Справа: № 361/2373/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Петришин Н.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
07 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Строяновській О.В.,
за участю:
представника позивача - Оджиковського В.О.,
представника відповідача - Попіци І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року,
ТОВ «Термінал Бровари» звернулося у суд із позовом до Броварської міської ради Київської області, в якому просило визнати незаконним та скасувати пункт 9 рішення міської ради від 30 січня 2015 року №1392-52-06 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік» щодо набрання ним чинності та періоду його застосування з 01 січня 2015 року, зобов'язати відповідача внести зміни до цього рішення про набрання ним чинності та застосування не раніше 01 січня 2016 року та офіційно оприлюднити його.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 9 рішення Броварської міської ради Київської області від 30 січня 2015 року №1392-52-06 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік». У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний пункт рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів щодо набрання ним чинності та застосування з 01 січня 2015 року не відповідає засадам та правилам податкового законодавства, які у даному випадку передбачають відповідне застосування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, тобто не раніше 2016 року.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів не переглядає судове рішення в межах залишених без задоволення вимог позивача.
Колегією суддів установлено, що 30 січня 2015 року Броварською міською радою Київської області прийнято рішення №1392-52-06 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік», яким визначено перелік місцевих податків, що справлятимуться у 2015 році та порядок їх справляння, в тому числі податку на майно.
Пунктом 9 цього рішення встановлено, що воно набирає чинності з дати його прийняття та застосовується до правовідносин, що виникли з 01 січня 2015 року.
Як убачається із матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить складський комплекс «Логістичний парк» загальною площею 49 627,5 кв. м, розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Об'їздна дорога, 62, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2010 року, видане на підставі рішення Броварської міської ради Київської області від 28 вересня 2010 року за № 528.
16 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив надати письмову відповідь про те, чи офіційно оприлюднено/опубліковано рішення Броварської міської ради Київської області від 30 січня 2015 року № 1392-52-06 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік», та у якому засобі масової інформації, а також чи застосовується це рішення в частині оподаткування податком на нерухоме майно впродовж 2015 року.
Листом від 13 березня 2015 року №2-6/946 виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області повідомив заявника про те, що згадане рішення було опубліковане на офіційному сайті міської ради 30 січня 2015 року, і що воно набирає чинності з дати його прийняття та застосовується до правовідносин, що виникли з 01 січня 2015 року.
Не погоджуючись із вищеназваним рішенням місцевої ради в частині щодо його застосування, позивач звернувся у суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 названої правової норми передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно частини 1 статті 69 цього Закону органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно частини 1 статті 26 вказаного Закону виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються, зокрема, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України (пункт 24).
Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно положень статті 10 цього Кодексу до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.
Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.
Пунктом 12.3 цієї правової норми передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 цієї норми).
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зазначена норма кореспондується із принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що проголошений у статті 4 Податкового кодексу України (підпункт 4.1.9 пункту 4.1). Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Враховуючи викладені норми, для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2015 році, таке рішення повинно було бути прийнято до 15 липня 2014 року.
Таким чином, оскільки рішення Броварської міської ради Київської області «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік» прийняте 30 січня 2015 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про невідповідність пункту 9 рішення Броварської міської ради Київської області від 30 січня 2015 року №1392-52-06 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік» приписам Податкового кодексу України.
У запереченнях проти позову та в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийняте на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, пунктом 4 Прикінцевих положень якого рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Проте, судовою колегією відхиляються викладені посилання, адже зазначеною нормою законодавець лише рекомендував органам місцевого самоврядування, зокрема, прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно. Тобто, вказана норма містить рекомендаційний характер та не встановлює іншого, ніж передбачений підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, порядку застосування відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Також, колегія суддів не враховує покликання апелянта на те, що спірне рішення відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, адже встановлюють пільги та менші, порівняно із попереднім рішенням ставки податків і зборів. Позаяк із рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 випливає, що дана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 10 жовтня 2010 року, Судом відзначено, що говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод посилається на концепцію, яка відсилає до якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Зважаючи на те, що питання встановлення місцевих податків і зборів є значущим для їх платників, вирішення цього питання викликає обов'язки щодо декларування та сплати податків, передбачені податковим законодавством України, судова колегія вважає, що прийняття від 30 січня 2015 року Броварською міською радою Київської області рішення №1392-52-06 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік» і визначення дати його застосування з 01 січня 2015 року не відповідає зазначеному вище критерію передбачуваності, а також розсудливості та необхідності дотримання необхідного балансу між наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Броварської міської ради Київської області від 30 січня 2015 року №1392-52-06 «Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2015 рік» в частині пункту 9 є протиправним та підлягає скасуванню.
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, тому скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого суду слід залишити без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Броварської міської ради Київської області залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
(Повний текст ухвали складений 10 липня 2015 року.)
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М.