03 липня 2015 року справа № 823/1501/15
м. Черкаси
13 год. 08 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мишенка В.В.,
при секретарі Гордієнку Ю.П.,
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1С.(особисто);
представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання протиправним рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального ВДВС ОСОБА_3 за № 40934331 серія ЗВП від 15.06.2015 про арешт майна та оголошення заборони на його відчудження.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.06.2015 державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження за № 40934331 серія ЗВП. Позивач вважає, що дана постанова є неправомірною виходячи з приписів ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження». Також, останній зазначає, що законом не передбачено відкривать виконавче провадження по місцю отримання доходу. Крім того, у вказаній постанові неправильно зазначена загальна суму боргу.
Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.
У провадженні Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 40934331 щодо боржника ОСОБА_1 Дане зведене виконавче провадження відкрите на підставі переданих від інших ДВС за територіальною підсудністю Центрального ВДВС (м. Черкаси), оскільки отримуваний дохід боржника (пенсія) нараховується УПФУ в Черкаському районі (м. Черкаси, вул. Вернигори, 17).
Крім того, судом встановлено, що постановою від 15.06.2015 старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Черкаського МУЮ накладено арешт на: квартиру № 73 в м. Смілі, вул. Петровського, 15; квартиру № 8 в м. Смілі, вул. Павлова, 42, а також на все рухоме майно боржника. Арешт накладений в межах суми боргу 50357, 68 грн., що включає - виконавчий збір та витрати на організацію та проведення виконавчих дій.
В подальшому у відповідності до винесеної постанови в державному реєстрі обтяжень рухомого майна та в реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження 15.06.2015 внесено запис щодо арешту рухомого майна боржника та нерухомого відповідно.
Не погоджуючись з винесеною постановою позивач звернувся до суду.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку являється Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктами 1-2 ст. 2 Закону № 606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Також, ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Статтею 33 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Підпункту 3.8.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012 № 512/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802 (далі - Інструкція) передбачено, що за зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням.
Тобто, суд пояснює позивачу, що арешт накладається на майно боржника у зведеному виконавчому провадженні незалежно від попередньо застосованих арештів майна.
Крім того, посилання позивача щодо неправомірності відкриття виконавчого провадження саме Центральним ВДВС Черкаського МУЮ у зв'язку з порушенням ст. 20 Закону № 606-XIV судом не береться до уваги, оскільки в даному випадку оскаржується постанова про накладення арешту, а не постанова про об'єднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження.
Що ж стосується посилання позивача на винесення постанови про арешт майна всупереч ст. 20 Закону № 606-XIV (не за місцезнаходженням майна) суд зазначає, що оскільки у відповідності до ст. 69 Закону № 606-XIV погашення заборгованості здійснюється з пенсії позивача, а арешт майна боржника застосовується виключно для забезпечення реального виконання рішення (ст. 57 Закону № 606-XIV ) то і постанова винесена відповідним відділом ДВС (територіала підсудність ПФУ).
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163,181 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.В. Мишенко
Повний текст постанови виготовлено 07.07.2015