Справа № 521/6759/15-ц
№ провадження 2/521/3580/15
30 червня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Целуха А.П.,
при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
28 квітня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, згідно якого просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 611612,02 гривень.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що 26 липня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого, відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, із строком повернення до кінця 2012 року.
Позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення боргу, проте відповідачем вказана вимога залишена без відповіді. В обумовлений сторонами строк відповідач суму боргу не повернув, в зв'язку з чим позивач, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 611612,02 гривень..
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце і дату судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань,а також письмових заперечень на позов до суду не надходило.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Тобто через неявку відповідача, враховуючи письмову заяву представника позивача з цього приводу, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку.
У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо визначення та оцінки правовідносин сторін, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 26 липня 2012 року уклав з відповідачем - ОСОБА_2 договір позики грошових коштів, відповідно до якого позивач - позикодавець передав у борг відповідачу - позичальникові грошові кошти в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США, які відповідач зобов'язувався повернути до кінця 2012 року. Даний договір позики оформлений розпискою.
За умовами укладеного між позивачем та відповідачем договором позики, позивач передав останньому в борг грошові кошти в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США.
Вказану грошову суму відповідач отримав від позивача та видав розписку, що підтверджується змістом розписки.
Зі свого боку, відповідач зобов'язувався згідно умов договору позики повернути позивачу суму боргу у строк до кінця 2012 року.
В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач суму боргу в обумовлений договором строк не повернув. На вимогу позивача ОСОБА_1 не відреагував, що підтверджується фактом пред'явлення позивачем копії названої розписки без відмітки про повернення суми боргу. За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документ у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов'язання свідчить про невиконання останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені відповідними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідністю з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 610 ЦПК України порушенням зобов'язання є його невиконання абовиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим длявиконання сторонами.
У відповідністю зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості, який прийнято судом, станом на 26.02.2015 року, офіційний курс гривні до іноземної валюти, а саме до одного долара США становить 30.010175 гривень, у зв'язку з чим ОСОБА_2 зобов'язаний повернути позивачу борг в розмірі 450150 (чотириста п'ятдесят тисяч сто п'ятдесят) гривень. Три проценти річних від зазначеної суми складає 29 117,92(двадцять дев'ять тисяч сто сімнадцять92 гривні 56 копійок.
Таким чином загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 611 612 ( шістсот одинадцять тисяч шістсот двадцять)гривень 02 коп. =( 450 150+ 132344,10+29 117,92)
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 4 цієї статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно п. 27 зазначеної Постанови, враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (ст. 58, 59 ЦПК України).
За таких обставин, враховуючи принцип обов'язковості виконання зобов'язання, принцип недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, суд задовольняє позов, стягує з відповідача на користь позивача грошові кошти за договором позики.
Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.10, 11, 61, 88, 169, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , паспорт серії КЕ 787856 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 15.10.1997 року на користь ОСОБА_1, паспорт серія КЕ 787789, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 15.10.1997 року суму основного боргу за розпискою у розмірі 450 150 (чотириста п'ятдесят тисяч сто п'ятдесят) гривень, інфляційні нарахування у розмірі 132 344,10 (сто тридцять дві тисячі триста сорок чотири) гривні 10 копійок, 3% річних у розмірі 29 117,92 (двадцять дев'ять тисяч сто сімнадцять) гривень 92 копійки
Стягнути з ОСОБА_2, паспорт серії КЕ 787856 виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області 15.10.1997 року на користь держави
судовий збір у розмірі 3654 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Малиновського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ
30.06.15