Справа: № 826/17046/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
26 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної служби інтелектуальної власності України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.09.2013 року,-
Позивач в особі Державної служби інтелектуальної власності України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.09.2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.
Скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору року ВП №39096467 від 30.09.2013
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.07.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №39096467 з виконання виконавчого листа № 2-1094, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 15.07.2013 року в частині зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України №120768 від 15.03.2010р. на знак для товарів і послуг «ADLABS» та опублікувати відповідні відомості в офіційному бюлетені «Промислова власність».
У вищевказаній постанові боржнику було запропоновано самостійно виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення (отримання) постанови.
Зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана позивачем 05.08.2013 року, що підтверджується штампом про отримання вхідної кореспонденції, наявному на супровідному листі, що міститься в матеріалах даної справи.
Листом від 08.08.2013 року позивач повідомив відповідача про неможливість виконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, з огляду на те, що офіційний бюлетень «Промислова власність» є друкованим періодичним виданням, що виходить 2 рази на місяць та повідомив відповідача про те, що Державною службою інтелектуальної власності розпочато здійснення відповідних дій, спрямованих на виконання судового рішення. Одночасно вказаним листом позивач просив державного виконавця здійснити розстрочку або відстрочку виконання рішення суду.
Даний лист надійшов на адресу Державної виконавчої служби України 13.08.2013 року, що підтверджується штампом про отримання вхідної кореспонденції.
За невиконання боржником судового рішення у семиденний строк, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 30 вересня 2013 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.
Копія постанови про стягнення виконавчого збору булла направлена позивачу супровідним листом від 07.10.2013 року та отримана останнім 14.10.2013 року, що підтверджується штампом про отримання вхідної кореспонденції.
Заперечуючи правомірність постанови про стягнення виконавчого збору від 30.09.2013 року ВП №39096467 позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.
З наявних в справі доказів вбачається, що 05.09.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було сформовано вимогу ВП № 39096467/15, в якій останній вимагав виконати виконавчий лист Солом'янського районного суду міста Києва №2-1094/13 від 15.07.2013 року та надати в семиденний строк інформацію про виконання даного виконавчого документа.
Зазначена вимога надійшла на адресу позивача 11.09.2013 року, що підтверджується штампом про отримання вхідної кореспонденції.
Листом від 13.09.2013 року позивач повідомив державного виконавця, що рішення суду виконане в повному обсязі, а саме: до Реєстру внесені відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва № 120768 за рішенням суду, про що 27.08.2013 року було здійснено відповідну публікацію у № 16 офіційного бюлетеня «Промислова власність».
Наказом Міністерства освіти і науки України №291 від 12.04.2001 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2001 року за №79/5570 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи (далі - Положення).
Згідно п.1.3 Положення, відомості, що занесені до реєстру, зміни до них, відомості про видачу дубліката патенту (деклараційного патенту), зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, що занесені до реєстру, Державна служба публікує в інформаційному бюлетені «Промислова власність». Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстру.
Відповідно п.2.2 Положення, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково.
Частинами 3, 4 ст.33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачено, що при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.
Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.
Пунктом 3 розділу 1 Положення про офіційні видання державної системи правової охорони інтелектуальної власності, затветвердженого наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 08.12.2011 року №243-н, встановлено, що порядок та строки підготовки відомостей для публікації в офіційних виданнях визначаються відповідними розпорядчими документами Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Державна служба).
Крім того, пунктом 1 розділу 2 вказаного Положення визначено, що офіційний бюлетень «Промислова власність» - друковане періодичне видання, яке виходить 2 рази на місяць.
Згідно ст.46 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, який забезпечив своєчасне виконання виконавчого документа в повному обсязі, за рахунок стягнутого з боржника виконавчого збору одержує винагороду в розмірі п'яти відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження, відповідно до статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження», витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч.2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» і був нереальним.
Отже, умовою для стягнення виконавчого збору є фактичне примусове виконання судового рішення.
Аналізуючи обставини даної справи колегія суддів зауважує, що позивач був позбавлений можливості виконати вимоги виконавчого органу у термін, визначений у постанові від 29.07.2013 року ВП №39096467 про відкриття виконавчого провадження, з незалежних від нього причин, про що повідомив відповідача листом від 08.08.2013 року, який надійшов на адресу Державної виконавчої служби України 13.08.2013 року.
Крім того, як вже зазначалося вище, вимога державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України позивачем виконана самостійно, а відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва № 120768 за рішенням суду внесені до реєстру та опубліковані 27.08.2013 року у № 16 офіційного бюлетеня «Промислова власність».
Отже, відсутні підстави стверджувати, що вищевказане судове рішення виконано в примусовому порядку, а тому, відповідно, відсутні умови для стягнення виконавчого збору.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про протиправність постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №39096467 від 30.09.2013 року про стягнення виконавчого збору.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.