ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 липня 2015 року № 826/8999/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом до про ОСОБА_1 Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови ВП №47285466 від 20.04.2015 та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною та скасування постанови ВП №47285466 від 20.04.2015 та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2014 у справі № 2а-17554/10/2670 відповідає вимогам встановленим чинним законодавством до виконавчого документа, встановленим чинним законодавством України, а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена відповідачем необґрунтовано та підлягає скасуванню. Також позивач зазначила про те, що відповідач не наділений повноваженнями визначати, які рішення суду підлягають виконанню, а які ні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду подав письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що державним виконавцем правомірно винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження № 47285466 з приводу виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-17554/10/2670, з огляду на те, що резолютивна частина виконавчого документа містить норми прямої дії, однак у виконавчому документі не зазначений спосіб виконання рішення суду та заходи примусового виконання рішень, які передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження".
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів ухвалила продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час розгляду справи колегія суддів,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2012 у справі №2а-17554/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до ДВС України та Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо надання 05.04.2011 Окружному адміністративному суду міста Києва недостовірної інформації про підстави для зупинення 05.04.2011 провадження по адміністративній справі № 2а-17554/10/2670, визнано протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які проявилися у відсутності належного та ефективного контролю, нагляду за збереженням матеріалів виконавчого провадження №4529908, що стало причиною і наслідком втрати оригіналу супровідного листа від 20.08.2007 №25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17.08.2007 про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 №25476/02 «ОСОБА_1 проти України», визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Стадніка Геннадія Васильовича, що проявилися у не вжитті належних заходів, передбачених національним законодавством, щодо притягнення до відповідальності службових та посадових осіб Департаменту ДВС Мінюсту України, у зв'язку із втратою оригіналу супровідного листа від 20.08.2007 №25-50-212/13 та оригіналу постанови від 17.08.2007 про відкриття виконавчого провадження №4529908 старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченка Вадима Григоровича.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2012 у справі №2а-17554/10/2670 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2013.
19.06.2015 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист в адміністративній справі №2а-17554/10/2670.
ОСОБА_1 звернулась до Державної виконавчої служби України із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670 виданого 19.06.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва.
14.10.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП №45042428 від 14.10.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №45042428.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2014 у справі №926/16785/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015, позов задоволено повністю, визнано незаконними та необґрунтованими дії Державної виконавчої служби України, що проявилися в винесенні постанови від 14.10.2014 ВП №45042428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С., визнано незаконною та скасувано постанову Державної виконавчої служби України від 14.10.2014 ВП №45042428 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) за підписом державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. та зобов'язано Державну виконавчу службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2014 за вх. №П-14366 у відповідності до вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».
14.04.2015 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670 виданого 19.06.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва.
20.04.2014 старшим державним виконавцем Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкерою Іваном Анатолійовичем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
ОСОБА_1 не погоджуюсь з постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 47285466 від 20.04.2015 та вважаючи, що відповідчаем було допущено бездіяльність, що виявилась у не відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а-17554/10/2670 виданого 19.06.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва, звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 17 зазначеного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частинами першою та другою статті 25 зазначеного Закону, встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Таким чином, на державного виконавця покладається обов'язок прийняти виконавчий документ, до яких, зокрема, відносить виконавчий лист суду, і за заявою стягувача відкрити протягом 3 днів виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відмовити у відкритті виконавчого провадження державний виконавець має право тільки за наявності підстав вичерпний перелік яких встановлений частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 47285466 від 20.04.2014 зазначено проте, що у відкриття виконавчого провадження відмовлено на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" оскільки, відповідно до резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-17554/10/2670, на підставі якого видано виконавчий лист від 19.06.2014 судом вирішено "визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства юстиції", а отже резолютивна частина виконавчого документу містить норми прямої дії, однак у виконавчому документі не зазначений спосіб виконання рішення суду та заходи примусового виконання рішень, які передбачені статтею 32 Закону України про викоанвче провадження.
Пунктом 7 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є обов'язковість судових рішень.
Згідно з статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Таким чином, постанова адміністративного суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання та підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Пунктом 8 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
Отже, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою або наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, державний виконавець державний виконавець має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 у справі у справі №926/16785/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії встановлено, що відсутність заходів примусового виконання рішення, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі №2а-17554/10/2670 виданому 19.06.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва не є передбаченою законом обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження, оскільки такі заходи є стадією виконавчого провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що факт того, що резолютивна частина виконавчого листа №2а-17554/10/2670 виданого 19.06.2014 Окружним адміністративним судом міста Києва містить норми прямої дії та в зазначений спосіб виконання рішення суду та заходи примусового виконання рішень, які передбачені статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" не є обставиною. яка зумовлює наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Доказів та обґрунтувань на підтвердження існування інших обставин, які є підставами для відмови у відкриття виконавчого провадження відповідачем суду не надано, як і не зазначено про факт існування відповідних обставин.
Оскільки позовна вимога що зобов'язання відповідача здійснити заходи щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документу - виконавчого листа №2а-17554/10/2670 виданого 19.06.2014 Окружним адміністративним судом м.Києва, у і спосіб і порядок, визначений виконавчим документом спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.
Керуючись вимогами 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
1. Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Визнати незаконними та необґрунтованими дії старшого державною виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкери Івана Анатолійовича, що проявилися в винесенні постанови ВП №47285466 від 20.04.2015 про відмову у відкритті виконавчою провадження.
3. Визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича, що проявилася у не відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 2а-17554/10/2670 виданого 19.06.2014 Окружним адміністративним судом м.Києва.
4. Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича ВП №47285466 від 20.04.2015 про відмову у відкритті виконавчою провадження.
5. В решіт позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Огурцов
Судді Р.О. Арсірій
В.А. Кузьменко