Справа: № 826/19651/14 Головуючий у 1-й інстанції:Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
07 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бужак Н.П.,
Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.
За участю секретаря: Савін І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2014 року № 0006792203.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено зустрічну звірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ТД» «Автономні джерела струму» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2014 року №228/1-26-50-22-03-32704119 у якому встановлено порушення позивачем норм п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 755500,00 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2014 року №0006792203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 755500,00 грн. за основним платежем та у розмірі 377750,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2014 року між позивачем та ТОВ "Торг-Ленд" укладено договір поставки № К1159, предметом якого є купівля-продаж товару.
На виконання умов договору ТОВ "Торг-Ленд" виписано позивачу видаткову накладну від 17 лютого 2014 року № 617 та податкову накладну від 17 лютого 2014 року №617, копії яких долучено до матеріалів справи.
31 березня 2014 року між ТОВ "Торг-Ленд" та ТОВ "Компанія Лотерано" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № ВПВ-3-14, відповідно до якого, ТОВ "Торг-Ленд" відступає ТОВ "Компанія Лотерано" право вимоги і стає кредитором за договором поставки від 13 лютого 2014 року № К1159, укладеним між ТОВ "Торг-Ленд" та позивачем.
Крім того, 20 січня 2014 року між позивачем та ТОВ "Агродил" укладено договір купівлі-продажу товару від 20 січня 2014 року № К0114, на виконання якого ТОВ "Агродил" виписано позивачу видаткові накладні від 23 січня 2014 № 357, № 358 та податкові накладні від 21 січня 2014 року № 357, № 358, а також акти списання ТМЦ, копії яких долучено до матеріалів справи.
На підтвердження використання придбаної відповідно до умов вказаних договорів продукції у власній господарській діяльності при виготовленні продукції у якості комплектуючих виробів для виготовлення готової продукції, яка в подальшому відвантажена контрагентам позивача, а саме ТОВ "Донбас Коал Інвест", управлінню промислово-технічної комплектації ДП "Укрзалізничпостач", що підтверджується наданими позивачем копіями договорів, специфікаціями, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями та посвідченнями про відрядження працівників позивача, які долучено до матеріалів справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції, що придбані позивачем ТМЦ використано у власній господарській діяльності для подальшого виготовлення акумуляторів, які в подальшому реалізовано ДП "Укрзалізничпостач", ТОВ "Донбас Коал Інвест", управлінню промислово-технічної комплектації, оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво акумуляторів та основним споживачем яких є ДП "Укрзалізниця".
Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
З аналізу викладених норм вбачається, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Згідно з п.п. 201.4., 201.8 ст. 201, п. 184.1 ст. 184 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, судом встановлено, що на момент оформлення податкових накладних, ТОВ "Агродил" та ТОВ "Торг-Ленд" були зареєстровані як платники ПДВ відповідно до чинного законодавства.
Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 195, 198, 200, 205, 206 212, 254 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Головуючий суддя Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Троян Н.М.