09 липня 2015 року
справа № 808/6944/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі № 808/6944/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олтак» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Олтак» 17 жовтня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003522212 від 25 вересня 2014 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «Промбуд Маркет», викладені у акті №9965/10/08-28-22-12 від 22 вересня 2014 року (далі-акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року позов задоволено.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що:
- з наданих документів вбачається, що податкових зобов'язань у ТОВ «Промбуд Маркет» (контрагента позивача) не виникло, тому що перерахування грошових коштів в рахунок оплати за виконання договору не відбулось;
- позивач не мав змоги використати роботи одержані від ТОВ «Промбуд Маркет» у своїй господарській діяльності;
- позивачем не надано доказів узгодження, щодо залучення до виконання робіт субпідрядників;
- акти виконаних робіт мають юридичну ваду змісту, що свідчить про їх дефектність;
- у ТОВ «Промбуд Маркет» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби.
Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «БК Олтак» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Промбуд Маркет» за січень 2014 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №894/22-12/34910086 від 19 серпня 2014 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, - встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 18089,00 грн., в тому числі по періодам: за січень 2014 року на суму 18089,00 грн. (т.1 а.с.18-30).
Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за січень 2014 року податку на додану вартість за податковими накладними виписаними ТОВ «Промбуд Маркет».
Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійсненні позивачем на підставі нереальних правочинів з ТОВ «Промбуд Маркет», без мети реального настання правових наслідків. Мають місце відносини з фіктивними підприємствами.
Позиція податкового органу про нереальність господарських операцій позивача ґрунтується на висновках акта № 85/05-61-22-01/38654416 від 28.03.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд Маркет» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період січень-лютий 2014 року.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2014 року №0003522212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 18089,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4522,25 грн. (т.1 а.с.9).
Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.
Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач у межах своєї діяльності шляхом укладання у письмовій формі договорів субпідряду на виконання монтажно-будівельних робіт придбав у ТОВ «Промбуд Маркет» послуги (будівельно-монтажні роботи).
При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини надання послуг, а саме: договорами субпідряду на виконання монтажно-будівельних робіт (т.1 а.с.31-32,135-136,170-171), договірними цінами (т.1 а.с.33,137,172), локальними кошторисами (т.1 а.с.34,138-139, 173), підсумковими відомостями (т.1 а.с.35,42,46,140,174), довідками про вартість виконаних будівельних робіт і затрати (т.1 а.с.39,43,141,175), актами прийому виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.40-41,44-45,142-143,176-177), платіжними дорученнями (т.1 а.с.47-56,203-204)
ТОВ «Промбуд Маркет» виписано позивачу податкові накладні за січень 2014 року (т.3 а.с.36-37,144,178).
Обставини використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи договорами підряду та додатками до них (т.1 а.с.57-61,145-149,179-183), договірними цінами (т.1 а.с.62,66,150,184,188), локальними кошторисами (т.1 а.с.63-64,67,151-152,185-186,189), відомостями ресурсів до локального кошторису (т.1 а.с.65,68, 153,187,190), довідками про вартість виконаних будівельних робіт і затрат (т.1 а.с.69,73,77,154, 159,191,195,199), актами прийняття виконаних будівельних робіт (т.1 а.с.70-71,74-75,78-79,155-158, 160-162,192-193,196-197,200-201), підсумковими відомостями (т.1 а.с.72,76,80,194,198,202), податковими накладними (т.1 а.с.81-87), платіжними дорученнями (т.1 а.с.88-94,163-169).
Враховуючи вказані обставини, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Промбуд Маркет».
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність спірних господарських операцій позивача у зв'язку з відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).
Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента (акт перевірки ТОВ «Промбуд Маркет»), що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.
Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.
Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі на перерахування коштів в рахунок оплати за виконання договору не в повному обсязі слід зазначити, що ТОВ «Промбудмаркет» знаходиться в м. Донецьку та обслуговувався в ПАТ КБ «Надра». На теперішній час відділення банку у цьому місті закриті, а нових платіжних реквізитів позивач не отримував, що унеможливлює здійснення зобов'язань по оплаті послуг визначених договором. Іншого відповідачем не доведено.
Також, є безпідставними доводи відповідача про відсутність узгодження виконання робіт субпідрядниками, що на його думку є підставою вважати зазначені господарські операції позивача безтоварними, оскільки актом перевірки такі обставини не встановлено. Крім того зазначені документи наявні в матеріалах справи (т.3 а.с. 44,45).
Посилання відповідача на дефектність актів виконаних робіт є необґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).
Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу.
Отже, дефектність акта виконаних робіт, а саме: підписання акта №13133 раніше ніж №13132, не має впливу на податковий кредит з податку на додану вартість та є внутрішнім обігом присвоєння номерів актів по факту готовності, що не впливає на дату підписання.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року у справі № 808/6944/14 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлений 10 липня 2015 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко