нп 2/490/2671/2015 Справа № 490/2286/15-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
25 червня 2015 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Нікулічевій А.С., з участю представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист трудових прав, -
В березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 поновити позивача на роботі на посаді електромеханіка з 25.03.2014 року; зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за період з 25.03.2014 року по 10.03.2015 року; зобов'язати відповідача прийняти трудову книжку позивача, внести до неї запис про скасування запису про звільнення з роботи: зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 поновити здачу звіту до Пенсійного фонду України про трудовий стаж позивача; зобов'язати відповідача відшкодувати ОСОБА_2 моральну школу в розмірі 5 000 грн.
Позивач, згідно наданої заяви, просив справу розглядати без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні визнала позов в частині поновлення позивача на роботі та виплати сереього заробітку за час вимушеного прогулу. Заперечувала проти задоволення вимог в частині відшкодування немайнової (моральної) шкоди з тих підстав, що звільнення позивача було здійснене відповідно діючого на той час законодавства, а тому вина відповідача відсутня. В решті вважала вимоги заявленими юридично помилково, оскількі обовязок відповідача вчинити зазначені дії є наслідком поновлення працівника на роботі і не вимагають постановлення судового рішення.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В вересні 2007 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу електромеханіком до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі письмового трудового договору № 975, який 13.09.2007 року був зареєстрований в Заводського районному центрі зайнятості м. Миколаєва, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача
Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року № 303/2014 оголошена та проведена часткова мобілізація. На виконання Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року № 303/2014 позивача призвано військкоматом на службу.
25.03.2014 року відповідач звільнив позивача за пунктом 3 ст. 36 КЗпПУ (призив на військову службу), про що свідчить запис в трудовій книжці позивача.
08 червня 2014 року набрав чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 року № 1275-VII.
Зазначеним Законом внесені зміни до ряду діючих законодавчих актів України, в тому числі КЗпПУ, Податкового кодексу України тощо. Крім того, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону поширено дію частин 2 і 3 статті 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" та частин 3 ст. 119 КЗпПУ, в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію" затвердженого ЗУ "Про затвердження Указу Президента України" "Про часткову мобілізацію".
Тобто після внесення змін частиною 2 ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" за громадянами, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.
Статтею 119 КЗпПУ зі змінами, внесеними Законом № 1275, передбачено, що за працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Підставою для надання зазначених гарантій працівникові є повістка військового комісаріату про призов працівника на військову службу.
Відповідно до пункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається сума грошової допомоги ( у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призивом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із ч. 7 ст. 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не нараховується єдиний внесок.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу перебування на військовій службі у зв'язку з мобілізацією здійснюється відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують призову.
Згідно ст. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір, а виходячи з обставин даної справи позивач має бути поновлений на роботі внаслідок зміни законодавства про працю, а не внаслдок незаконного звільнення.
Судом встановлено, що позивач пропустив строк звернення за захистом порушеного права з поважних причин, оскільки перебував на військовій службі за призовом, а за того строк звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права має бути поновлений.
Враховуючи норми ч.2 ст. 39 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", ст.ст. 119, 235 КЗпПУ, позивач має бути поновлений на роботі з 25 березня 2014 року на посаді електромеханіка у ФОП ОСОБА_3 , оскільки за працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігається місце роботи та посада. Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки ст. 119 КЗпПУ передбачає компенсацію працівнику, призваному на військову службу під час мобілізації на особливий період, середнього заробітку на підприємстві, в установі організації, в яких він працював на час призову. Сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 18 376 грн. 23 коп. (1 220 грн. (заробітна плата позивача за січень) + 1159 (заробітна плата позивача за лютий) = 2 379 грн. 2 379 / 40 = 59,47 грн. - середньоденний заробіток позивача. 59,47 х 309 (кількість днів вимушеного прогулу) = 18 376 грн. 23 коп.).
Разом з цим, статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику здійснюється у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В даному випадку порушення відповідачем законних прав позивача не мало місця, я тому вимоги в частині відшкодування немайнової шкоди внаслідок звільнення є безпідставними.
Не підлягають задоволенню також вимоги позивача в частині покладення на відповідача обов'язку прийняти трудову книжку, внести до неї запис про скасування запису про звільнення з роботи та поновити здачу звіту до Пенсійного фонду України про трудовий стаж позивача, оскільки такий обов'язок відповідача є наслідком постановлення судового рішення про поновлення працівника на роботі та самостійному вирішенню не підлягають.
В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.
Керуючись ст. 10, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду за захистом порушеного права, пропущений з поважних причин.
Поновити ОСОБА_2 з 25 березня 2014 року на роботі електромеханіком у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 середній заробіток за час прогулу в сумі 18376 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 23 коп., а також на користь держави 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Батченко