партії.
Датою поставки вважається календарний штемпель станції призначення (ст. Бровари). У спірному випадку датою поставки товару відповідно до залізничних накладних є 17.11.2014 року, 19.11.2014 року. Таким чином граничною датою здійснення 100% оплати спірної партії товару є 04.12.2014 року.
Крім того. п.п. 6.5 п.6 контракту від 01.10.2014 №UZ-01-10/14 зазначено, що до обов'язків Покупця, тобто ТОВ «Західна нафтогазова компанія», входить прийняття та оплата вартості придбаного товару не пізніше строку зазначеного у Специфікації до контракту.
Відповідно до п.п. 4. 5 ч. 2 ст. 53 МК України, до обов'язкових документів, що надаються для підтвердження заявленої митної вартості на товар належать банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Враховуючи, що митне оформлення здійснюється 08.12.2014 року, тобто після настання граничної дати сплати за товар, до митного оформлення мали бути надані банківські документи, що підтверджують оплату спірної партії товару.
У даному ж випадку до митного оформлення, всупереч п.п. 4,5 ч.2 ст. 53 МК України, не додано жодного документу, що містив би інформацію про здійснення 100% оплати товару.
Крім того, надана до митного оформлення митна декларація країни-відправлення від 27.10.2014 року №10006063/271014/0017625 свідчить, що поставка здійснюється на підставі іншого зовнішньоекономічного контракту, додатків до нього та інвойсів. У графі 44 експортної декларації зазначено контракт від 11.12.2012 року №880068-011/10/12-1613, додаткові угоди до контракту від 15.11.2013 року №03012 та від 22.10.2014 року №311, рахунок-фактура від 27.10.2014 року №281. До того, визначено інші умови поставки (СРТ Суземка), аніж ті, що задекларовані за спірною МД (DAF Зернове).
При цьому, не міститься жодного посилання на контракт від 01.10.2014 року №UZ-01-10/14, який надано декларантом позивача до митного оформлення.
Крім того, у відповідача викликав сумніви той факт, що за митною декларацією країни-відправлення товар було оформлено для експорту 27.10.2014, а фактично товар відправлено з території Російської Федерації 03.11.2014 та 04.11.2014. Однак, сама специфікація №2 до контракту від 01.10.2014 №UZ-01-10/14 та інвойс №2 складено лише 05.11.2014, тобто вже після фактичного відправлення товару.
Надані до митного оформлення рахунки фактури від 03.11.2014 та 04.11.2014 не містять посилання на жодний контракт чи додаткову угоду (специфікацію) до нього, а тому ідентифікувати поставку, що за ними здійснюється неможливо.
Крім того, сам товар, що поставляється за контрактом від 01.10.2014 №UZ-01-10/14 та специфікацією №2 від 05.11.2014 неможливо ідентифікувати зі спірною поставкою, оскільки ані контрактом, ані специфікацією, ані інвойсом від 05.11.2014 №2 не визначено марки вугілля, що перевозиться.
Пунктом 2.4 контракту від 01.10.2014 №UZ-01-10/14 серед документів, що мають обов'язково супроводжувати товар, визначено паспорт якості, однак до митного оформлення його не надано, а тому встановити фізичні характеристики спірного товару, що визначені виробником, не удається можливим.
Враховуючи вищевикладене, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Повний текст виготовлено: 08 липня 2015 року
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.