"25" травня 2015 р. справа № 405/10185/14-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області
на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2014 року
у справі № 405/10185/14-а
за позовом ОСОБА_1
до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області
третя особа управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
про визнання постанови щодо повернення виконавчого листа стягувачу незаконною, скасування постанови та відновлення виконавчого провадження,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся у Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання незаконною та скасування постанови від 23 жовтня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов'язання відновити виконавче провадження виконавчого листа № 2а-271/10, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда 16 січня 2012 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.
До Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області, з якого вбачається, що управління підтримує апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області та просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У письмових запереченнях ОСОБА_1 заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 7 постанови від 03 серпня 2011 року № 845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження. Тобто, державний виконавець зобов'язаний самостійно направити виконавчий лист за належністю, адже такий обов'язок встановлений після внесення змін до вказаного Порядку, що пов'язані з набранням чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області 19 січня 2012 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 30794326 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-271/10, виданого 16 січня 2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про зобов'язання управління Пенсійного фонду України м. Кіровограді Кіровоградської області провести ОСОБА_1 з 12 листопада 2009 року перерахунок основної пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а також пенсії на підставі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 40 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
22 лютого 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2012 року визнано протиправною та скасовано, зобов'язано відновити виконавче провадження.
У зв'язку з чим, 30 травня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та 26 червня 2014 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з направленням 25 червня 2014 року до Ленінського районного суду м. Кіровограда подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду. При цьому, підставою для звернення до суду з поданням стало повідомлення боржника - управління Пенсійного фонду України м. Кіровограді Кіровоградської області, листом від 08 лютого 2012 року, про виконання судового рішення у справі № 2а-271/10 в частині здійснення перерахунку пенсії, відповідно до чого нарахована сума недоплаченої пенсії за рішенням суду складає 97720,24 грн. Щодо виконання рішення в частині виплати, Управління посилається на неможливість виконання рішення суду в цій частині, у зв'язку з тим, що, зокрема, Управління є бюджетною установою і не має майна на яке можливо звернути стягнення. Також зазначено, що боржником здійснено розрахунок підвищення до пенсії як інваліду війни на підставі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 40 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12 листопада 2009 року, яке сплачується щомісячно по теперішній час.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2014 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про зміну способу виконання судового рішення, в якому державний виконавець просив змінити спосіб виконання судового рішення з зобов'язання на стягнення.
22 вересня 2014 року відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, а 23 жовтня 2014 року, з посиланням на пункт 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку наявністю поважних причин часткового невиконання рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області винесено постанову по виконавчому провадженню ВП № 30794326 про повернення виконавчого документа стягувачу - ОСОБА_1.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.
Відповідно до пункту 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Отже, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанова Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, на які посилався суд першої інстанції, визначають порядок виконання судових рішень щодо стягнення коштів, в той час, як оскаржену постанову державного виконавця винесено в межах виконавчого провадження щодо виконання зобов'язальної частини судового рішення.
Таким чином, посилання суду першої інстанції на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанову Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, є необґрунтованим.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Частиною 4 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові державного виконавця наведено підстави неможливості виконання судового рішення у повному обсязі, а саме в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України м. Кіровограді Кіровоградської області виплатити ОСОБА_1 основної пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Так, державним виконавцем зазначено, що боржником виконано судове рішення в частині зобов'язання здійснити основної пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Сума перерахунку склала 97720,24 грн. Рішення суду, в частині виплати перерахованого підвищення до пенсії, боржником не може бути виконано з огляду на відсутність відповідного бюджетного фінансування, в той час, як майном бюджетної установи, на яке може бути звернуто стягнення для виконання судового рішення, є лише кошти, виділені державою для відшкодування певної заборгованості. При цьому, державний виконавець зазначив про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій, визначених статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником не виконано рішення, у повному обсязі, з поважних причин.
Суд апеляційної інстанції вважає, що такі підстави для повернення виконавчого документу є обґрунтованими, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1, не є власністю управління Пенсійного фонду України м. Кіровограді Кіровоградської області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Також, є правомірними і висновки державного виконавця щодо відсутності правових підстав для застосування до управління Пенсійного фонду України м. Кіровограді Кіровоградської області штрафних санкцій.
Відповідно до частин 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно з частиною 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, зазначеною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що управління Пенсійного фонду України м. Кіровограді Кіровоградської області, як боржник у виконавчому провадженні, повідомляло відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про неможливість виплатити ОСОБА_1 вже перераховану суму пенсії, у зв'язку з відсутністю державного асигнування.
За таких обставин, правильно встановивши підстави неможливості виконання судового рішення у повному обсязі та правильно визначивши порядок фінансування основної пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю, державний виконавець обґрунтовано вказав на поважність причин невиконання боржником судового рішення, в частині виплати перерахованої суми пенсії.
Враховуючи підстави неможливості виконання зобов'язального судового рішення у повному обсязі, а також заходи, які вживалися державним виконавцем, у вигляді фактичного зобов'язання боржника виконати рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії; звернення до суду з поданням про зміну способу виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття державним виконавцем рішення про повернення виконавчого документу стягувачу.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа на виконання на протязі року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для прийняття нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2014 року - скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим