Справа № 522/8037/15-ц
Провадження № 2/522/6046/15
Іменем УКРАЇНИ
“7” липня 2015 року
Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Погрібного С.О.
за секретаря судового засідання - Солодкої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» про розірвання банківського договору про стягнення банківського вкладу (депозиту), -
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за депозитним договором, в якому, за уточненою позовною заявою від 30 червня 2015 року, просила стягнути з ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» на свою користь 6 790,0 євро, що у гривневому еквіваленті становить 159 846,0 гривень; розірвати договір банківського вкладу № 328823/123198/7-15 від 28 січня 2015 року. В обґрунтування позову посилалася на наступні обставини. Між сторонами 28 січня 2015 року укладений договір банківського строкового вкладу № 328823/123198/7-15 на суму 6 790,0 євро (вкладний рахунок № 2630.3.070562.001).
На неодноразові звернення позивача до банку з метою повернення внесених коштів, ОСОБА_1 відповіді від банку не отримала, відповідач свої зобов'язання з повернення суми депозитного вкладу не виконав.
Відповідач у судове засідання не з'явився неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, представник якого не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Позивач надала до суду заяву, якою уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просила розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову.
Щодо фактичних обставин по справі.
Між сторонами 28 січня 2015 року договір банківського строкового вкладу № 328823/123198/7-15 на суму 6 790,0 євро (вкладний рахунок № 2630.3.070562.001).
На неодноразові звернення ОСОБА_1 до банку з метою повернення вкладених коштів, зокрема 27 лютого 2015 року та 13 березня 2015 року, шляхом виплати готівковими коштами через касу банку суми банківського вкладу. Втім, заявниця відповіді від банку не отримала, відповідач свої зобов'язання з повернення суми депозитних вкладів не виконав.
Щодо суми заборгованості за депозитним вкладом та розірвання вказаного договору.
Згідно з пунктом 1 вказаного договору-заяви, вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті на вказаний у договорі вкладний рахунок загальною сумою 6 790,0 євро на строк з 28 січня 2015 року до 28 серпня 2015 року, у порядку та на умовах визначених в цьому договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «ОСОБА_2 та Кредит», які затверджені згідно з внутрішніми процедурами банку та оприлюднені на офіційному сайті (надалі - Основні умови).
Відповідно до п. 5 цього договору-заяви вкладник має право вимагати дострокового повернення суми вкладу протягом строку, визначеного п.1 цього договору-заяви (або протягом будь-якого з строків, на які було продовжено розміщення вкладу), у порядку та на умовах, викладених у п. 5.3 Основних умов. При цьому, банк здійснює перерахунок нарахованих процентів за фактичний термін розміщення вкладу за ставкою із розрахунку 1,00 (один) % річних відповідно до положень п.5.3 Основних умов. У випадку, якщо протягом терміну розміщення вкладу вкладнику здійснювалася виплата процентів, вкладник підписанням цього договору-заяви уповноважує банк утримати зайво нараховані ті виплачені вкладнику проценти із суми вкладу.
ОСОБА_1 27 лютого 2015 року та 13 березня 2015 року - тобто у встановлений термін - звернулася до відповідача із відповідною заявою, втім грошових коштів або відповіді їй надано не було.
Відповідно до п. 6.3.2. Основних умов, банк зобов'язаний при припиненні дії договору здійснити розрахунок, повернути вкладнику суму вкладу та нараховані проценти в дату повернення вкладу та закрити вкладний рахунок.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За правилом ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Таким чином, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема, у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно, захист його прав як споживача регламентується Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.
Правилом статті 1074 ЦК України забороняється обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За положенням ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Враховуючи наведені положення закону, у відповідача виник обов'язок з повернення вкладу у зв'язку зі спливом встановленого договором-заявою № 328823/123198/7-15 від 28 січня 2015 року строку, проте відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.
Договір банківського вкладу є одностороннім, тобто з моменту його укладення у банку виникає обов'язок повернення суми вкладу та нарахованих відсотків чи доходу в іншій формі, а у вкладника - право вимагати виконання зазначених дій.
Додатково судом враховано, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відмовляючи задовольнити вимогу вкладника про розірвання договорів та повернути вкладені грошові кошти, які належать на позивачу, шляхом ігнорування його звернень, відповідач порушив положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.
Таке порушення виявилося в наступному. У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.
Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимог Цивільного кодексу. Всупереч умов цього договору до цього часу відповідач не дотримався вказаних зобов'язань, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з п. п. 1 та 3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки грошове зобов'язання відповідачем не виконано, є наявним порушення п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, відповідно до якого банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З 17 квітня 2015 року (дати звернення позивача до суду із цим позовом) і до теперішнього часу відповідач не повернув позивачу грошові кошти депозитного вкладу, тим самим не виконав своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до змісту ст. 41 Конституції України, ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, відповідач зобов'язаний повернути суму вкладу у зв'язку з закінченням строку дії цього договору, а відмова від такої видачі чи ігнорування звернення вкладника є неправомірними.
Таким чином, право на повернення депозитного вкладу у позивача у іноземній валюті, так само, як і обов'язок відповідача повернути суму вкладу виникло у сторін після закінчення строку дії вказаного договору банківського вкладу - тобто протягом строку, визначеного п.1 цього договору-заяви, а тому суд вбачає правові підстави для задоволення цих позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» - розірвати цей договорів та повернути суму банківського вкладу за ним.
Щодо валюти зобов'язання.
Належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення коштів у валюті, визначеній у договорі банківського вкладу - у євро.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 14 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов'язання є національна валюта України. Згідно з правилом частини 3 статті 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно із абз.3 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом. Таким чином, суд дійшов висновку, що стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором, не суперечить чинному законодавству України.
Отже, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача щодо повернення суми вкладів у загальному розмірі 6 790 євро. Станом на день постановлення цього рішення Національним банком України встановлено такий офіційний курс гривні до євро, за яким 100 євро коштують 2 340,9499 гривень. Таким чином за офіційним курсом НБУ сума боргу в гривневому еквіваленті на день постановлення рішення складає 158 950,50 гривень.
Проте, визначення грошового еквіваленту належних позивачу до сплати відповідачем сум коштів банківського вкладу в резолютивній частині цього рішення не відповідатиме характеру правовідносин, що існували між сторонами, з огляду на це позов підлягає частковому задоволенню. Валютою боргу та платежу у досліджуваних правовідносинах є євро.
Також судом враховано, що відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивача звільнено від сплати судового збору за цим позовом, оскільки його вимоги пов'язані з порушенням його прав як споживача.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
За ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 16, ч.1 ст. 96, ст. 526, ч.1 ст. 530, ст. 610, ст. 1058, ч. 2 ст. 1060 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, СУД -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» про розірвання банківського договору про стягнення банківського вкладу (депозиту) - задовольнити частково.
Розірвати договір про банківський строковий вклад (депозит) № 328823/123198/7-15, укладений 28 січня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Банк «ОСОБА_2 та Кредит».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та кредит» (код 09807856, місцезнаходження 04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) заборгованість за договором банківського строкового вкладу №328823/123198/7-15, укладеним 28 січня 2015 року, в сумі 6 790,0 (шість тисяч сімсот дев'яносто) ЄВРО.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» (код 09807856) в дохід держави на відшкодування належного до сплати судового збору в сумі 1 589,51 гривень.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
СУДДЯ: С.О. Погрібний
07.07.2015