09 липня 2015 рокусправа № 804/3541/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередниченко В.Є.,
суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/3541/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про стягнення заборгованості,-
Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська 07 березня 2014 року звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області згідно з яким просить суд стягнути з відповідача відшкодування витрат понесених позивачем по виплаті і доставці пенсій ОСОБА_1 за період з 21.10.2007 року по 31.12.2013 року у сумі 10988,71 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання пункту 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 №376/7697, позивачем були складені акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок професійних захворювань на виробництві, в яких були зазначені суми витрат, що підлягають відшкодуванню та передані на узгодження відповідачу. Відповідач не прийняв до заліку суми виплаченої гр. ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника за період з 21.10.2007 року по 31.12.2013 року в розмірі 10988,71 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року управлінню Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська поновлено строк звернення до суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що відповідно до Порядку затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, органи Фонду соціального страхування повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, до грудня 2013 року ОСОБА_1 отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначену відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №. З урахуванням положень вищенаведеного законодавства, та враховуючи те, що до грудня 2013 року виплата пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 здійснювалася на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - ОСОБА_1 України № 1058-IV), який не входить до переліку Законів, по яким призначені та виплачені органами Пенсійного фонду України суми виплат підлягають відшкодуванню органами Фонду соціального страхування, у відповідача відсутні підстави для відшкодування позивачеві, здійснених виплат.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована протиправністю дій відповідача щодо відмови у відшкодуванні витрат понесених позивачем по виплаті і доставці пенсій ОСОБА_1 за період з 21.10.2007 року по 31.12.2013 року у сумі 10988,71 грн.
Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.09.2008 року ОСОБА_1 призначено опікуном над повнолітнім сином ОСОБА_2
13.11.2013 року управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, після подання ОСОБА_1 до пенсійної справи копії акта, що підтверджує наявність професійного захворювання у померлого годувальника ОСОБА_3 їй було проведено перерахунок пенсії по втраті годувальника.
У грудні 2013 року, на виконання вимог пункту 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 № 376/7697 (далі - Порядок), управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська було складено акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок професійних захворювань на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
В вищезазначеному акті були зазначені суми витрат, що підлягають відшкодуванню, та передані на узгодження відповідачу. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську не прийняло до заліку суми, виплаченої гр. ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника за період з 21.10.2007 року по 31.12.2013 року в розмірі 10988,71 грн., що підтверджується таблицею розбіжностей від 10.01.2014 року.
Стягнення з відповідача відшкодування витрат понесених позивачем по виплаті і доставці пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 за період з 21.10.2007 року по 31.12.2013 року у сумі 10988,71 грн. є предметом спору переданого на вирішення суду.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Статтею 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ОСОБА_1 України №1058-IV) встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг. Зокрема в частині першій цієї статті зазначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою годувальника на всіх членів сім'ї, виділення частки пенсії (стаття 39).
Так, відповідно до ст. 36 цього Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Разом із тим згідно із ч. 8 ст. 36 Закону України № 1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України № 1105-XIV.
Утім, відповідно до ч. 4. ст. 33 Закону України № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абз. 7 ч. 2 ст. 5 Закону України № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Абзацом 1 п. 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, який прийнятий пізніше Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із абз. 2. п. 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV положення Закону України № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом № 3108-IV.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 України № 1058-IV, який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується ОСОБА_1 № 1788-XII, пріоритетному застосуванню до відносин, пов'язаних з призначенням і виплатою пенсій у зв'язку з втратою годувальника, підлягає ОСОБА_1 України № 1058-IV.
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абз. 2. ч. 1. ст. 36 Закону України № 1058-IV, відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначення і виплата пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок професійного захворювання, його дружині має здійснюватись відповідно до вимог Закону України № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16 вересня 2014 року (№ 21-351а14) та від 15 квітня 2014 року (№ 21-67а14).
Таким чином, у справі, яка розглядається, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку, що ОСОБА_1, якій позивачем було виплачено пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не мала права на її отримання.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ОСОБА_1 України № 1105-XIV) Фонд зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України № 1105-ХІV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Статтею 28 Закону України № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Проаналізувавши вищезазначені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України № 1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат, перелік яких міститься у ст. 33 зазначеного Закону, до яких відноситься, зокрема і дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 205, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі №804/3541/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області на користь управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська заборгованість з відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника в загальній сумі 10988 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 71 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлений 10 липня 2015 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко