Справа: № 810/1542/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
07 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - Позивач, ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Відповідач, Митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 року №100260006/2014/000041/2, №100260006/2014/000044/2, від 21.10.2014 року №100260006/2014/000050/2, №100260006/2014/000051/2.
Постановою Київського окружного адміністративного від 06.05.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, Відповідачем необґрунтовано було відкориговано митну вартість імпортованого Позивачем товару, оскільки подані ТОВ «Фоззі-Фуд» документи є достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано всебічну та повну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, згідно з контрактом від 14.09.2012 року №441 (т. 1 а.с. 17-21) (далі - Контракт), укладеного між компанією «VION Sales West BV» (Нідерланди) (Продавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець), Продавець продає, а Покупець придбаває м'ясну продукцію в асортименті, кількості, за цінами, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
На виконання умов даного Контракту Позивачу було поставлено товар (печінка морожена свійських свиней) та до Митниці подано митні декларації від 20.10.2014 року №100260006/2014/157521 (т. 1 а.с. 51-52), від 20.10.2014 року №100260006/2014/157513 (т. 1 а.с. 80-81), від 13.10.2014 року №100260006/2014/157439 (т. 1 а.с. 138-139), від 13.10.2014 року №100260006/2014/157450 (т. 1 а.с. 169-170) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару.
Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «Фоззі-Фуд» подані, зокрема, наступні документи: картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602); інвойси (код 3105) (т. 1 а.с. 53, 82, 140, 171); заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом (код 9000) (т. 1 а.с. 54, 99, 146, 177); міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730) (т. 1 а.с. 55, 97, 145, 178); документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007) (т. 1 а.с. 56, 98, 147, 179); страхові поліси (код 3530) (т. 1 а.с. 57, 109, 148, 184); ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 (код 5053) (т. 1 а.с. 58, 111, 149, 182); сертифікати про походження товару (код 7011) (т. 1 а.с. 59, 110, 150, 180); сертифікати якості (код 9000) (т. 1 а.с. 60, 112, 151, 181); прайс-листи виробника (код 3014) (т. 1 а.с. 61, 113, 154), а також Контракт (код 4104); додаткова угода №1 (код 4103); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю (код 5504); інформацію про позитивні результати фітосанітарного контролю (код 5503); резервна позиція (5511).
Як встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду поданих документів Відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи: зовнішньоекономічний договір (контракт); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписка з бухгалтерської документації; страхові документи та документи, що підтверджують вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені експертною організацією, та/або інформація біржнових організацій про вартість товару або сировини.
З матеріалів справи вбачається, що листами від 13.10.2014 року №1821 (т. 1 а.с. 155), від 13.10.2014 року №1822 (т. 1 а.с. 187), від 20.10.2014 року №1861 (т. 1 а.с. 118) та від 21.10.2014 року №1862 (т. 1 а.с. 66) Позивач направив Відповідачу:
- на підтвердження митної вартості товару: роздруківку станом на 13.10.2014 року та на 20.10.2014 року з сайту: www.alibaba.com стосовно вартості печінки мороженої свинячої; прайс-лист; комерційну пропозицію;
- на підтвердження витрат на транспортування: довідки про вартість транспортування; договір перевезення; заявка на перевезення вантажу; страховий поліс.
Крім того, листами від 21.10.2014 року №1861 та №1862 ТОВ «Фоззі-Фуд» подано експертний висновок №Ц-392 від 21.10.2014 року.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 21.10.2014 року №100260006/2014/000051/2 (т. 1 а.с. 67-68) по ВМД №100260006/2014/157521 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4145 євро за одиницю товару до 0,6275 доларів євро за одиницю товару.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 21.10.2014 року №100260006/2014/000050/2 (т. 1 а.с. 119-120) по ВМД №100260006/2014/157513 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4145 євро за одиницю товару до 0,6275 доларів євро за одиницю товару.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 року №100260006/2014/000041/2 (т. 1 а.с. 156-157) по ВМД №100260006/2014/157439 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4241 євро за одиницю товару до 0,6270 доларів євро за одиницю товару.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.10.2014 року №100260006/2014/000044/2 (т. 1 а.с. 185-186) по ВМД №100260006/2014/157450 з застосуванням шостого методу митну вартість товару скориговано з 0,4241 євро за одиницю товару до 0,6270 доларів євро за одиницю товару.
Згідно митних декларацій від 14.10.2014 року №100260006/2014/157456, №100260006/2014/157460 та від 21.10.2014 року №100260006/2014/157535, №100260006/2014/157533, складених Позивачем з урахуванням рішень про коригування митної вартості товарів, товар було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 МК України.
На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 53, 55, 57, 263 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність застосування Митницею шостого методу при визначенні митної вартості імпортованого Позивачем товару за наявності можливості застосувати перший метод у зв'язку з достатністю поданих декларантом документів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією ж статтею.
Як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень «митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. На виконання вимог ст. 54 МКУ контроль правильності визнання митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення, внаслідок чого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності: відсутня складова митної вартості - вартість робіт, пов'язаних із пакуванням; в інвойсі зазначені інші умови оплати ніж в контракті, а саме не зазначається конкретні строки оплати тридцяти денного терміну». У зв'язку з викладеним Відповідачем було зобов'язано ТОВ «Фоззі-Фуд» подати додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 МК України.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Митниці про відсутність можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом у зв'язку з відсутністю деяких документів та наявності розбіжностей, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 2.1 Контракту ціна на товар встановлюється в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, навантаження, витрат з митного оформлення вантажу в країні Продавця.
Тобто, у розумінні умов Контракту, документом, що підтверджує ціну товару є інвойси, які були надані Позивачем при митному оформленні товару, а відтак твердження Відповідача про відсутність документального підтвердження такої складової витрат як вартість робіт, пов'язаних з пакуванням, що унеможливлює встановити всі складові митної вартості товару є необґрунтованою.
Крім того, в обґрунтування наявності розбіжностей у поданих ТОВ «Фоззі-Фуд» документів Митниця вказує на те, що в інвойсах зазначені інші умови оплати ніж в контракті, а саме не зазначено контракті строки оплати тридцятиденного терміну.
Згідно п. 8.1 Контракту платежі за товар, який поставлений за даним Контрактом, будуть проводитися шляхом грошового переказу в євро на банківський рахунок Продавця наступним чином: оплата здійснюється через 30 календарних днів від дати CMR, згідно пунктів 3.1 та 3.2 Контракту та за умови надання повного комплекту документів, вказаних в розділі 7 Контракту.
У той же час зі змісту інвойсів (т. 1 а.с. 53, 82, 140, 171) вбачається, що строк оплати (Term of payment) визначено 30 днів (30 DAYS). При цьому Відповідачем не було враховано, що положеннями Контракту врегульовано як початкову дату, з якою відраховується тридцятиденний строк сплати за товар, так і передбачено всі необхідні для платежу умови. Відтак твердження Митниці про наявність суперечностей між даними інвойсів та Контракту є безпідставним.
Твердження Відповідача про відсутність доказів здійснених витрат на страхування судом першої інстанції обґрунтовано оцінені критично з огляду на наступне.
Так, дійсно, зі змісту наявних у матеріалах справи довідках про транспортні витрати (т. 1 а.с. 56, 98, 147, 179) випливає, що страхування вантажів не передбачено. Водночас, Відповідачем не враховано, що таке страхування не передбачено в рамках надання Позивачу транспортних послуг перевізником.
Водночас, колегією суддів враховується, що між ПрАТ «СК «Граве Україна» та ТОВ «Фоззі-Фуд» укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 року №101014611 (т. 1 а.с. 100-106).
Додатком №3 до вказаного договору є форма полісу, який складається страховиком за замовленням страхувальника. Відтак, подання Митниці полісів (т. 1 а.с. 57, 109, 149, 182), як вірно зазначив суд першої інстанції, і в розумінні п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України і в розумінні положень ст. 18 Закону України «Про страхування» свідчить про підтвердження Позивачем страхових витрат.
Крім іншого, колегія суддів не може погодитися з доводами Апелянта про те, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не подало договору перевезення, адже як вбачається зі змісту листів від 13.10.2014 року №1821 (т. 1 а.с. 155), від 13.10.2014 року №1822 (т. 1 а.с. 187), від 20.10.2014 року №1861 (т. 1 а.с. 118) та від 21.10.2014 року №1862 (т. 1 а.с. 66) Позивач направляв Відповідачу копію договору №24 від 13.03.2012 року.
Щодо зауважень Відповідача до експертних висновків, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що згідно в пункті 6 експертних висновків Київської обласної Торгово-промислової палати чітко визначені використані експертом джерела, в тому числі зазначені конкретні сайти мережі Інтернет; в пункті 8 зазначено, що проведення аналізу вартості товару базувалось на інформації, одержаної від замовника та в ході незалежних досліджень, проведених експертом.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Київського окружного адміністративного суду про відповідність поданих документів вимогам МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що перелік документів, встановлений ч. 3 ст. 53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності (згідно положень ч. 3 ст. 53 МК України), а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості; з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.
Крім того, як вже зазначалося раніше, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року по справі №21-91а12, від 11.09.2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила №598), що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).
Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.
Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Приписи ч. 2 ст. 58 МК України визначають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В оскаржуваних рішеннях не визначено, яка з перелічених у частині другій ст. 58 Митного кодексу України підстав у даній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.
Разом з тим, Відповідачем не доведено, чому неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.
Згідно ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ст. ст. 59, 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Судом першої інстанції було встановлено, що Позивачем було визначено митну вартість товару у розмірі 0,4145 та 0,4241 євро за одиницю товару.
У той час як в оскаржуваних рішеннях застосований метод 2ґ (резервний) з ціною 0,6275 та 0,6270 євро за одиницю товару відповідно.
Разом з тим, відповідно до витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 14.07.2014 року по 14.10.2014 року, митна вартість печінки мороженої свійських свиней (код за УКТЗЕД 0206410000) визначається від 0,79 долари США/кг до 0,80 долари США/кг.
Таким чином, Відповідач мав можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте застосував метод 2ґ (резервний), не надавши будь-яких фактичних даних щодо неможливості застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, про що не було зазначено і в спірних рішеннях про визначення митної вартості товару.
Оцінюючи твердження Апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про не проведення процедури консультації Митниці з Позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень (т. 1 а.с. 26-27, 28-29, 30-31, 32-33), у графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів окрім резервного.
Однак, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що зазначення даної обставини в оскаржуваних рішеннях не є достатнім доказом проведення консультації, у разі заперечення цього факту Позивачем, так як консультація проводиться до прийняття рішення. При цьому Київський окружний адміністративний суд підкреслив, що під час розгляду справи Відповідачем не було надано доказів на підтвердження вжиття ним заходів з метою дотримання процедури консультацій.
Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятих рішень про коригування митної вартості до позивача не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь якої мети щодо визначення основи вартості. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, в порушення правил заповнення графи 33 Правил №598 Відповідачем не вказано результати проведеної консультації.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.