23 червня 2015 року Справа № 808/2509/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., за участю секретаря Резніченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: ОСОБА_1
до: Ленінського районного відділу у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області
третя особа: ОСОБА_2
про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 23.06.2015)
від відповідача - ОСОБА_4 (службове посвідчення від 18.10.2012)
від третьої особи - ОСОБА_5 (довіреність №523 від 16.06.2014)
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Ленінського районного відділу у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії останнього щодо відмови їй у задоволенні заяви про зняття з реєстраційного обліку з адреси: АДРЕСА_1 колишнього чоловіка ОСОБА_6 та
- зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву про зняття з реєстраційного обліку з адреси: АДРЕСА_1 колишнього чоловіка ОСОБА_6 та зняти з реєстраційного обліку з адреси: АДРЕСА_1 ОСОБА_6.
Ухвалою суду від 12.05.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №808/2509/15, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 25.05.2015.
Ухвалою від 25.05.2015 провадження у справі зупинено на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України, для надання додаткових доказів до 23.06.2015.
В судовому засіданні 23.06.2015 представник позивачки підтримав у повному обсязі просить їх задовольнити. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2012, яке набрало законної сили 05.01.2013, по справі №0814/9879/2012 за нею визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та зазначено, що запис про право власності на квартиру АДРЕСА_2 підлягає реєстрації в органах Державної реєстраційної служби. Запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 визнано таким, що підлягає скасуванню органами Державної реєстраційної служби.
У зв'язку з тим, що у вищевказаній квартирі безпідставно проживає колишній чоловік позивачки ОСОБА_6 з новою сім'єю, вона з донькою фактично позбавлена права проживати у власній квартирі та розпорядитись належним їй майном на власний розсуд відповідно Конституції України та чинного законодавства.
Вважає відмову у знятті з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 неправомірною і просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив та вказав, що у Ленінського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області відсутні підстави для зняття ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 177/81.
Оскільки, згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 0814/9879/2012 від 25.12.2012 питання, щодо визнання колишнього чоловіка заявниці таким що втратив право власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, виселення та скасування реєстрації місця проживання судом не розглядалось.
Згідно ч. 4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Частиною 2 ст.405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом лише у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Тобто, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя №0814/9879/2012 від 25.12.2012 на яке посилається заявниця, не є підставою для зняття з реєстраційного обліку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,177/81 її колишнього чоловіка ОСОБА_6
Зважаючи на викладене, просив у позові відмовити.
Представник третьої особи у судовому засіданні позов не визнав. В обґрунтування своїх доводів, зазначив, що 21.10.2014 Ленінський районний суд м. Запоріжжя виніс рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, про її виселення та про зняття її з реєстраційного обліку в квартирі, яким у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
У ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" наведено вичерпний перелік підстав, через які здійснюється зняття особи з реєстрації місця проживання. Розірвання шлюбу не є підставою для виселення ОСОБА_6 зі спірної квартири.
Просить у позові відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні 23.06.2015, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови і оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
На виконання приписів ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 30.03.1996 уклала шлюб із ОСОБА_6, від якого має неповнолітню дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
До укладення шлюбу, на праві особистої власності позивачці належала квартира, яка знаходилась у АДРЕСА_3.
23.01.2002, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_1 здійснила відчуження належної їй квартири за 25 970 грн.
29.01.2002, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, була придбана квартира за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна,177/81.
Покупцем за цим договором є ОСОБА_6, за ним було зареєстровано право власності на вказану квартиру.
Позивач не зверталася до уповноважених органів із заявою, що кошти, за які набувається квартира є її особистою власністю та не просила оформити договір на своє ім'я, згода від неї також не отримувалась, оскільки цього не вимагало діюче на той час законодавство.
22.08.2012 рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6.
Після розірвання шлюбу позивачка звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, 3-ті особи приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9,ТОВ "ЗМБТІ" про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу квартири, переведення прав покупця, визнання особистого права власності на квартиру.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2012, яке набрало законної сили 05.01.2013, позовні вимоги Заявниці були задоволенні у повному обсязі, а саме:
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладений 29.01.2002 між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, в частині покупця і переведено право покупця на ОСОБА_1
Визнано за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_4.
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2012 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1427005 від 26.06.2013.
18.03.2015 позивачка звернулась до Ленінського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області з заявою від 18.03.2015р. вх. № 2313/9 про зняття з реєстраційного обліку з адреси: АДРЕСА_5, - колишнього чоловіка ОСОБА_6 на підставі того факту, що вона є одноосібним власником квартири.
До заяви ОСОБА_1 додану наступні документи:
копія паспорта;
копія ідентифікаційного коду;
копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
копія рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 0814/9879/2012 від 25.12.2012;
копія свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЖС № 288210 від 30.03.1996;
копія рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 0814/8606/2012 від 22.08.2012;
копія свідоцтва про народження доньки серії І-ЖС №099524 від 09.11.2000;
копія довідки МКП " Основаніє", щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_5.
Відповідно до листа від 15.04.2015 №2313/979 позивачці було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки 04.03.2015р. за вх. 2313/410 до Ленінського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області з Апеляційного суду Запорізької області надійшла копія ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах від 17.02.2015 по справі № 22ц/778/770/15 про відмову у визнанні ОСОБА_6 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, про його виселення та скасування йому реєстрації місця проживання. Тому, у Ленінського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області відсутні підстави для зняття ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_5.
Не погодившись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України № 405/2011 від 06.04.2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, є Державна міграційна служба України.
Територіальні підрозділи УДМС України оформляють реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб згідно з положенням Закону України від 11 грудня № 1382-ІУ ОСОБА_4 змінами, внесеними згідно із Законами: N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, N 5088-УІ ( 5088-17 ) від 05.07.2012, N 5492-УІ ( 5492-17 ) від 20.11.2012 "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", та наказу МВС України від 22.11.2012 N 1077, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за N 2109/22421 "Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів".
Відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", розділу III наказу МВС України № 1077 "Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів", - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі:
заяви особи або її законного представника;
судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
свідоцтва про смерть;
паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивачкою подана заява про зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_5, її колишнього чоловіка ОСОБА_6 на підставі того факту, що вона є власником квартири.
У відповідності до приписів чинного законодавства, позивачка надала разом і з заявою перелік необхідних документів, у тому числі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25.12.2012, яке набрало законної сили 05.01.2013, по справі №0814/9879/2012.
Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 25.12.2012 по справі №0814/9879/2012 (провадження №2/0814/3396/2012) визначено, що:
"…до укладення шлюбу на праві особистої власності ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_6.
23.01.2002 вказана квартира була продана позивачкою, а за отримані від продажу гроші 29.01.2002 було придбано квартиру АДРЕСА_2, при цьому у договорі у якості покупця було вказано ОСОБА_6 і право власності на придбану квартиру також зареєстровано за ним.
За рахунок коштів, що залишилися від продажу квартири у придбаній квартирі було зроблено ремонт.
Згодом ОСОБА_6 став зловживати спиртними напоями, влаштовувати сварки з ОСОБА_1, а 19.05.2012 вигнав її з дитиною з вказаної квартири.
22.08.2012 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
… У суду відсутні відомості, що належна позивачці квартира за час шлюбу з відповідачем суттєво збільшилася у своїй цінності за рахунок їх трудових або грошових затрат, а дії відповідача свідчать, що він не претендував на визнання квартири АДРЕСА_6 спільним майном подружжя, а отже, визнавав за позивачкою її особисте право на це майно.
Як наслідок у суду відсутні підстави визнавати вказану квартиру об'єктом спільної сумісної власності подружжя.".
Згідно приписів ч. 1 ст. 72 КАС України, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд вважає безпідставними вимоги про стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій за рішенням, яке скасовано в судовому порядку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2012 визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 29.01.2002 між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, в частині покупця, і переведено право покупця на ОСОБА_1.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2.
Запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 визнано таким, що підлягає скасуванню органами Державної реєстраційної служби.
Рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 визнано таким, що підлягає реєстрації в органах Державної реєстраційної служби.
Тобто, наразі існує рішення, що набрало законної сили, яким визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за позивачкою та припинено право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_6
Посилання відповідача на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 0814/9879/2012 від 25.12.2012 питання, щодо визнання колишнього чоловіка позивачки таким, що втратив право власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, виселення та скасування реєстрації місця проживання судом не розглядалось, тому воно і не може бути підставою для зняття останнього з реєстрації, суд оцінює критично, з огляду на те, що за приписами ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", однією з підстав для зняття з реєстрації місця проживання є, зокрема, судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення.
Отже, з огляду на нормативний припис статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 0814/9879/2012 від 25.12.2012 є підставою для зняття з реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_5.
Відмовляючи позивачці у задоволенні її заяви про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_5, відповідачем надано оцінку вказаному судовому рішенню, хоча останнє набрало законної сили та відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України є обов'язковим до виконання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про зняття ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_5
Власник майна відповідно до ст. 391 ЦК України може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення не були пов'язані з позбавленням володіння і відшкодування завданих цим збитків.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатись своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Стаття 405 ЦК України, на яку посилається позивач, визначає право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Разом з тим, у зв'язку з тим, що у спірному помешканні за адресою: АДРЕСА_5 безпідставно проживає колишній чоловік позивачки ОСОБА_6 з новою сім'єю, вона з донькою фактично позбавлена права проживати у вказаній квартирі та розпорядитись належним їй майном на власний розсуд відповідно Конституції України та чинного законодавства України.
Незаконне проживання ОСОБА_6 у даній квартирі, робить у свою чергу, неможливим проживання позивачки у помешканні, яке належить їй на праві власності, а також проживання її малолітньої доньки в тій же квартирі.
23.01.2015 Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби України Запорізького міського управління юстиції складено актовій запис №16 про шлюб, укладений між відповідачем ОСОБА_6 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання якої зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. Після одруження з ОСОБА_6, ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_6 та мешкає у квартирі, за адресою : м. Запоріжжя, пр. Леніна, 177/81.
Таким чином відмова Ленінського районного відділу у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області у задоволені заяви позивачки про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_6 в квартири 81 будинку 177 розташованого у м.Запоріжжі, сприяла подальшому незаконному проживанню її колишнього чоловіка у житлі, що належить позивачці на праві власності, лишивши її і її неповнолітню доньку доступу до нього.
Отже, позивачка, як власниця квартири 81 будинку 177 розташованого у м.Запоріжжі, позбавлена можливості володіти, користуватися, розпоряджається цим житлом на власний розсуд. Не може вчиняти будь-які законні дії щодо цієї квартирі, доки в ній зареєстрований ОСОБА_6, що є порушенням її прав, передбачених статтею 41 Конституції України, а також статтями 317, 319, 383 ЦК України і права її малолітньої доньки, передбачені ст.405 ч.1 ЦК України.
Кожна особа відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, а також системного аналізу вищевказаних правових норм, суд зазначає, що в даному випадку відповідачами не дотримано вимог закону про захист охоронюваних прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги те, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні заяви про зняття з реєстраційного обліку з адреси: м.Запоріжжя, пр.. ЛенінаАДРЕСА_7 колишнього чоловіка ОСОБА_6, а порушені права позивачки підлягають судовому захисту, суд дійшов висновку покласти на відповідача обов'язок вчинити відповідні дії згідно законодавства України щодо зняття з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Ленінського районного відділу у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зняття з реєстраційного обліку з адреси: м.Запоріжжя, пр.. ЛенінаАДРЕСА_7 колишнього чоловіка ОСОБА_6.
Зобов'язати Ленінський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області зняти з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (м. Запоріжжя, пр. Леніна, 177/81) судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 09.07.2015.
Суддя О.М. Нечипуренко