Справа № 728/797/15-ц
2/728/258/15
19 червня 2015 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої судді - Лободи Н.В.
за участі секретаря - Кирути Л.І.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.09.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16.10.2014 року, було визнано недійсними договори дарування житлового будинку та земельних ділянок, розташованих в м.Ічні Чернігівської області, вул.Маяковського,5, які були укладені між ним та відповідачем 18.03.2014 року, оскільки позивач, укладаючи вказані договори помилявся щодо правової природи правочинів, прав та обов»язків сторін, що виникали з них. З огляду на те, що внаслідок укладення з ОСОБА_1 вищевказаних договорів було порушені права позивача та з урахуванням того, що відповідач відмовляється повернути йому 30 000 грн., отриманих від ОСОБА_4, якій ОСОБА_3 передав вищевказані кошти на зберігання, позивач вважає, що йому заподіяна моральна шкода у виді зневіри у добрих намірах своїх родичів, завдання шкоди здоров»ю, гіркого розчарування та страждання від усвідомлення того, що рідні люди прагнули позбавити його майна. Вказану моральну шкоду позивач оцінює в 50 000 грн. і просить суд стягнути вказану суму із ОСОБА_1
Ухвалою суду від 28.04.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_4
В судові засідання позивач ОСОБА_3 не з»явився, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без його участі, оскільки він не має змоги з»явитися до суду у зв»язку з тяжким станом здоров»я, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 28.04.2015 року, 13.05.2015 року та 27.05.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав в повному обсязі, вважає їх надуманими і такими, що викладені з подачі доньки позивача, яка переслідуючи корисливі мотиви, намовляє позивача судитися з ним та додатково пояснив, що він дійсно укладав з позивачем договори дарування будинку та земельних ділянок, які згодом були визнані недійсними в судовому порядку, оскільки, як з»ясувалося, ОСОБА_3 не розумів суті правочинів, які укладав; ОСОБА_3 має доньку, але та не доглядала батька, тому це була змушена робити його тітка, яка є сестрою позивача - ОСОБА_4, він також допомагав ОСОБА_3, часто навідував його; згодом відношення позивача до нього та ОСОБА_4 змінилося, ОСОБА_3 почав судитися з ними, звинувачувати їх у корисливості; щодо 30000 грн., які ніби-то, позивач передав ОСОБА_4 на зберігання, то йому про це нічого не відомо; після укладення з ОСОБА_3 договорів дарування останній продовжував проживати у своєму будинку. Також, позивач запевнив, що він дійсно зареєстрував себе як споживача комунальних послуг, оскільки мав на це право після укладення договорів дарування з ОСОБА_3; утворення боргів з надання будь-яких комунальних послуг не допускав; вважає, що жодними своїми діями не заподіював ОСОБА_3 моральної шкоди, а даний позов вважає способом наживи за його рахунок з боку доньки позивача, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просить відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_1Г і вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення вимог ОСОБА_3
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 в судові засідання не з»явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, в письмових поясненнях заперечує проти позову ОСОБА_3
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до слідуючого висновку.
Як було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 є інвалідом І групи; з 07.09.2012 року по 30.04.2014 року ОСОБА_4 надавала ОСОБА_3 соціальні послуги; з 01.05.2014 року ОСОБА_4 була припинена виплата компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги відповідно до заяви інваліда ОСОБА_3 та акту соціального інспектора (а.с.10,14,59).
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.09.2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16.10.2014 року, було визнано недійсним договір дарування житлового будинку № 5 по вул. Маяковського в м. Ічня Чернігівської області з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, укладений 18.03.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, який зареєстрований у реєстрі за № 461; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер: 7421710100:01:001:0589), у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,0323 га; капітальна - 0,0088 га; прибудинкова територія - 0,0589 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по вул. Маяковського, 5 в м.Ічня Чернігівської області, укладений 18.03.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, який зареєстрований у реєстрі за № 462; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0513 га (кадастровий номер: 7421710100:01:001:0590 , в тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,0513 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану по вул. Маяковського, 5 в м. Ічня Чернігівської області, укладений 18.03.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, який зареєстрований у реєстрі за № 463, з огляду на те, що дійсним волевиявленням ОСОБА_3 при укладенні договорів дарування було укладання договору довічного утримання, оскільки укладаючи їх він мав на меті отримати від ОСОБА_1 необхідну допомогу та догляд і не мав наміру дарувати будинок та земельні ділянки відповідачу, враховуючи також наявність у ОСОБА_3 двох дітей, тобто укладення договорів відбулося під впливом помилки (а.с.3-7).
Вищевказаним рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.09.2014 року, також, було встановлено, що після укладення між сторонами договорів дарування, фактичної передачі будинку та земельних ділянок не відбулося, ключі від будинку позивач після укладених спірних договорів обдарованому не передавав, а позивач продовжує проживати в ньому та самостійно сплачувати за комунальні послуги.
Оскільки, відповідно до положень ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, то встановлені вищевказаними судовими рішеннями обставини є преюдиціальними для розгляду даної справи.
Згідно повідомлень станційно-лінійної дільниці №2 ПАТ «Укртелеком» № 186 від 25.05.2015 року та Ічнянського РЕМ № 17/5 317 від 25.05.2015 року вбачається, що абонентом, якому надаються послуги вищевказаними товариствами є ОСОБА_3 (а.с.62,64).
Відповідно до інформації, наданої Ічнянською дільницею експлуатації газового господарства Бахмацького УЕГГ від 03.06.2015 року № 302, вбачається, що в м.Ічня Чернігівської області по вул. Маяковського,5 споживачем зареєстрований ОСОБА_1; заборгованість за спожитий газ складає 39.98 грн.
Згідно повідомлення прокуратури Ічнянського району № 967 вих.-15 від 21.05.2015 року, вбачається, що ОСОБА_3 із заявами з приводу шахрайських дій з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до вказаного органу не звертався (а.с.61).
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше невстановлено договором або законом.
Крім того, умовою відповідальності за моральну шкоду є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов'язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності).
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя.
В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; згідно із ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ч.1 ст.11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні не встановлено і не доведено доказами заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди ОСОБА_3 внаслідок укладення між ними 18.03.2014 року договорів дарування, які були визнані недійсними рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.09.2014 року. Вказані правочини були визнані недійсними, оскільки їх укладення відбулося внаслідок помилки: позивач помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов»язків сторін, мав намір укласти договір довічного утримання, а не договори дарування, прагнучи отримати від ОСОБА_1 необхідну допомогу та догляд; при цьому неправомірності дій ОСОБА_1 при вчиненні вищевказаних правочинів судом встановлено не було.
Посилання позивача те, що для нього існувала загроза відібрання домоволодіння з боку ОСОБА_1; що внаслідок дій ОСОБА_1 утворилися борги зі сплати комунальних послуг та відбулося припинення надання деяких з них внаслідок відключення, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як було з»ясовано в ході судового розгляду, позивач постійно проживав у своєму будинку в м.Ічня Чернігівської області, вул.Маяковського,5; фактично будинок та земельні ділянки не вибували з його володіння; ключі від будинку позивач після укладених спірних договорів відповідачу не передавав і на даний час продовжує проживати в ньому та самостійно сплачувати за комунальні послуги. Окрім того, дані обставини були встановлені рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.09.2014 року і доказуванню не підлягають.
Щодо відмови відповідача повернути позивачу 30 000 грн., які були одержані ОСОБА_4 від ОСОБА_3 і в подальшому передані ОСОБА_6 для купівлі автомобіля, то дана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, а адресований позивачеві лист від ОСОБА_7, який є батьком відповідача, жодним чином не доводить того, що ОСОБА_1 отримував від будь-яких осіб, в тому числі і від ОСОБА_4, 30 000 грн. і наразі відмовляється їх повертати позивачеві (а.с.11-13).
Окрім того, як було встановлено в судовому засіданні позивач з приводу будь-яких шахрайських дій з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по відношенню до нього, до правоохоронних органів не звертався.
Щодо посилання позивача на заповіт, зроблений ним 05.03.2013 року на користь ОСОБА_1, то суд вважає, що вказаний документ не доводить корисливості відповідача та заподіяння ним позивачеві моральної шкоди.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3, оскільки в судовому засіданні не було надано доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо вчинення відповідачем неправомірних дій, направлених на заподіяння йому моральної шкоди, тому, враховуючи встановлені обставини та вимоги закону, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Оскільки ОСОБА_3 на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, спір вирішений не на його користь, то у відповідності до положень ст.88 ЦПК України компенсацію судових витрат у виді судового збору слід покласти на рахунок держави.
Окрім того, відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідачем ОСОБА_1 в підтвердження понесених судових витрат, пов»язаних з розглядом вказаної справи, була надана квитанція № 27 від 28.04.2015 року про сплату ним адвокату ОСОБА_2 1000 грн. за ведення справи в суді та квитанція № 31від 21.04.2015 року про сплату ним адвокату ОСОБА_2 1000 грн. за ведення справи в суді.
Вказані судові витрати є витратами на правову допомогу.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов»язаних з розглядом справи, які у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами.
Також, виходячи з аналізу ст. ст. 84 та 88 ЦПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Як вбачається з розрахунку витрат та журналів судового засідання, правова допомога, яка була надана ОСОБА_1 полягала в участі адвоката в судових засіданнях, яку вона приймала протягом 1 год.16 хв. (28.04.2015 року - 10 хв., 13.05.2015 року - 42 хв., 27.05.2015 року - 15 хв., 11.06.2015 року - 2 хв., 19.06.2015 року - 7 хв.), тому, виходячи з того, що мінімальний розмір заробітної плати складає 1218 грн., 40% якої становить 487.20 грн., то відшкодуванню підлягають 617.12 грн.. витрат, пов»язаних з наданням відповідачу правової допомоги (1 год. роботи = 487.20 грн.; 16 хв. роботи = 129.92 грн.; 487.20+129.92 = 617.12 грн.)
Дані судові витрати підлягають стягненню з позивача, оскільки рішення ухвалено не на користь останнього і він не звільнений від їх сплати, оскільки вказані витрати не є судовим збором.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст.3,10,11,60,61, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат, пов»язаних з наданням правової допомоги 617 (шістсот сімнадцять) грн. 12 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Бахмацького районного суду Н.В.Лобода