02 липня 2015 рокусправа № 804/17199/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРО-МД»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі №804/17199/14 за позовом державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРО-МД» про стягнення заборгованості, -
22 жовтня 2014 року державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «ФЕРО-МД» на користь бюджету суму податкового боргу у розмірі 5820 грн..
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що у відповідача виник податковий борг у серпні за липень 2014 року в результаті не сплати самостійно задекларованих платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість та становить 6 122,00 грн.. Вказані податкові платежі підлягають стягненню з відповідача в рахунок державного бюджету.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРО-МД» на користь бюджету суму податкового боргу у розмірі 5820 грн..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРО-МД» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем неправомірно заявлено до стягнення суму податкового боргу у розмірі 5820 грн., оскільки позивачем вже було самостійно та своєчасно сплачено суму самостійно задекларованих податкових зобов'язань. Відтак, на думку відповідача, рішення суду першої інстанції є протиправним та підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у відповідності до декларації від 06.08.2014 року №9045296950 відповідачем було самостійно визначено до сплати суму податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 5820 грн..
Строк сплати самостійно визначених податкових зобов'язань - 30.08.2014 року, у зв'язку з несплатою відповідачем сум податку у визначений законом строк, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів в рахунок податкового боргу.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підприємством на час розгляду справи самостійно визначені суми податкового боргу не сплачено, а тому грошові кошти підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
У відповідності до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій у разі їх наявності), самостійно узгодженого платником податків платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У відповідності до п. 95.2 ст.. 95 Податкового кодексу України,стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів за податковим боргом відбувається на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Як вже зазначалось, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з ТОВ «ФЕРО - МД» суми податкового боргу з податку на додану вартість всього на суму 5820 грн..
Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим органом було дотримано процедуру формування та надіслання на адресу відповідача податкових вимог про сплату податкового боргу, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що за умови несплати відповідачем податкового боргу, наявні достатні підстави для стягнення коштів у розмірі 5820 грн..
В свою чергу, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкового боргу за підприємством не рахується, оскільки суми грошових коштів в рахунок сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань підприємством було сплачено своєчасно.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Як вбачається з облікової картки платника податку, по ТОВ «ФЕРО-МД» рахується податковий борг за попередні періоди, зокрема сальдо по податку на додану вартість станом на 30 серпня 2014 року (граничний строк сплати податку на додану вартість) становило недоїмку у розмірі 5818.42 грн., на при кінець вересня 2014 року розмір недоїмки по самостійно визначеним податковим платежам, з урахуванням суми пені за прострочення їх сплати становив 5820.58 грн..
Також, судом встановлено, що 29 серпня 2014 року платіжними дорученнями №50, № 109 було сплачено 5 416,00 грн. та 706,00 грн. податку на додану вартість по деклрації , разом 6 122,00 грн..
В свою чергу, у відповідності до особової картки платника податків, на час сплати позивачем грошових коштів на погашення податкових зобов'язань за період липень 2014 року податковий орган, на виконання покладених на нього податковим органом обов'язків, змінив призначення платежу та спрямував 5820.58 грн. на погашення податкового боргу по платежам строк сплати яких настав раніше, саме за червень 2014 року, що і зумовило залишок боргу у вказаному розмірі за липень 2014 року.
Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Таким чином, податковий орган наділений повноваженнями щодо спрямування грошових коштів на погашення існуючого податкового боргу, з урахуванням черговості його виникнення та незалежно від напряму визначеного платником податку, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про своєчасну та повну сплату податкового боргу.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРО-МД» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі №804/17199/14 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим