"10" червня 2015 р. справа № 2а-16577/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 р. у справі № 2а-16577/10/0470
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У грудні 2010 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.06.2009 р. №0000841720/0/25702 про донарахування зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 74263,28 грн..
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 р. №0000841720/0/25702, прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин по справі. Зокрема, відповідач зазначив, що у період з 01.04.2007 року по 30.12.2008 року позивач в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року не включив до валового доходу 444776,53 грн., а саме: 44 016,39 грн. за 2007 рік, 400760,14 грн. за 2008 рік, що були внесені на розрахунковий рахунок з призначенням платежу «внесення готівки (призначення платежу)», проте, не були відображені у звітах по реєстраторам розрахункових операцій. Позивачем у період з 01.04.2007 року по 30.12.2008 року також було завищено валові витрати на суму 50 311,99 грн. витрат на сплату земельного податку, орендної плати за земельні ділянки, збору на розвиток виноградарства, амортизації основних засобів та витрат на реєстрацію приміщення. На думку відповідача, зазначені витрати не включаються до складу валових витрат у зв'язку з відсутністю у позивача бухгалтерського
обліку або у зв'язку з тим, що ці витрати безпосередньо не пов'язані з одержанням доходів. Також відповідач зазначив, Нікопольська ОДПІ не визначала суму податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у ході планової документальної перевірки на підставі декларацій ФОП ОСОБА_1, непрямими методами сума податкових зобов'язань не визначалась.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 16.04.2009 р. по 12.05.2009 р. фахівцями Нікопольської ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р..
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення розділу IV ст.13 Декрету Кабінетів Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності з урахуванням вимог ст.7 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 p. «Про податок з доходів фізичних осіб» у сумі 74 263,28 грн., у т.ч. за 2007 р. - 8704,85 грн. (58 032,33 грн. х 15%), за 2008 р. - 65 558,43 грн. (437 056,19 грн. х 15%).
За результатом перевірки складеного акт № 831/172.2225712532 від 15.05.2009 p..
На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000841720/0/25702 від 12.06.2009 р., яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 74 263,28 грн.
За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000841720/0/25702 від 12.06.2009 р. залишено без змін.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення виходячи з того, що підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не було встановлено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637. Станом на 01.04.2007 р. у позивача були наявні готівкові кошти в загальній сумі 735 991,81 грн., тому позивач на підставі співставлення даних про рух грошових коштів на рахунку позивача зі звітами по реєстраторам розрахункових операцій та книгами обліку доходів і витрат дійшов до помилкового висновку про заниження позивачем валового доходу на суму 444776, 53 грн.. Встановлене відповідачем завищення позивачем валового доходу на 50311,99 грн. також не ґрунтується на нормах матеріального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність повідомлення-рішення № 0000841720/0/25702 від 12.06.2009 р., на підставі наступного.
Так, відповідно до акту № 831/172.2225712532 від 15.05.2009 p. відповідач дійшов до висновку про заниження податку на дохід в сумі у сумі 74 263,28 грн. за період з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. виходячи з того, що:
1) позивач занизив валовий дохід за 2007р. на 44074,72 грн. без ПДВ за рахунок не включення в повному обсязі до складу валового доходу торгівельної виручки, що визначено при співставленні даних книг обліку доходів та витрат, даних звітів по реєстраторам розрахункових операцій, наданих до Нікопольської ОПІ, з рухом грошових коштів по розрахунковому рахунку №26008110031791 в Дніпропетровській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", а саме: згідно даних звітів по реєстраторам розрахункових операцій сума розрахунків в готівковій формі за квітень-липень 2007р. склала 250925,28грн, без ПДВ. Згідно наданих на перевірку виписок банку встановлено, що в квітні-липні 2007р. ФОП ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок були внесені грошові кошти з призначенням платежу внесення готівки (торгівельна виручка) у сумі 294941,67грн. без ПДВ, що перевищує валовий дохід фізичної особи-підприємця за квітень-липень 2007р. на суму 44016,39 грн. без ПДВ (294941,67 грн. - 250925,28 грн.);
2) позивач занизив валовий дохід за 2008р. на 400760,14 грн. без ПДВ за рахунок не включення в повному обсязі до складу валового доходу торгівельної виручки, що визначено при співставленні даних книг обліку доходів та витрат, даних звітів по реєстраторам розрахункових операцій, наданих до Нікопольської ОДПІ, з рухом грошових коштів по розрахунковому рахунку №26008110031791 в Дніпропетровській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк", а саме: згідно даних звітів по реєстраторам розрахункових операцій сума розрахунків в готівковій формі в 2008р. склала 1182052,63грн. без ПДВ, перевищення суми розрахунків в готівковій формі над внесенням готівки (торгівельної виручки) за серпень-грудень 2007р. склало 35624,73 грн. без ПДВ., внесено грошових коштів на розрахунковий рахунок за 2008р. з призначенням платежу внесення готівки (торгівельна виручка) у сумі 1618437,50грн. без ПДВ., що перевищує валовий дохід фізичної особи-підприємця за 2008р. на 400760,14грн. без ПДВ (1618437,50 грн. - 1182052,63 грн. - 35624,73грн.);
3) в декларацію про доходи за 2007 рік до складу валових витрат була включена амортизація основних засобів у розмірі 12512,44 грн., яку фізична особа-підприємець не мав законодавчих підстав враховувати;
4) в декларацію про доходи за 2007 рік до складу валових витрат був включений сплачений збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства у розмірі 1503,50 грн., який із-за відсутності у річної особи-підприємця бухгалтерського обліку не включається до складу валових витрат та безпосередньо не пов'язаний з одержанням доходів;
5) в декларацію про доходи за 2008 рік до складу валових витрат була включена амортизація основних засобів у розмірі 24091,47 гри., яку фізична особа-підприємець не мав права нараховувати.
6) в декларацію про доходи за 2008 рік до складу валових витрат були включені сплачений земельний податок, орендна плата за земельні ділянки та збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 9615,61 грн., які із-за відсутності у фізичної особи-підприємці бухгалтерського обліку не включаються до складу валових витрат та безпосередньо не пов'язані з одержанням доходів;
7) в декларацію про доходи за 2008 рік до складу валових витрат були включені витрати у розмірі 2588,97 грн., які безпосередньо не пов'язані з одержанням доходів, за реєстрацію в КП НМБТІ приміщення за адресою: м. Нікополь, вул.В. Усова, 41/1.
Відповідно до п.2.7. розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і їх своєчасного надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення. Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.
Відповідач пов'язує суму здану ФОП ОСОБА_1 до банку готівки з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. з отриманням позивачем торгової виручки саме у цей період часу.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.04.2007 р. у позивача були наявні готівкові кошти в загальній сумі 735 991,81 грн., а саме: за період вересень-грудень 2004 року 25 927,63 грн., за період 2005 - 2006 років 710 064,18 грн. Валовий дохід позивача з 01.04.2007 р. по 31.12.2008 р. склав 2020377,08 грн.. Перераховано коштів на розрахунковий рахунок позивача в сумі 2465153,61 грн..
Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу на 444776,53 грн. є помилковим, оскільки вказану суму торгівельної виручки було отримано позивачем у попередні періоди, які не були предметом перевірки позивача.
Згідно зі статтею 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР).
У додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12, зазначено, що відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суму витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно до Порядку, який встановлюється Міністерством фінансів України.
До податкової декларації за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу у будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу- це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
За підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього належать до другої групи основних фондів.
З наведеного вбачається, що валовий дохід платників податків-фізичних осіб підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань у разі ведення такими платниками бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів та за умови фактичного отримання валового доходу завдяки використанню відповідних основних фондів.
Зазначена правова позиція також вкладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-53а14.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ведеться бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів відповідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, та здійснюється нарахування амортизаційних відрахувань відповідно цього Положення, що підтверджується наданими позивачем документами. Отримання позивачем валового доходу безпосередньо пов'язано з використанням відповідних основних фондів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно зараховано амортизацію основних засобів до складу валових витрат за 2007 р. в розмірі 12 512,44 грн. та за 2008 р. в розмірі 24 091,47 грн.
Висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат в декларації про доходи за 2007 рік за рахунок включення до таких витрат сплачений збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в розмірі 1503,50 грн., а в декларації про доходи за 2008 рік валові витрати завищено включенням збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в розмірі 2 936 грн., сплаченого земельного податку в розмірі 691,38 грн. та сплаченої орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 5 988,23 грн. також не відповідають нормам матеріального права.
Так, згідно п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Згідно п.20 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування» до переліку загальнодержавних податків і зборів відноситься збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідач не надав суду доказів того, що сплачені позивачем суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, земельного податку та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності не пов'язані з одержанням доходів.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені витрати підлягають включенню до складу валових витрат.
Витрати на реєстрацію об'єкту незавершеного будівництва не відносяться до витрат, що амортизуються, проте, відносяться до валових витрат, а відповідач, зробивши висновок про протиправність врахування оплати послуг КП НМБТІ при визначенні витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів за 2008 р. в розмірі 2 588,97 грн., не врахував вимоги ч.3 ст.13 Декрету та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 12.06.2009 р. №0000841720/0/25702 прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2014 р. у справі № 2а-16577/10/0470 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: А.О. Коршун