Справа: № 826/5458/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
02 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Світного Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 06 січня 2015 року ОСОБА_2 за допомогою послуг поштового зв'язку звернувся до Генеральної прокуратури України (ГП України) із скаргою, де просив зобов'язати ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві та ГУ Міністерства внутрішніх справ України (МВС України) у м. Києві провести перевірку підприємства під назвою «Група компаній «ЛІГА»» та встановити, чи належним чином воно зареєстровано й, відповідно, чи правомірно здійснює господарську діяльність (а.с. 5).
Листом від 14 січня 2015 року №19-р ГП України позивачу повідомлено про надсилання його звернення для розгляду й прийняття рішення відповідно до чинного законодавства до прокуратури м. Києва (а.с. 6).
Водночас, листом від 17 січня 2015 року №07/1/5-р-15 Прокуратура м. Києва повідомила ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві, ГУ МВС України у м. Києві та ОСОБА_2 про направлення звернення від 06 січня 2015 року щодо здійснення господарської діяльності групи компаній «ЛІГА» та з інших питань за належністю, а саме, на підставі статті 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду в межах компетенції. Крім того, додаткового проінформовано, що відповідно до пункту 33 Розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності з 26 жовтня 2014 року, прокуратура не здійснює нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян (а.с. 7).
У свою чергу, 11 лютого 2015 року ГУ ДФС у м. Києві листом №404/К/26-15-22-01-19 повідомила ОСОБА_2, що на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві перебувають суб'єкти господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЛігаЗакон», ТОВ «Інформаційне агентство ЛігаБізнесІнформ», ТОВ «БізнесЦентрЛіга» у яких, місцезнаходження, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію 04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, буд. 23 (а.с. 8-9).
Територіальним органом ГУ ДФС у м. Києві по місцю реєстрації ТОВ «ЛігаЗакон» у січні 2015 року проведено документальну планову перевірку суб'єкта господарювання. За результатами перевірки встановлено окремі порушення норм чинного законодавства.
Стосовно організації та проведення документальних (або фактичних) перевірок ТОВ «Інформаційне агентство ЛігаБізнесІнформ», ТОВ «БізнесЦентрЛіга», то підприємства за 2013 рік мають валовій дохід менше 20 млн. грн., а у 2015, 2016 роках перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (п.3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ).
Водночас, згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (а.с. 8).
Однак, вважаючи такий розгляд ГУ ДФС у м. Києві скарги поверхневим, засвідчуючим неможливість/небажання її працівників «однозначно ідентифікувати юридичну особу по назві» маючи у розпорядженні прізвище, ім'я директора, а також інформацію про те, що Група компаній «ЛІГА» активно рекламує себе, - ОСОБА_2 18 лютого 015 року звернувся до ДФС України з проханням провести розгляд скарги, направленої 17 січня 2015 року прокуратурою м. Києва на адресу ГУ ДФС у м. Києві у його присутності (а.с.9).
Розглянувши дане прохання, ДФС України листом від 17 березня 2015 року №2416/К/99-99-922-03-01-14 повідомила, що ця скарга є аналогічною скарзі, яка надійшла з ГП України до ГУ ДФС у м. Києві листом від 17 січня 2015 року №07/1/5-р-15, про результати розгляду якої повідомлено листом ГУ ДФС у м. Києві від 11 лютого 2015 року №404/К/26-15-22-01-19 (а.с. 10).
Вважаючи порушенням свої прав та інтересів з боку податкового органу та з метою їх відновлення ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зверненні від 06 січня 2015 року, яка була надіслана до ГУ ДФС у м. Києві та ГУ МВС України у м. Києві, заявником ставилось питання про проведення перевірки підприємства під назвою «Група компаній «ЛІГА»» та встановлення, чи належним чином воно зареєстровано й, відповідно, чи правомірно здійснює господарську діяльність, на яку з боку ГУ ДФС у м. Києві надано мотивовану відповідь по суті звернення, яка до того ж не оскаржена у судовому порядку з точки зору її неповноти або необґрунтованості та дії відносно її надання не визнані протиправними, а у скарзі від 18 лютого 2015 року до ДФС України знову ставилось питання про розгляд скарги від 06 січня 2015 року, а тому, у даному випадку наявне повторне звернення, яке не підлягає розгляду.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Закон України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 18 червня 2008 року №395.
Так, згідно положень частини першої ст. 1 Закон України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами абзаців 1, 4 частини першої ст. 18 наведеного Закону Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У свою чергу, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу (абзаци 1, 3 частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян»).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, бажання щодо присутності під час розгляду звернення позивача, останній не висловлював ні у первинному зверненні до Генеральної прокуратури України, ні після направлення звернення позивача до ГУ ДФС у м. Києві, про направлення якого позивача було повідомлено листом прокуратури м. Києва від 17.01.2015 № 07/1/5-р-15.
Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до ДФС України із зверненням від 18.02.2015 про проведення розгляду скарги, направленої 17.01.2015 прокуратурою м. Києва на адресу ГУ ДФС у м. Києві, у присутності заявника, таке прохання не підлягає задоволенню, адже позивач фактично просить розглянути його звернення повторно, але вже у його присутності. Більше того, позивач не заперечує того, що дане питання вже неодноразово розглядалося.
Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 4 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 18 червня 2008 року № 395 та зареєстровано в Мінюсті України 25 червня 2008 р. за № 554/15245, повторними вважаються звернення, у яких оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу ДПС; звернення від одного і того самого громадянина з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті; не вирішено по суті або вирішено не в повному обсязі питання, порушене в першому зверненні; звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні питання, порушеного в попередньому зверненні.
Пунктом 8 вказаної Інструкції визначено, що не підлягають розгляду повторні звернення від одного й того самого громадянина з одного й того самого питання, якщо перше цим органом вирішено по суті.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суб'єкт владних повноважень відмовляючи у повторному розгляді звернення ОСОБА_2 діяв у спосіб та у межах наданих йому повноважень.
Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.