Справа №2-4183/10
23 червня 2010 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
при секретарі - Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання особи знести самочинно збудований гараж, -
Повноважна особа Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради звернулась з позовом в суд до ОСОБА_1 про зобов'язання особи знести самочинно збудований гараж, посилаючись на наступні обставини.
Робітниками відділу контролю за самовільним будівництвом Малиновської районної адміністрації Одеської міської Ради було встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було здійснено самовільне будівництво гаражу за адресою: місто Одеса, вулиця Дубовій, 21. Через ігнорування відповідних приписів та на підставі зібраних документів, головою Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради було вирішено звернутись в суд із даними вимогами.
У відкритому судовому засіданні повноважний представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради за довіреністю від імені та в інтересах установи цілком підтримала первісно заявлені позовні вимоги, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання неодноразово не з'явився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 224 ч.1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тобто, через неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши думку представника Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради з цього приводу, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку, постановивши про викладене відповідну ухвалу.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення і посилання повноважної особи установи-позивача за суттю, що викладені у позові, а також висловлені представником безпосередньо у суді, оглянувши представлені письмові докази, суд переконався, що позовні вимоги голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради підлягають задоволенню в повному обсязі.
Під час судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 самочинно здійснив будівельно-реконструкційні роботи по будинку №21 по вулиці Дубовій у місті Одесі, які безпосередньо виразились в самовільному будівництві капітального гаражу, площею 24,0кв.м., що підтверджується службовою запискою начальника відділу контролю за самовільним будівництвом Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 січня 2010 року; актом комісії від 09 грудня 2009 року; фотофіксацією; актом перевірки №001443 від 02 листопада 2009 року тощо. Фотокопії вказаних документів знаходяться у справі.
При цьому, повноважними особами Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради 02 листопада 2009 року був складений припис на ім'я ОСОБА_1, відповідно до якого наголошено на необхідності останньому надати проектно-дозвільну документацію.
Проте, як посилалась представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в суді, зазначене було проігнороване відповідачем, необхідна документація навіть до теперішнього часу представлена не була.
У відповідності до ст. 29 ч.10 Закону України «Про планування і забудову територій», здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Як регламентує ст. 9 ч.1 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України «Про планування і забудову територій».
При цьому, згідно до ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність», власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані, зокрема: утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його архітектурно-технічному паспорті, встановлених місцевими правилами забудови населених пунктів, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури; у разі необхідності внесення змін до об'ємно-просторових, планувальних та інших рішень об'єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію згідно з вимогами архітектурно-технічного паспорта об'єкта, погоджувати, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку.
Як того передбачає ст. 5 ч.1 Закону України «Про основи містобудування», при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; а також, розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Відповідно до ст. 376 ч.ч.1,2,7 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Тобто, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Тобто, резюмуючи викладене, з урахуванням позовних вимог голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради й на підставі діючого цивільного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість останніх, наряду з чим вбачає обґрунтованим зобов'язати відповідача знести самовільно зведений гараж.
Як наводить ст. 88 ч.ч.1,2,3 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Але якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. При цьому, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
В силу ст. 79 ч.ч.1,3 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь Малиновської адміністрації Одеської міської ради понесені судові витрати, а саме: суму понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у розмірі 37,50 гривень.
При цьому, у зв'язку з тим фактом, що установу-позивача звільненого від оплати судового збору в силу ст. 4 ч.1 п.11, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», з огляду на задоволення відповідних вимог, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача суму неоплаченого судового збору (державного мита) - у розмірі 08,50 гривень за ст.3 п.1 п/п «д» Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» - на користь держави.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -
Позов Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання особи знести самочинно збудований гараж - задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати ОСОБА_1 знести самовільно збудований капітальний гараж, загальною площею 24,0кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Дубова, 21 - за власний рахунок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради - суму понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у розмірі 37,50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Малиновського районного суду міста Одеси, код ЄДРПОУ 23862106, на рахунок №31413537700007, відкритий в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, із зазначення коду платежу 22090100 - суму неоплаченого судового збору (державного мита) - у розмірі 08,50 гривень.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Виконавчі листи видати - після набрання рішенням суду законної сили.
Головуючий: