08 липня 2015 рокусправа № 804/3194/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Юрко І.В. , суддів Гімона М.М. Чумака С. Ю. ,
за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року по справі № 804/3194/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 25.02.2015 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області, яким просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача розглянути клопотання про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га в межах Військової сільської ради, поблизу с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області у порядку і в строки, встановлені чинним законодавством України, та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду клопотання.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_3 22 грудня 2014 року звернулась до відповідача з клопотанням в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, в якому просила визначити без її погодження та передати їй у власність земельну ділянку орієнтованим розміром не більше 2,0 га в адміністративних межах Військової сільської ради, поблизу с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 9-10). Клопотання отримано відповідачем 30.07.2013 року за вх. № 3565.
До цього клопотання позивач додала як графічні матеріали роздруківку супутникового знімку з мережі Інтернет без зазначення масштабу, з якого видно лише адміністративні межі с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області, без зазначення на ньому конкретного бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 12).
Відповідач листом від 27.01.2015 року № 31-4-0.11-1431/2-15 повідомив позивача про невідповідність наданих документів вимогам Земельного кодексу України для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовним розміром не більше 2,0 га в адміністративних межах с.Військове Солонянського району Дніпропетровської області оскільки на графічних матеріалах, доданих до клопотання, всупереч вимог ст.118 Земельного кодексу України, не позначено бажане місце розташування земельної ділянки. Крім того, вказаним листом заявнику роз'яснено зміст зазначеної статті, зокрема вказано, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відповідними додатками до нього (а.с. 11).
Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду його клопотання та просив зобов'язати відповідача розглянути таке клопотання у порядку та строки, встановленні чинним законодавством України, та надати мотивовану відповідь за результатами розгляду клопотання.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За правилами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Діюче законодавство не розкриває поняття «графічні матеріали», яке застосовується у контексті ч. 6 ст. 118 ЗК України. Ці графічні матеріали не тотожні графічним матеріалам як складової частини документації із землеустрою, у розумінні статей 1, 29 Закону України «Про землеустрій», оскільки правовідносини, що регулюються цим Законом на даному етапі ще не виникли.
Водночас, системне тлумачення ч. 6 та ч. 7 ст.118 ЗК України дозволяє зробити висновок, що ці графічні матеріали повинні бути складені таким чином, щоб забезпечити можливість відповідному органу перевірити згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Для цього графічні матеріали повинні містити бажане місце розташування земельної ділянки, тобто зазначення конкретної ділянки, яку хоче отримати заявник, з прив'язкою до місцевості.
При цьому, а ні нормами ЗК України, а ні інших законів у галузі земельних відносин, не передбачено обов'язку територіального органу Держземагентства України, як органу, уповноваженого розпоряджатись землями сільськогосподарського призначення державної власності, здійснювати замість громадянина України, який бажає реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, пошук вільних ділянок та вибір конкретної земельної ділянки. Це позбавляє даний орган не тільки обов'язку, але і права вчиняти такі дії, оскільки за правилами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що без зазначення заявником в клопотанні та доданих до нього картографічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, яку він хоче отримати безоплатно у власність, Управління не зможе реалізувати свою компетенцію та виконати обов'язок щодо прийняття рішення за результатами розгляду такого клопотання відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, про що позивачу було зазначено у листі Управління від 27.01.2015 року № 31-4-0.11-1431/2-15.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність протиправних дій з боку відповідача відносно позивача, оскільки позивачу була надана своєчасна, повна та обґрунтована відповідь, у зв'язку з чим вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року по справі № 804/3194/15 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року по справі № 804/3194/15 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 09 липня 2015 року.
Головуючий суддя І.В. Юрко
Судді М.М. Гімон
ОСОБА_5