ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 липня 2015 року № 826/5899/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2014 р. № 0004331701, № 0004341701,
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2014 р. № 0004331701, № 0004341701.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 02.04.2014 р. № 1407/26-56-17-01-13/НОМЕР_3 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004341701, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 222 814,80 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004331701, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 60 861,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 не проводила діяльності в період з 03.10.2013 р. по 01.04.2014 р., а тому штрафна санкція не підлягає застосуванню. У зв'язку із призупиненням діяльності господарської діяльності також і не відбувалось проведення готівкових операцій.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що факт здійснення господарської діяльності позивачем та реалізації алкогольних та тютюнових виробів без застосування РРО підтверджується колективною скаргою мешканців Подільського району м. Києва та листом Подільської районної державної адміністрації від 24.03.2014 р., а тому доводи позивача щодо призупинення господарської діяльності є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 28.05.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1, а саме: магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
1. п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за проведення розрахунків без використання реєстратора розрахункових операцій та невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.
2. п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, не оприбуткування готівкової виручки до книги обліку розрахункових операцій.
За результатами перевірки складено акт від 02.04.2014 р. № 1407/26-56-17-01-13/НОМЕР_3 та винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004341701, яким за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно п. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 р. № 436/95 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у сумі 222 814,80 грн.
- податкове повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004331701, яким за порушення п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з п. 1, п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60 861,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа ОСОБА_1 зареєстрована у Виконавчому органі Подільської районної у м. Києві Раді від 22.04.1999 р. за № 385-1864 та перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі з 22.04.1999 р. Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля з лотків та на ринках.
Так, в період проведення фактичної перевірки, ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність з роздрібної торгівлі в магазині за адресою: АДРЕСА_1, із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, зокрема: РРО MINI- 500.02 ME, заводський номер № ПБ 57515776, фіскальний номер № 2656007591, зареєстрований 09.04.2013 року, згідно довідки про омпломбування, виданої ТОВ «Юнісистем сервіс», РРО омпломбовано від 29.11.2013 року.
Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, протягом періоду з 09.04.2013 р. по 01.04.2014 р., позивачем тимчасово не здійснювалася роздрібна торгівля в магазині; про факт відсутності діяльності в період до 01.04.2014 р. свідчить Книга обліку розрахункових операцій № 2656007591/1, ведення якої безпосередньо розпочато з моменту відновлення діяльності - 01.04.2014 р. та дати на вклеєних фіскальних звітних чеках.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004341701, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане вище податкове повідомлення-рішення було винесено у зв'язку із порушенням позивачем приписів п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме: за проведення розрахунків без використання реєстратора розрахункових операцій та невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регламентовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (надалі - Положення N 637).
За визначенням п. 1.2 Розділу 1 Положення N 637 готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.
Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.
Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Пунктом 2.6 вказаного Положення визначено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства свідчить про те, що підприємства та підприємці повинні обліковувати надходження готівки в касі на суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Підставою для здійснення обліку готівкових коштів у разі застосування РРО є фіскальні звітні чеки РРО. При цьому, суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, що визначені у таких звітних чеках.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону N 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Отже, необхідною умовою для здійснення розрахункових операцій є реалізація товарів (послуг).
Натомість, за відсутності здійснення господарської діяльності, у суб'єкта господарської діяльності відсутній обов'язок щодо щоденного друкування фіскальних чеків.
В підтвердження факту здійснення господарської діяльності відповідач посилається на лист Подільської районної державної адміністрації від 24.03.2014 р. щодо надходження на адресу Подільської районної у м. Києві державної адміністрації скарги мешканців будинку АДРЕСА_2 з приводу реалізації підакцизних товарів за відсутності електронних касових апаратів в продовольчому магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.
Однак, суд відхиляє вказаний доказ, оскільки останній не може бути беззаперечним доказом здійснення господарської діяльності позивачем.
Разом з тим, суд враховує, що з акту перевірки неможливо встановити зміст та походження суми готівкових коштів в розмірі 44 562,96 грн. за період діяльності з 03.10.2013 р.
Допитаний в якості свідка головний державний ревізор - інспектор відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що на підставі колективної скарги мешканців будинків була проведена перевірка позивача. Під час перевірки було встановлено наявність у позивача відповідних патентів та ліцензій, які надають право реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Під час перевірки ревізорами було оглянуто Книгу доходів та витрат та зроблено з неї відповідні виписки. На підставі даних Книги доходів та витрат було складено довідку про суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності, однак помилково зазначили у цій довідці лише суму 44 562,96 грн., оскільки окремі складові цієї довідки у сумі є значно більшими.
Суд критично оцінює пояснення свідка, оскільки жодного документального доказу, крім зазначеного пояснення, відповідачем не надано.
Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що позивач здійснювала свою діяльність саме з грудня 2013 року, оскільки Книги обліку доходів та витрат позивачем суду надано не було, відповідно не можливо встановити дату реєстрації останньої в податковому органі.
Враховуючи відсутність доказів, які б спростовували позицію позивача, суд приходить до висновку, що повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004341701 винесене відповідачем за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав, а тому підлягає скасуванню.
Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004331701, суд зазнає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі - Закон N 265/95-ВР).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону N 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій (п. 9 ст. 3 цього Закону).
Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування визначені та затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199 (надалі - Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій).
Пунктом 11 вказаних Вимог визначено, що реєстратор повинен забезпечувати формування та друкування таких звітів: X-звіту; Z-звіту; звіту про реалізовані товари (надані послуги); періодичних (повного, скороченого).
Формування X-звіту, звіту про реалізовані товари (надані послуги) та періодичних звітів повинно виконуватися без обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті (п. 12 цих Вимог).
Пунктом 13 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій передбачено, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності:
друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті;
обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті;
друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.
За визначенням п. 2 вказаних Вимог, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.
За визначенням ст. 2 Закону N 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Таким чином, формування звітів про реалізовані товари (надані послуги) забезпечується друкуванням, зокрема, Z-звіту, який є фіскальним звітним чеком.
Аналіз вищенаведених правових норм вказує на обов'язок суб'єкта господарювання щоденно друкувати фіскальний чек за кожною господарською операцією, зокрема, зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону N 265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті, до такого суб'єкта господарювання застосовуються штрафні санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.
Отже, за вчинення порушень про які йдеться в даній статті, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів громадян незалежно від кількості, виявлених під час перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Однак, всупереч вказаним вище положенням, відповідачем накладено на позивача штрафні санкції на підставі п. 4 ст. 17 Закону N 265/95-ВР із розрахунку за кожен не роздрукований Z-звіт та незбереження такого звіту в книгах обліку розрахункових операцій по РРО за період з 03.10.2013 р. по 01.04.2014 р.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004331701.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.04.2014 р. № 0004331701, № 0004341701 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.04.2014 р. № 0004341701.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.04.2014 р. № 0004331701.
4. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук