Єдиний унікальний номер 722/1042/15-к
Номер провадження 1-в/722/170/15
10 липня 2015 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретаря: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
представника виправної колонії: ОСОБА_4
представника медичної
частини СВК-67: ОСОБА_5
та засудженого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Сокирянської виправної колонії №67 відділу ДПтС України в Чернівецькій області клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі, -
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області з клопотанням, в якому просив звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі.
Обґрунтовуючи подане клопотання вказував, що під час відбування покарання дотримується вимог режиму, працював на підприємстві колонії, має трьох дітей, які потребують його допомоги. Просив звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі.
Прокурор ОСОБА_3 та представник виправної колонії ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважають, що засуджений ОСОБА_6 на даний час своєю поведінкою не довів свого виправлення, а тому клопотання останнього є передчасним.
Голова спостережної комісії ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Вирішення клопотання залишив на погляд суду.
Заслухавши доводи учасників процесу, пояснення в.о. начальника медичної частини ОСОБА_5 , дослідивши письмові документи додані до клопотання, матеріали особової справи та медичну картку засудженого, суд вважає, що клопотання ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, в тому числі повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Таким чином, виходячи із вказаної норми кримінального закону, застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування як основного, так і додаткового покарання, є правом, а не обов'язком суду.
Частиною 3 ст.81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим, зокрема не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 засуджений вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2013 року, зміненого ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області від 04.02.2014 року за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 відраховано з 20.05.2013 року.
Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 10.06.2014 року, на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_6 скорочено наполовину.
Станом на час розгляду судом клопотання, засуджений ОСОБА_6 відбув 2 (два) роки 1 (один) місяць 20 (двадцять) днів позбавлення волі, тобто більше двох третин строку покарання, призначеного судом.
Згідно ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК).
З огляду на викладене, суд вправі прийняти рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання за наявності двох обов'язкових умов, а саме сумлінної поведінки та сумлінного ставлення до праці, що у своїй сукупності може свідчити про доведення засудженим свого виправлення.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, під час судового розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання суди повинні ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Із досліджених в судовому засіданні письмових матеріалів клопотання та особової справи засудженого ОСОБА_6 судом встановлено наступні обставини.
Засуджений ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 20.05.2013 року.
Під час перебування в слідчому ізоляторі м. Київ, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Не заохочувався.
До Сокирянської виправної колонії №67 засуджений ОСОБА_6 прибув 26.03.2014 року.
Згідно довідки про заохочення і стягнення засудженого, ОСОБА_6 за період відбування покарання в установі до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Заохочень не мав.
Згідно довідки виданої відділом організації та нормування праці СВК №67 №473 від 01.07.2015 року, засуджений ОСОБА_6 з моменту прибуття до установи і до вересня 2014 року на підприємстві установи не працював. З вересня 2014 року по листопад 2014 року включно, був працевлаштований в якості різноробочого деревообробного цеху. З грудня 2014 року і по червень 2015 року включно на підприємстві установи не працював.
Із змісту характеристики засудженого ОСОБА_6 затвердженої начальником СВК №67 відділу ДПтС України в Чернівецькій області від 02.07.2015 року встановлено, що ОСОБА_6 роботи з самообслуговування та з благоустрою установи виконання покарань виконує неохоче та під контролем. У січні 2015 року у зв'язку з погіршеним станом здоров'я був етапований до лікувального закладу Державної пенітенціарної служби України. 05.04.2015 року повторно прибув до СВК №67 відділу ДПтС України в Чернівецькій області для подальшого відбування покарання. Заходи виховного характеру, які проводяться у відділенні відвідує, проте належних висновків для себе не робить. Не виявляє бажання приймати участь в програмах диференційованого виховного впливу. Участі в роботі самодіяльних організацій не приймає. По відношенню до представників адміністрації колонії стриманий, тактовний. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дружні стосунки підтримує з засудженими різної спрямованості. Не підтримує зв'язки з рідними з власної ініціативи. У скоєному злочині розкаявся частково.
Відповідно до атестаційних листів засудженого, за період з 17.01.2014 року по 08.01.2015 року встановлено, що станом на 08.01.2015 року, атестаційною комісією визначено оцінку ступеня виправлення засудженого ОСОБА_6 як «не став на шлях виправлення».
Відповідно до ст.6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Враховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, характеризуючі дані про особу засудженого, суд вважає, що як поведінка, так і ставлення до праці засудженого ОСОБА_6 під час відбування покарання не були сумлінними, в особистості ОСОБА_6 не відбулося достатніх позитивних змін, які б створили у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому останній, на думку суду, на даний час в повній мірі не довів свого виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Доводи засудженого ОСОБА_6 з приводу неможливості ним працювати за станом здоров'я, спростовуються поясненнями в.о. начальника медичної частини ОСОБА_5 , а також дослідженою медичною карткою засудженого, відповідно до яких, засуджений ОСОБА_6 є працездатним та може залучатися до робіт, не пов'язаних з сильним фізичним навантаженням.
Керуючись ст.81 КК України, ст.6 КВК України, ст.ст.537-539 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області протягом 7-ми діб з дня її постановлення, шляхом подачі апеляції через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Суддя: