25 червня 2015 рокусправа № П/811/1263/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року по справі № П/811/1263/15 за позовом приватного акціонерного товариства «Новомиргородський елеватор» до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне акціонерне товариство «Новомиргородський елеватор» звернулося до суду з адміністративним позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 24.11.2014 року № НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідності до визначених Податковим кодексом України вимог, господарські операції відповідно до укладених договорів з ТОВ «БаГор-Грейн» носили реальний характер, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 24.11.2014р. №0004002201, яким приватному акціонерному товариству «Новомиргородський елеватор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з основного зобов'язання на суму 22 426 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 11213 грн.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 29.10.2014р. по 04.11.2014 р. посадовими особами ОДПІ ГУ Міндоходів проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ПАТ «Новомиргородський елеватор» з ТОВ «БаГор-Грейн» за березень 2014 р.
За результатом проведеної перевірки складено акт від 11.11.2014р. за № 20/11-13-22-01/00954685, яким зафіксовано порушення п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2014 р. на суму 22426,11 грн.
24.11.2014р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з основного зобов'язання у розмірі 22426 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 11213 грн.
В основу прийняття податкового повідомлення-рішення покладено висновок акту перевірки ТОВ «БаГор-Грейн», яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «БаГор-Грейн» з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Прометей», ПП «Бергер Продакшн» та контрагентами-покупцями, в тому числі за березень 2014 р.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся, між позивачем (покупець) та ТОВ «БаГор-Грейн» (постачальник) був укладений договір №05/03 від 05.03.2014 р. поставки стрічки конвеєрної.
Факт постачання позивачеві товару за вищезазначеним договором - стрічки конвеєрної та пасів привідних плоских гумотканевих, позивачем надано специфікацію, картку рахунок, товарно-транспортні накладні, накладні вимоги, акти про використання матеріалів, комплектуючих, з/частин для ремонту та технічного обслуговування, податкову накладну.
Розрахунки за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджено платіжним дорученням та випискою з банку.
Поставлені товари були отримані позивачем та використані у власній господарській діяльності.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Вищенаведені документи, якими позивач підтверджує виконання укладеного договору, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.
На момент укладення та реалізації вказаного вище договору вказаний контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.
Також укладений позивачем з означеним вище підприємством договір не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.
Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.
Укладений позивачем договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.
Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Посилання відповідача стосовно порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ «БаГор-Грейн» за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства.
Таким чином, висновки щодо контрагентів позивача (в тому числі за ланцюгом постачання) не можуть бути підставою для визнання відсутності фактичного здійснення господарських операцій, а також підставою для настання негативних наслідків для платника податку - отримувача послуг (позивача).
Статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Із змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.
Доводи відповідача стосовно того, що видаткова накладна не має юридичної сили первинного документа, оскільки у ній не зазначено номер довіреності, не приймаються колегією суддів, як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
З огляду на те, що вищевказаними доводами підтверджено фактичне здійснення господарської операції, формальні недоліки видаткової накладної не спростовують факт отримання товару за договором №05/03 від 05.03.2014 р. (стрічки конвеєрної та пасів привідних плоских гумотканевих).
Проаналізувавши викладені факти, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.
Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 9 липня 2015 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова