"08" липня 2015 р.справа № П/811/4278/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М. Чумака С. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі № П/811/4278/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач 04.12.2014 року звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2014 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 5210337 грн. та накладено штрафну санкцію - 2605169 грн. та зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 2410340 грн..
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградської області від 24 березня 2014 року, яким Приватному акціонерному товариству «Креатив» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 5210337 грн. та накладено штрафну санкцію - 2605169 грн..
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградської області від 24 березня 2014 року, яким приватному акціонерному товариству «Креатив» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 2410340 грн..
Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами п.2 ч.1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Приватне акціонерне товариство «Креатив» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 31146251 (а.с. 89 т. 1).
Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міністерства доходів та зборів в Кіровоградській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.
В період з 27.02.2014 року по 03.03.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності Приватного акціонерного товариства «Креатив» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Парліс» за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, ТОВ «Алькормет» за період з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року, ТОВ «Сюррей» за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року, за результатами якої 06.03.2013 року складений акт № 49/11-23-22-02/31146251 (а.с.191 - 226 т.2).
Як зазначено в вище вказаному акті: перевіркою встановлені порушення ПрАТ «Креатив» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на суму 2410340 грн., та занижено податок на додану вартість на загальну суму 5210337 грн., в тому числі за листопад 2013 року на суму 5210337 грн..
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 24 березня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5210337 грн. та накладено штрафну санкцію - 2605169 грн., та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 2410340 грн. (а.с.82, 83 т.1).
За результатами адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про про результати розгляду первинної скарги та рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги, податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 24.03.2014 року залишені без змін, а скарги ПрАТ «Креатив» без задоволення (а.с. 84 т. 1).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочинів, які уклав позивач з контрагентами: ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей» у перевіряємий період, в той час, як позивачем додано до матеріалів справи докази на підтвердження виконання ним та його контрагентами зобов'язань за договорами, зокрема: первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Креатив» (договори, податкові, видаткові накладні, докази транспортування та платіжні доручення).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 198 Податкового кодексу України передбачає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З акту перевірки вбачається, що всі порушення вимог Податкового кодексу України допущені на думку відповідача по взаємовідносинам позивача з його контрагентами ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей».
У жовтні 2013 року ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Парліс» уклали договори поставки товару.
Упродовж згаданого періоду ТОВ «Парліс» поставило позивачу товар (олію соняшникову нерафіновану) на загальну суму 12942045 грн. (з урахуванням податку на додану вартість у сумі 2157007,49 грн.).
На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав до суду першої інстанції первині документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові та видаткові накладні від 14-17, 21, 23-28, 30-31 жовтня 2013 року (а.с.198, 207-208, 210, 214, 220-221, 223-224, 226, 232-233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 249 т. 1; а.с.5-6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 37, 39-40, 42-43, 45-46, 48-49, 51-52, 54 т. 2).
Перевезення товару здійснювалось ТОВ «Сервіс Ком» відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (а.с.199-206, 209, 215-219, 222, 225, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 248, 250 том. 1; а.с.7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53 т.2).
Позивач розрахувався з ТОВ «Парліс» за придбану продукцію у безготівковій формі ( а.с.211-212, 227-228, 231 т.1; а.с.1, 4, 55-56 т.2).
Крім того, 28 жовтня 2013 року, 04, 11 та 19 листопада 2013 року ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Парліс» уклали договори поставки товару.
Упродовж листопада 2013 року ТОВ «Алькормет» поставило позивачу товар (олію соняшникову нерафіновану) на загальну суму 8073277,80 грн. (з урахуванням податку на додану вартість у сумі 1345546 грн.).
На підтвердження реальності господарських операції ТОВ «Креатив» надало первині документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкові та видаткові накладні від 29-30 жовтня, 02-06, 09, 12-13, 15-16, 18, 20, 23-28 листопада 2013 року (а.с.103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 170-171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187-194 т.1).
Перевезення товару здійснювалось ТОВ «Сервіс Ком» відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (а.с.104, 106, 108, 11, 112, 114, 116, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166,168,174,176, 178, 180, 182, 184, 186 т.1).
Позивач розрахувався з ТОВ «Алькормет» за придбану продукцію у безготівковій формі (а.с.117, 119, 123, 136, 138, 169, 195-196 т.1).
Крім того, 25 та 28 листопада 2013 року ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Сюррей» уклали договори поставки товару.
Упродовж листопада 2013 року ТОВ «Сюррей» поставило ПрАТ «Креатив» товар (олію соняшникову нерафіновану) на загальну суму 10246704 грн. (з урахуванням податку на додану вартість у сумі 1707784 грн.).
На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: податкові та видаткові накладні від 26-30 листопада 2013 року (а.с.59-60, 62, 64, 66, 68, 72-73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 94 т.2).
Перевезення товару здійснювалось ТОВ «Сервіс Ком» відповідно до товарно-транспортних накладних (а.с.63, 65, 67, 69, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92 т. 2).
Товариство розрахувалось з ТОВ «Сюррей» за придбану продукцію у безготівковій формі (а.с.58, 71, 93 т.2).
ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей» надало позивачу сертифікати відповідності товару (а.с.35-52 т. 3).
Товар зберігався на маслосховищі, яке входить до майнового комплексу, котрий позивач орендував у ПП «Еллади» (а.с. 103-125 т.2).
Олію соняшникову, придбану у ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей», позивач використав у виробництві заміннику жиру молочного та в подальшому реалізував іншим контрагентам (а.с.126-145 т.2).
Суму податку на додану вартість ПрАТ «Креатив» включило до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість у відповідному періоді.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.
Апелянтом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей», були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказані контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість та сплачують його.
Отже, ТОВ «Креатив» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договорами, укладеними з ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей», відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).
Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.
Згідно висновку акту перевірки податковий орган, враховуючи результати актів перевірок контрагентів ТОВ «Парліс» за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року, ТОВ «Алькормет» за період з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року, ТОВ «Сюррей» за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року, зробив висновок про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій ПрАТ «Креатив» з вказаними контрагентами (а.с. 225 - 226 т. 2).
Так, згідно акту ДПІ у м.Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області № 264/15-03/22-0304/38363701 від 13.02.2014 року щодо перевірки діяльності ТОВ «Парліс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Мєрєнга» за вересень-грудень 2013 року: дані, наведені ТОВ «Парліс» в деклараціях з податку на додану вартість за вересень - грудень 2013 року, не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Парліс» з ТОВ «Мєрєнга» (а.с. 17-31 т.3).
Крім того, 30.01.2014 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області складено акт № 33/14-03-22-08/37518232 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алькормет» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальникам ФГ «Оксана» за період листопад 2013 року, ТОВ «Градосфера-Миколаїв» за період листопад 2013 року та контрагентами-покупцями. Як зазначено в акті, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою. За результатами проведеного аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Алькормет» з його контрагентами (а.с.14-16 т.3).
Крім того, 03.02.2014 року ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області складено акт № 42/14-03-22-08/36535812 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сюррей» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Дім «Статус» та контрагентами-покупцями за період листопад 2013 року. Як зазначено в акті, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою. За результатами проведеного аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Сюррей» з його контрагентами (а.с.11-13 т.3).
Колегія суддів зазначає, що актами № 264/15-03/22-0304/38363701 від 13.02.2014 року, № 33/14-03-22-08/37518232 від 30.01.2014 року, № 42/14-03-22-08/36535812 від 03.02.2014 року не встановлено фактів нереальності здійснення фінансово-господарських операцій між ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Парліс», між ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Алькормет», між ПрАТ «Креатив» ТОВ «Сюррей», такі операції взагалі не були предметом вказаних перевірок (а. с. 131-142).
Таким чином, інформація, викладена у зазначених вище актах, не може бути доказом нереальності фінансово-господарських операцій між ПрАТ «Креатив» та його контрагентами: ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет», ТОВ «Сюррей», оскільки взагалі така інформація не стосується господарських відносин між цими підприємствами.
Податковим органом а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів, що за результатом проведення перевірок діяльності ТОВ «Парліс», ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей» керівники податкових органів прийняли будь-які рішення негативного характеру стосовно цих платників податків.
Крім того, апелянтом не спростовано того факту, що контрагенти позивача - ТОВ «Алькормет» та ТОВ «Сюррей», на час виникнення спірних відношень та до теперішнього часу зареєстровані як платники податків, в тому числі й ПДВ, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключені, податкову адресу не змінювали. Податковий орган до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою та неподанням податкової звітності не звертався.
Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та довіреності на отримання товару.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Таким чином, сертифікат якості не може бути документом, на підставі якого ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, оскільки сертифікат якості не є документом, який підтверджує факт постачання товарів, не містить відомостей про господарську операцію, та не відповідає вимогам до первинних документів, встановленим законодавством України, а є документом, який підтверджує саме якість товару.
Обов'язковість складання товарно-транспортних накладних передбачається Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі по тексту -Правила).
Зазначеними Правилами передбачається, що вони визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту-перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Відповідно до ст.1 Правил, перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.
Відповідно до ч.1 ст.915 Цивільного кодексу України, перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.
Таким чином, діючим законодавством України не передбачено обов'язкового складання транспортних документів при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом, який належить юридичним особам, які не зобов'язані здійснювати перевезення за зверненням будь-якої особи, тобто транспортом не загального користування.
Відсутність у ПрАТ «Креатив» товарно-транспортних накладних не є порушенням законодавства України, в т.ч. Податкового кодексу України, та не може свідчити про відсутність господарських операцій, оскільки перевезення товарів здійснювалась у відповідності до умов договорів постачальником товару.
Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності господарських операції між позивачем та його контрагентом. І в акті перевірки, і в апеляційній скарзі відповідач детально аналізує акти перевірок контрагентів позивача з іншими контрагентами та зазначає, що контрагенти - постачальники позивача проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі контрагенту - ПрАТ «Креатив»; правочини, укладені ПрАТ «Креатив» з його контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Проте, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В матеріалах справи та апеляційній скарзі відповідача відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом нікчемною або недійсною.
Таким чином, податковим органом без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 24.03.2014 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі № П/811/4278/14 залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі П/811/4278/14 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Судді: М.М. Гімон
ОСОБА_1