Справа: № 810/1746/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
07 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій,
У квітні 2015 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2014 року №0000011720, №0000021720 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 грудня 2014 року №0000061720.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норма матеріального та процесуального права.
У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент вчинення та виконання господарського договору контрагент позивача Приватне підприємство "Діслав" було належним чином зареєстроване як юридична особа, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.
При цьому, суд наголошував на тому, що висновки про нереальність операції позивача із ПП "Діслав" зроблені виключно на підставі інформації, наявної в інформаційних системах податкових органів, без проведення перевірки контрагента позивача і без встановлення порушень законодавства безпосередньо ФОП ОСОБА_2
Поряд з цим суду були надані відповідні податкові накладні та первинні документи; досліджувані операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача; встановлено їх зв'язок із господарською діяльністю позивача та факт проведення розрахунків за надані послуги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом не доведено, що господарські операції не відбулися реально, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та врахування відповідних витрат при визначенні доходу, який підлягає оподаткуванню, не доведено недобросовісності позивача; а доводи позивача про реальне здійснення операцій із ПП "Діслав" є неспростованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 10 листопада 2014 року по 21 листопада 2014 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 1 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 5 грудня 2014 року №554/17-3/НОМЕР_1 (т.1 а.с.15-50).
За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 порушено вимоги:
- абзацу "а", пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177, пункту 178.6 статті 178, пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України у частині ведення обліку результатів фінансово-господарської діяльності (відсутня Книга обліку доходів та витрат для платників на загальній системі оподаткування за період з 1 травня 2013 року по 30 вересня 2013 року та для платників що обрали спрощену систему оподаткування за період з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року);
- пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177, пункту 138.2 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України; пункту 2 частини 1 статті 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - занижено об'єкт оподаткування (сукупний чистий дохід) для нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у зв'язку з порушенням визначення валових доходів та витрат, у результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2013 рік у сумі 28863,43 грн. та єдиний соціальний внесок за 2013 рік - у сумі 30357,90 грн.;
- пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку із чим безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість та занижено цей податок на 51666,00 грн. за період із травня 2013 року по грудень 2013 року;
- підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за вересень 2013 року в сумі 216,90 грн.;
- пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" через невідповідність звітних даних нарахування сум єдиного внеску, нарахованого особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) у розмірі 37,66%, та 3,6% даним перевірки, у результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок із заробітної плати працівників за вересень 2013 року в сумі 618,90 грн.
На підставі Акта перевірки позивача 26 грудня 2014 року ДПІ прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення №0000011720, яким збільшено грошове зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 28863,43 грн. за основним платежем і на 7215,86 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.57);
- податкове повідомлення-рішення №0000021720, згідно якого збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 51666,00 грн. за основним платежем і на 12916,53 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.58);
- рішення №0000061720 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1517,90 грн. (т.1 а.с.56).
При цьому названі оскаржувані повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті у зв'язку із констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ПП "Діслав".
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За визначенням у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).
За положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними податковими накладними і первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.
За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами пунктів 177.1 та 177.2 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
З метою встановлення факту здійснення господарських операцій судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності їх учасників; зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення оподатковуваного доходу та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частою 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).
За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).
В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).
При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).
Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувані повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті у зв'язку із констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ПП "Діслав".
Так, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 26 березня 2013 року та отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с.12-14). Основним видом діяльності позивача за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Діслав" укладено договір про надання послуг з просування сайту в Інтернеті №Д-01/05-13 від 01 травня 2013 року, за умовами якого замовник (ФОП ОСОБА_2.) в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання виконавцеві (ПП "Діслав") та зобов'язується оплатити його послуги, а виконавець зобов'язується надавати замовнику відповідно до його завдання послуги з просування сайту http://ruslan-transport.com.ua/: в Інтернеті в обсязі та на умовах, визначених договором. На підтвердження факту надання послуг за цим договором складається відповідний акт виконаних робіт в письмовій формі. Виконавець зобов'язується забезпечити знаходження сайту замовника у перших результатах пошуку в пошуковій системі Google.com.ua, "Яндекс", "Рамблер" за ключовими словами, вказаними у додатку 2 до договору. Вартість послуг за перший місяць за договором складає 120000 грн., в тому числі, податок на додану вартість. Вартість робіт за подальші місяці визначається згідно виставлених рахунків; вартість послуг розраховується по кількості виведених словосполук, протягом звітного місяця. Розрахунки між сторонами здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування коштів замовником на банківський рахунок виконавця. Послуги, які надавалися за цим договором деталізовані у додатках до нього (т.1 а.с.59-63).
В підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться завірені належним чином копії наступних документів:
- акти надання послуг (акти прийому-передачі наданих послуг) (т.1 а.с.64, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90);
- податкові накладні (т.1 а.с.67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 92);
- банківські виписки на підтвердження здійснення оплати за отримані послуги (т.1 а.с.113-125).
За доводами позивача, надані ПП "Діслав" послуги використані безпосередньо у господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 з метою розповсюдження інформації про власну діяльність. Договір про надання послуг з просування сайту в Інтернеті було укладено для досягнення високих економічних показників шляхом пошуку нових клієнтів через мережу Інтернет.
На засвідчення наявності позитивного ефекту від наданих ПП "Діслав" послуг подано звіти про відвідування сайту позивача (т.1 а.с.193-201).
Крім того, в матеріалах справи містяться фотокопії сторінок сайту ФОП ОСОБА_2, як докази наявності такого сайту в пошукових системах мережі Інтернет (т.1 а.с.190-192).
В підтвердження відображення операцій позивача із ПП "Діслав" у податковій звітності, ФОП ОСОБА_2 наявні декларації із податку на додану вартість за травень - грудень 2013 року із додатками №5, а також реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.126-189).
Крім того, ПП "Діслав" декларував податкові зобов'язання за договором із позивачем (т.1 а.с.218-250, т.2 а.с.1-3).
На засвідчення відображення названих операцій позивача у бухгалтерському обліку містяться оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за травень - грудень 2013 року і за 2013 рік по контрагенту ПП "Діслав", а також картку рахунку 631 за 2013 рік (т.2 а.с.4-16).
Судом першої інстанції також встановлено, що ФОП ОСОБА_2 перед підписанням досліджуваного договору, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинив низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ПП "Діслав", зокрема отримав копії виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; довідки ДПІ про перебування на обліку в податкових органах стосовно названого контрагента (т.1 а.с.64-65, 107-112).
Також в матеріалах справи містяться копії договорів оренди транспортних засобів, договорів перевезення вантажів, наказу про затвердження штатного розкладу та штатного розкладу, що підтверджує фактичне здійснення господарської діяльності позивачем у період співпраці із ПП "Діслав", ФОП ОСОБА_2 (т.2 а.с.17-32).
Надаючи оцінку обставинам справи слід врахувати, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі послуги не надавались.
Крім того, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено інформацію отриману з інформаційних систем державної податкової служби без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем вжито необхідних заходів щодо перевірки наявності податкової правосуб'єктності у свого контрагента та його спроможності виконувати зобов'язання за відповідним договором. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договору Приватне підприємство "Діслав" було належним чином зареєстроване як юридична особа, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.
Також слід звернути увагу, що податкова накладна не є первинним документом, а вимоги до її оформлення містяться у пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України і у них відсутній як необхідний реквізит податкової накладної зазначення посади особи, що підписала відповідну накладну. У той же час, у досліджуваному випадку податкові накладні містять усі необхідні для таких документів законодавчо визначені реквізити, а із матеріалів справи вбачається, що Корольова Л.В., яка підписувала податкові накладні, є керівником (директором) ПП "Діслав". Щодо актів надання послуг суд зазначає, що такі документи містять прізвища, посади, підписи керівника ПП "Діслав" та позивача, печатки таких суб'єктів господарювання, претензії щодо оформлення цих актів під час проведення перевірки ДПІ висловлено не було, у зв'язку із чим доводи стосовно неналежного оформлення таких документів у зв'язку із відсутністю ідентифікуючих ознак щодо осіб, які їх підписали, заявлені у судовому засіданні, суд відхиляє.
В матеріалах справи наявні відповідні податкові накладні та первинні документи; досліджувані операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача; встановлено їх зв'язок із господарською діяльністю позивача та факт проведення розрахунків за надані послуги. Доказів, які б вказували на недійсність податкових накладних, первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам, як і належних доказів нереальності операцій між ПП "Діслав" та ФОП ОСОБА_2, податковим органом суду, як першої інстанції так і апеляційної, не надано.
Таким чином, податковим органом не доведено, що зазначені вище господарські операції не відбулися реально, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та врахування відповідних витрат при визначенні доходу, який підлягає оподаткуванню, не доведено недобросовісності позивача; а доводи позивача про реальне здійснення операцій із ПП "Діслав" є неспростованими.
Враховуючи наведене, є безпідставними висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 51666,00 грн. та заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню за 2013 рік на суму 177500,01 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у сумі 28863,43 грн.
У зв'язку із цим, податкові повідомлення рішення від 26 грудня 2014 року №0000011720 та №0000021720, підлягають визнанню протиправними і скасуванню.
Крім того, на підставі твердження податкового органу про заниження позивачем чистого доходу, який підлягає оподаткуванню за 2013 рік у сумі 177500,01 грн., Інспекцією було констатовано факт заниження суми єдиного соціального внеску на загальну суму 30357,90 грн., що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу за 2013 рік та винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 грудня 2014 року №0000061720.
Оскільки, як встановлено вище, такі висновки не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, тому, відповідно, рішення №0000061720 від 26 грудня 2014 року також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.